У шепоті листя сухого,
В осінній красі кольорів,
У пам’яті шляху людського,
Зринають події віків.
Минули незлічені весни
З тих пір, як  в пориві вітрів,
Щоб волю Вкраїні принести
Піднявсь синьожовтий наш Львів...

Тернистим шляхом пройшла Україна до жаданої незалежності. Багато синів і дочок віддали своє життя за те, щоб пробудити народ до боротьби за волю, повести їх правильною дорогою боротьби і непримиренності до окупантів. В більшості, це були передові люди із Західної України, а центром визвольного руху був древній Львів.
Славні події, що відбулися у ніч з 31 жовтня на 1-ше листопада 1918 року у Львові, ввійшли в історію під назвою “Листопадовий Зрив”. В ці знаменні дні було утворено Західно -Українську Народну  Республіку. В жовтні відбулися збори всіх українських депутатів австрійського парламенту та членів галицького і буковинського сеймів, а також представників політичних партій Галичини і Буковини. На цих зборах було обрано Українську Національну Раду, яка стала представницьким органом українського народу в Австро- Угорщині.  Президентом УНР було обрано Є. Петрушевича.

В свою чергу, польські політичні діячі створили у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію, яка мала прибути до Львова і захопити владу в Україні. 30 жовтня 1918 року Рада поставила перед австрійським урядом вимогу передати їй всю повноту влади в Галичині, та цього не сталося.  Львів піднявся на боротьбу. Штабом повстання став Народний дім у Львові. В ніч на 1-ше листопада  українські повстанці в кількості  1500 вояків, зайняли ратушу, пошту, вокзал. Над ратушею замайорів синьожовтий прапор. Сотник Д. Вітовський склав  рапорт К. Левицькому про те, що влада у Львові  повністю перейшла до Української Національної Ради. Розпочався період становлення української державності у західно-українських землях.

Хоч свобода була недовгою, день 1-го листопада ми називаємо Днем Незалежності Галичини. Цей день в історії України є знаменним днем і ми, нащадки, зобов’язані відзначати його кожний рік, щоб ні ми, ні наші діти і внуки не посміли його забути.  

Ці слова особливо наголосив  голова УККА штату Ілліной – Павло Бандрівський у своїй доповіді у день відзначення “Листопадового Зриву”, 2-го листопада, в неділю. УККА кожний рік організовує для української громади відзначення всіх важливих історичних дат. Дуже цікаву і змістовну доповідь про “Листопадовий Зрив” підготувала працівник Національного Музею і диктор Українського Радіо Марія Климчак.  Ведучою програми була Світлана Остапчук, яка дуже вміло і цікаво поєднала у сценарії історичні факти, поезію і мистецьку програму.

Розпочиналось свято урочистим входом українсько- американських ветеранів і виконанням  гімнів. У концерті прийняли участь гурт “Карпатські зорі”, солісти: Роман Сидорук, Оля Монастирська, Анатолій Путренко, брати Ворожбити. Всі  учасники концерту виступили з високо-ідейними творами і виконали їх на належному професійному рівні. Всі вони є гордістю українського Чикаго.

Всі присутні разом з отцем архимандритом І.Кротцем промовили молитву, а потім  хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя  за те, щоб ми мали Вільну Україну, щоб ніхто не знущався над нашим народом.

“..Вмирали сини України      
З   великою вірою в те,
Що Край наш повстане з руїни
І  час перемоги прийде...”

У залі  сиділа жінка, яка вирізнялася з-поміж усіх. Вражали її очі, повні сліз, гордості і жалю. Дарія Трень з родини Ясульчак, народжена в  карпатському селі  Синевідсько-Вижнє.  До грудей тулила книжечку, яку отримала з України. Назва книжки-“Борцям за волю України” Зеновія Матусякевича. Книжечка містить унікальні світлини, автобіографічні дані воїнів українських січових стрільців, УГА, УНР, УПА, комітету із спорудження меморіалу ”Борцям за волю України” в Синевідську–Вижнім.

Мала мати п’ять синів-соколів, які пішли воювати за волю України. Ясульчак Григорій – січовий стрілець, Ясульчак Іван – січовий стрілець, загинув на горі Лисоні (Тернопільська обл), похований у братній могилі в селі Посухів. Ясульчак Михайло – січовий стрілець – був поранений, залишився без руки. Ясульчак Адам – батько Дарії Грень – воював на горі Маківці. Ясульчак Василь – допомагав січовим стрільцям і всій організації ОУН і УПА. Всі члени родини переслідувалися і були змушені виїхати в східні області України і за кордон. Дарія також через переслідування родини мусила виїхати з рідних місць. Вона працювала вчителькою. Родина Ясульчаків – це славна родина, яка боролася за волю України.

Багато синів і дочок України поклали своє життя за свій народ, не тільки на горі Лисоні, на Маківці, але на кожному горбочку можна сміливо ставити їм пам’ятники.

На високій горі на Лисоні
У прекраснім куточку землі
Сплять Вкраїни сини ясночолі
Сплять герої її дорогі.
Ніжний вітер гору обвіває
Обеліск омивають дощі
Серце смуток тяжкий огортає
Біль тупий виринає в душі.
Скільки їх, синьооких, чорнявих,
Зовсім юних накрила земля
Щоби вигнать чужинців зухвалих
Щоби вільна Вкраїна була.
Не хотілося їм помирати ,                                                                                 
Залишать матерів у журбі
Їм би ще довго жити, кохати
І творити добро на землі.
Хоч далеко до тої могили,
Хоч до неї стежина крута,
Та не в’януть чарівні жоржини
Пам’ять в серці людському жива.
На горі Бережанській Лисоні
Золоті колосяться жита.
І шепочуть тихенько:”ГЕРОЯМ -
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!  БЕЗМЕЖНА ХВАЛА!

(І. Яковенко)
          
Пам’ятаймо про них! Молімося за їхні душі!
Стараймося відчувати себе маленькою частинкою
ВЕЛИКОГО, ВІЛЬНОГО, УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.
СЛАВА УКРАЇНІ!    ГЕРОЯМ СЛАВА!

Іванна  ЯКОВЕНКО, ”Українське Слово”