Усмішка — це сяйво душі зсередини

Home | СІМЕЙНЕ КОЛО | Люстерко | Усмішка — це сяйво душі зсередини
image

Східні мудреці невтомно повторювали: хай що б трапилося, а у двері рідного дому треба входити з привітною усмішкою. Оскільки насуплений і злий вираз обличчя — найвірніший шлях до руйнації сімейного вогнища... Та чи завжди ми дотримуємося цієї поради?
Поспостерігайте за оточуючими, стоячи в черзі чи на ескалаторі метро в годину пік. Чи часто в метушні дня ви бачите привітний вираз жіночого обличчя? Безтурботно, життєрадісно всміхаються лише молоденькі дівчата. А ось обличчя жінок трохи старших мало різняться. На них можна «прочитати» весь минулий день із його проблемами, турботами й неприємностями. Навіть найдорожча косметика і вмілий макіяж не можуть приховати роздратування, втому в очах, пригнічено опущені кутики губ. І ось із цим тягарем жінки поспішають до домашнього вогнища. Підсвідомо кожна шукає винного в тому, що день склався невдало. І найчастіше за все негативні емоції спрямовуються на тих, хто поруч... Що ж відчувають при цьому наші близькі? Ось лише кілька зізнань, почутих мною в кабінеті психолога.
«Якщо дружина повернулася з роботи засмучена чи втомлена, це стає ясно відразу. Прямо з порога вона сердито дивиться на нас із дочкою. І відразу влаштовує прочуханку з будь-якого приводу: вечеря не приготовлена чи приготовлена не так, квартира не прибрана... Бурчить доти, доки не зіпсує настрій усім.
А зустрівши Олену сім років тому, я закохався насамперед у її сяючу, білозубу усмішку! Тепер же незадоволена гримаса немов прилипла до її обличчя. Заслужити схвалення чи просто ласкаве слово дуже важко, я вже і намагатися перестав. Дружина виправдується тим, що багато працює, дуже втомлюється. Але я дедалі частіше ловлю себе на тому, що ця роздратована й агресивна істота більше не викликає в душі ніжності, любові й бажання. Як давно я бачив її колишню усмішку! А знаєте, що стало останньою краплею, котра переповнила чашу мого терпіння? Начебто дріб’язковий епізод.
Олена — продавець у магазині модного одягу на одній з центральних вулиць. Одного разу я випадково опинився неподалік і зайшов без попередження. Олена саме допомагала молодому чоловіку підібрати костюм. Після декількох примірянь він вибрав те, що йому личить, подякував за покупку і... дружина відповіла йому променистою усмішкою! Обличчя відразу змінилося. А мені стало прикро. Адже незнайома людина легко отримала те, за чим я, чоловік, так тужив! Ні, вона не розучилася усміхатися, просто більше не вважає за потрібне це робити. І я подумав, холодіючи: «Напевно, нам краще розлучитися...» ( Леонід Б., 27 років.)
«Маму я пам’ятаю вічно зайнятою і заклопотаною. Їй завжди бракувало часу, щоб вислухати до кінця, вона перебивала на півслові і летіла то на роботу, то в магазин. І мені дуже не хотілося дорослішати, оскільки в моєму розумінні бути дорослою страшенно тяжко» (Римма О., 17 років).
Знайомі історії, чи не так? Психологи називають таку поведінку «ефектом перегорілої лампочки». Весь день ми працюємо, не жаліючи себе, радуємо оточуючих красою, завзяттям, а ось надвечір сили неминуче закінчуються. Близьким залишається жалюгідний, перегорілий ґнотик...
Що ж робити? Надвечір негативні емоції — полаялися в черзі, насварив начальник, не видали зарплату — зазвичай накопичуються в геометричній прогресії, і ти почуваєшся, немов вичавлений лимон. Присвятіть хвилини в транспорті тому, щоб терпляче й наполегливо витіснити похмурі думки, які самі собою приходять у голову, і замініть їх позитивними. Щоб налаштуватися на роль, театральні актори використовують безпрограшний прийом: перед початком вистави спостерігають за залом крізь дірочку в завісі і вибирають серед глядачів найсимпатичніше обличчя. «Ось для цієї людини я сьогодні і гратиму!» — кажуть вони собі. І немов із небес сходить натхнення. Використовуйте цей прийом щоразу, повертаючись додому з роботи.
Для початку озирніться навколо в пошуках джерела натхнення. Адже навіть у переповненому салоні автобуса чи метро завжди знайдуться люди, які викликають приємні емоції. Зосередьте увагу на чиємусь одухотвореному обличчі, витонченій фігурі, зі смаком підібраному одязі, а не на буркотливій сусідці, котра навалилася вам на плече, — і настрій підніметься.
Щоб не дратували дорожній шум і балачки попутників, придбайте невеликий плеєр, пару навушників і касету з улюбленою музикою. А ще краще — пожертвуйте часом і пройдіть пішки кілька зупинок. Будь-який рух, особливо на свіжому повітрі, швидко відновлює біологічні ритми і допомагає впоратися зі стресом.
Візьміть за правило, повертаючись із роботи, хоча б на хвилину зупинятися перед рідними дверима. Подивіться на себе немов збоку. Хто ж постане зараз перед очима найдорожчих вам людей: ніжна, любляча жінка чи змилена, втомлена й агресивна істота середнього роду? Тільки не лестіть собі: рідні все одно оцінять вас об’єктивно.
Якщо вечірній образ виходить не дуже привабливим — негайно починайте діяти! Для початку постарайтеся розслабитися. Але абсолютно безглуздо через силу давати собі установку на кшталт: «Розслаблюйся, мила! Розслаблюйся ж, чорт забирай, розслаблюйся швидше!» Чергова команда, нехай навіть вона виходить від самої себе, тільки погіршить ситуацію. Краще згадайте щось дуже приємне. Приміром, перший поцілунок, романтичну вечірку, веселий розіграш... Зануртеся в солодкі спогади, уявіть себе знову в тій же ситуації — і печалі відійдуть геть.
Якщо ж цей прийом не діє, дістаньте із сумочки маленьке дзеркальце, піднесіть до обличчя і підніміть кутики губ угору, вдаючи усмішку так, як зазвичай зображують на картинах. Не переживайте, якщо не вийде з першого разу. Усмішка — це сяйво душі зсередини. А щоб з’явилося внутрішнє сяйво, треба потрудитися. Але хіба ваші близькі цього не варті? Вдайте усмішку раз, другий, третій — і справжня теж заграє на губах. Вже помічено, що напруга м’язів приводить у рух і механізм почуттів. Поспостерігайте в дзеркальці за тим, як змінюється ваше обличчя: щойно розтяглися в усмішці губи, починають блищати очі, погляд випромінює ніжність, теплішає голос, хода і жести набувають легкості... Ось із цим відчуттям легкості, ніжності й теплоти і заходьте до рідного дому.

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: