Чому чоловік ображається Appearance

Home | ЦІКАВО | Долі людські | Чому чоловік ображається Appearance
image

Нарешті я вдома: в одній руці торба з м’ясом та рибою, в другій — усе, що потрібно до м’яса і риби. Чогось така втомлена сьогодні. І день наче як день. Ще й з роботи раніше відпросилася. Бо треба підготуватися до вихідних. Вони будуть особливими! Ми з чоловіком залишаємося вдвох. Я вже й забула, коли це було. Ой, було, було...
Побралися студентами. Що таке студентський шлюб, знають усі. Мусили жити з батьками. Завжди на очах. А потім діти пішли одне за одним. Двійко в нас — син і дочка. Вже виросли, оце відпросилися на кілька днів з друзями в мандри. То ми провели їх і вирішили: наступні вихідні — наші. Згадаємо молодість.
Ой, треба вибігти, бо забула оцет і майонез. Не так уже й забула, як не було сил тягти. І чому це в нас, жінок, тільки дві руки? Щось ви, пані, розклеїлись сьогодні. Вельми недоречно!
Збігала: одна нога тут, друга там. Але захекалась. І щось так млосно мені: оце б прилягти після трудового дня. Та де там! До роботи! Мій Василько полюбляє все смачненьке й свіженьке — треба побалувати чоловіка. Відпочинете, пані, у вихідні. А зараз — на кухню, до плити.
Замісила тісто та поставила підходити. А ще м’ясо дрібненько порізала, замаринувала. Наші жіночки дали мені новий рецепт салату, корейського, з сирої маринованої телятинки, залитої соєвим соусом. А ще зроблю овочеве асорті: шар голубчиків, шар фаршированих баклажанів, шар фаршированого перцю, а решта — як фантазія підкаже. А ще печінковий торт з майонезом та чорносливом — це улюблена Василева страва.
Скільки б я ще могла наготувати для коханого, та все справи, справи... Життя — як у білки в колесі: з дому на роботу, з роботи додому... Та що це я розбалакалася сьогодні? Поки тісто підходить, треба замочити білизну: встигну випрати. У Васька мого чистота — на першому місці. Й діток наших привчає. Та тільки вони не дуже привчаються. Знаєте, діти є діти. Ну, нічого, ще привчаться, а поки прибираю сама.
Прибирала, прала, готувала. Аж ось дзвінок: Василько прийшов! Одразу до столу. Аякже, такі пахощі апетитні. Суп у мене свіженький: з молодою телятиною та цвітною капустою. Мій Василько підігрітий не їстиме, то в мене все з плити. Поки він супчик сьорбатиме, печеня поспіє... О, хто це там у двері рветься? Сусід. Дружина його відпочиває на морі, то він до нас прийшов вечеряти. Я залюбки б посиділа, погомоніла, порозпитувала, та ж прати пора. Поки впоралась з білизною, сусід пішов, а Василько заснув...
Встала ще вдосвіта. Все зібрала й підготувала. Чоловік прокинувся. Поснідали — і на дачу. Ото вже відпочинемо там! По дорозі Василько двічі зупиняв машину: я хутко вискакувала за хлібом і за пивом.
Приїхали. Чоловік пішов сусідів на вечір запрошувати: треба ж і нам у вихідні повеселитися. Вже й забула, коли танцювала. А поки є час, то я до грядочок припала. Літня пора золота: треба маринувати-консервувати. Не розгинала спини, а потім відразу до плити. Коли вже чую — чоловік із сусідами йде.
Такий гарний стіл у мене на веранді для гостей вийшов. Тільки б дощу не було, бо зі стелі натече. У Василька справ багато, до даху руки ніяк не доходять.
Добре ми посиділи, погомоніли. Щоправда, не танцювали: якось зле мені було. Чого дивуватися — ніч майже не спала. Добре, хоч сусідки допомогли прибрати все, посуд помити. Розійшлися, а вже пізня ніч надворі. Василько, звісно, мене не діждався, а вранці так ображено каже:
— Ну, чекав, чекав...
— Рідний, винна я. Але в нас ще день та ніч попереду.
Аж ось хвіртка рипнула. Це Сашко, сусід наш. Він учора до нас не поспів, то сьогодні зранку прийшов. Чоловіки сіли за стіл, а я до плити. Вони свіженьку юшку посьорбали, а я тим часом вареничків з ягодами наліпила. Потім ще сусіди підійшли, і я кинулася млинці пекти — треба ж чимось пригощати.
Незчулася, як смеркло. Похапцем прибрала, назбирала городини — та й додому. Немов і їхати недалеко, а вже темно. Приїхали, нагодувала Василька. Він з газетою біля телевізора: треба новини останні знати.
Я замочила огірки. Завтра після роботи законсервую. Дещо підготувала до обіду: після двох вихідних в холодильнику порожньо, та й Василько любить все свіженьке. Попрасувала висохлу білизну. Дістала чоловікові одяг на завтра, черевики почистила.
Треба ж і за себе взятися, бо в понеділок на роботу. Я до люстерка, а там... Ой, леле... Краще не дивитись. І чого ж так?! Два вихідних позаду. Все ж наче добре було!.. То вже милася-чепурилася до півночі.
А вранці прокинулася — і хутчій на кухню: сніданок готувати. Зібрала Василькові пакуночок на роботу. Все встигла, а от Василечко мій такий невдоволений: «Будив, будив тебе, а ти все спиш та спиш... Що мені з тобою робити? Ніякої уваги до чоловіка...»
Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: