Мати — мачуха

Home | ЦІКАВО | Долі людські | Мати — мачуха
image

Надворі ледь засірів досвіток. Марина розплющила очі, звела над собою затерплі руки. Лише ногами, скутими хворобою, не змогла поворухнути, наче хто закував у залізні пута. Тяжка недуга ось уже кілька місяців як поклала її у ліжко. І самотність так гірко ятрила душу, що лише спогади відволікали від нестерпного болю…
Було ж, а може, тільки наснилось... Вона, юна білявка з розкішним золотим волоссям, тільки-но вступила до інституту. І вже з перших днів навчання зуміла вирізнитися не так вродою, як чудовими задатками лідера. Такі завжди були наближеними до деканату та викладачів. От її одразу і примітив один із них — доцент Герман Волинський. Незважаючи на майже двадцятирічну різницю у віці, здавалося б, затятий холостяк, раптом почав залицятися до дівчини, запросив до себе на гостину. Жив удвох із мамою, колишнім викладачем вишу, у розкішній міській квартирі. Про таку Марина і мріяти не могла. Вишукане багатство стильного інтер’єру, розкішні килими на стінах та підлозі — усе це здалося королівськими покоями. Звідки було знати першокурсниці, чим згодом обернеться для неї наближення до чужого достатку.
Герман недовго вагався. Головне, що майбутня невістка сподобалася матері. Певно, з цим у нього раніше були проблеми, тому так довго й не женився. Марина ж, підігріта заздрісними поглядами подруг, кинулася у вир вигідного заміжжя, не дуже й дослухаючись до свого серця.
Й дотепер їй відлунюють нестерпним болем у грудях крики двох немовлят у сповиточках. Після пологів вона прийшла до тями лише на третій день — добре хоч двійнята з’явилися на світ здоровими. Зіславшись на Маринину слабкість, свекруха відразу взяла на себе всі турботи про внуків. Знайшлися доглядальниці, а невдовзі і годувальниці, бо у сімнадцятирічної мами не вистачало на двох немовлят молока. Згодом, аби не переривати навчання, Марина пішла на пари.
Тим часом чоловік ніби забув про її існування — засів за дисертацію, поринув у наукові пошуки. І тільки коли свекруха повністю перебрала на себе всі материнські проблеми і радощі, замінивши Марину, та врешті зрозуміла свою роль у цій багатій родині, якій досі для повного щастя не вистачало лише дитячого щебету.
Того дня вона ніколи не забуде. Її викликали із лекції у деканат, щоб повідомити страшну звістку: Маринині батьки загинули в автокатастрофі! Дівчина, не роздумуючи, кинулася додому — сиротами ж залишилися дві молодші сестрички. Навчання довелося продовжувати заочно.
У рідному місті пішла вчителювати, треба ж було турбуватися про молодших сестер, замінити їм і маму, і батька. Герман невдовзі... наполіг на розлученні, мовляв, як на відстані зберегти сім’ю. А вона й не опиралася, вражена його байдужістю до її біди. Дітей їй не віддали. Сказали: «Куди тобі ще й з ними справитися?» Відтоді зв’язок обірвався. За маму діти прийняли свекруху. Рідна ненька залишилася для них малознайомою чужою жінкою...
Коли підросли і стали самостійними сестри, зустрівся їй добрий чоловік — немолодий удівець з дорослою донькою Лідою. Не встигли й придивитися одна до одної, як дівчина зібралася на заробітки до Італії. А коли батько помер, повернулася в їхню квартиру.
Марині нічого іншого не залишилося, як доживати віку у порожнім батьківськім домі. Відразу після повернення Ліди й переселилася. Сестри на той час влаштували свої долі, роз’їхавшись хто куди.
Цьогорічної зими вона якось раптово злягла після простуди, лікарі діагностували хворобу суглобів. Потрібно було деякий час дотримуватися постільного режиму, а коли зовсім стало несила обійти саму себе, звернулася до соціальної служби, щоб призначили їй доглядальницю-помічницю.
Нова працівниця прочинила хвіртку рівно о восьмій. Марина вже продумала, про що попросить її: відгорнути сніг від будинку, внести води, купити в магазині найнеобхідніші продукти. Але дівчина, не заходячи в дім, позичила в сусідів лопату і сама заходилася розчищати кучугури, прокладаючи стежку до засипаного снігом порога. Марина через силу таки підвелася, щоб поглянути у вікно. І щось до болю знайоме у тій постаті змусило її припасти до шибки. У дворі господарювала Ліда! Швидка в роботі, вона вже завершувала відгортати сніг. У жінки аж серце зайшлося від вдячності до падчірки. Добре, що світ не без добрих людей, подумала, втамовуючи гарячу хвилю в грудях. І раптом її аж пронизала думка-мрія: може, хоч від Ліди вона колись почує заповітне: «Мамо…»
Раїса БІЛЕЦЬКА

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (1 posted):

Air Jordan 3 Replica on 30/04/2018 02:19:50
avatar
The kids were treated to PE-style versions of the "Katrina" Air Jordan 3 Retro, originally auctioned off as part of a set to help raise funds for Hurricane Katrina relief efforts in 2006.
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 1 | displaying: 1 - 1

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: