Дихайте зорями

Home | ЦІКАВО | Долі людські | Дихайте зорями
image

Наталі чотирнадцять, кажуть, іще дитина. А Віталій уже дорослий — високий, ставний, кароокий. Он танцює на сільському весіллі з високою вродливою білявкою, а Наталя сидить у куточку на лавці і... потай ним милується. Просто погляду не може відвести.
— Доню, а чого це ти тут причаїлась, як мишка? Йди потанцюй — он як дівчата вигецують навколо Віталика! — це мама нарешті знайшла дівчинку серед гостей.
— Еге, — озвалась їхня баба Ганя, котра у квітчастій хустці з китицями сиділа поруч, — як ото тільки його жінка терпить такі коники? Не бачить зараз його Свєтка...
— Жінка? — ледь чутно перепитала Наталя, і на очі їй чомусь навернулися сльози. Вона й подумати не могла, що цей вродливий хлопець, від одного погляду якого стискається її юне серце, одружений...
— Навіщо ви про таке при дитині? Йди, доню, потанцюй...
Після цієї весільної історії спливло десять літ. Наталя закінчила вже університет, влаштувалася працювати в місті. Дали їй гуртожиток, та кожного вихідного дівчина рвалася додому.
— От, доню, провела б час у місті із друзями. А то все з городу та до консервації, хай їй грець...
— Матусю, я ж до вас поспішаю щораз. І взагалі — у мене все добре...
— Еге, добре, — озвалася баба Ганя. — Он Марійчина Галька вже двійню няньчить, Петрів Грицько в перший клас восени піде. А у тебе все той у голові. Думаєш, не видко було, як ти на нього дивилась?
Бабині слова гострим ножем різонули дівоче серце. Незчулась, як глечик випав із рук, побачила тільки, як білі молочні ріки потекли по сірій долівці.
— Правду каже, — несподівано для самої себе вигукнула Наталя. — Люблю я його ще з того давнього чужого весілля, і ніхто мені більше не милий! Ніхто! Думаєте, не знайомилася з хлопцями? На побачення не бігала? Даремно все. Тільки він мені й потрібен...
Наталя збирала друзки, що залишилися від бабусиного глечика, ковтала сльози.
— Хто ж він, доню? — мати аж об одвірок сперлася, щоб устояти на ногах.
— Наш, Віталик Чистяківський...
— Та він же... О господи! Наталочко, він же старший од тебе років на десять! Розлучений. І слава про нього котиться не дуже добра. Кажуть, надто до дівчат охочий...
Минув іще рік. Однієї суботи йшла від автобусної зупинки і здалеку побачила, що якийсь чоловік косить траву у них біля двору. Хто б це міг бути? Підійшла ближче — Віталик! Сумка мало не випала з рук. Ледь зробила байдужий вигляд, сказала: «Доброго дня!» — і пішла у двір.
— Доню! Ми тут! — мама з бабусею сиділи на лавці під шовковицею. — Ось попросили Віталія нам траву коло двору покосити. Закінчить, та й будемо всі разом обідати.
Наталя накривала на стіл, і руки в неї тремтіли: «Навіщо, навіщо вони його покликали?».
Завжди веселий та говіркий Віталій сидів за столом червоний, як мак у їхньому палісаднику, боячись підвести погляд. Баба Ганя і так і сяк вела розмови про сільські новини, а мама тільки ледь помітно всміхалась.
— Ти той, Віталику... Як у неділю на базар їхатимеш, може, й Наталю підвезеш? — поцікавилася вона нарешті в чоловіка.
— Підвезу! — аж зрадів той. — Завтра раненько заїду...
Вночі Наталі не спалось. І баба Ганя кілька разів злазила з печі — торохтіла кухлем об відро. А тоді вийшла на вулицю. Це в баби називалося «подихати зорями».
Наталя встала і пішла слідом. Сіла поруч з бабусею на лавці під шовковицею.
— Знаєш, Наталю... Про твого діда покійного, Царство йому Небесне, теж багато чого балакали, як я заміж ішла... І приїжджий, і гульвіса, і розлучений. І старший. Теж на десять літ... Та я любила! Як очі його блакитні побачила — все... Що ті люди знають?! Хату он яку збудував, садибу викохав, четверо діток народили ми з ним. Міцний був, кремезний, а очі ті, ясні, мов дитячі, — як намальовані. Тільки ж війна його забрала, проклята, — баба пучками витерла сльози. — А Віталик любить тебе. Погомоніли ми з ним... Про все. Хороший чоловік. На людські балачки не зважай — баба тобі поганого не порадить. Будь щаслива...
І як у воду дивилася. Наталя з Віталієм уже кілька років мешкають у місті. Віталій продав садибу і купив невеличку квартирку. Підростає синок Назарчик. І всі дивуються: Віталій чорнявий і Наталя кароока, а у синочка очі сині-сині, як волошки.
Тільки баба Ганя не дивується. «Дідові, — каже, — дідові очі!» — і цілує-обіймає свого правнучка...
Євгенія ПРИЩЕПА

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (1 posted):

Yeezy Boost Replica on 14/01/2018 20:51:54
avatar
The Air Jordan 3 Joker was debuted on February 16th, 2013 and retailed for $160 USD. It was included in Jordan Brand’s “Stealth” pack, which consisted of several Air Jordan models created for the NBA All-Star Game in Houston.
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 1 | displaying: 1 - 1

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: