Ірина Осокіна – художник по світлу

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | Ірина Осокіна – художник по світлу
image

Ірина Осокіна – художник по світлу в Закарпатському академічному обласному театрі ляльок «Бавка». Її світловий стаж тут сягнув уже вісімнадцяти років.
До цього часу довелося попрацювати в театрах Одеси, Києва, Черкас, Запоріжжя.
ВІД ПОЛЯРНОГО СЯЙВА – ДО СВІТЛА НА СЦЕНІ
А народилася Ірина Осокіна в населеному пункті Апатити, що в Мурманській області. Апатити, щоб ви знали, – це назва мінералу, з якого виробляють фосфорне добриво. Але згодом із цієї землі вигребли стільки апатитів, скільки змогли. І їх видобуток нарешті припинився. А цікава назва у містечка залишилися.
Дитинство в Ірини було радянське, але щасливе. І красивого світла тут теж не бракувало. Досить сказати, що в цьому містечку досхочу поспостерігала за Полярним сяйвом. Воно бувало всіляким. І зовсім скромним – усього на кілька кольорів, до прикладу трохи зеленого й синього. А іноді на небі вигравали цілі веселки. Могло таке диво тривати кілька хвилин або ж розтягнутися й на кілька днів. Приходило такими безладними хвилями, які весь час міняються в небі. Хоча насправді люди йому не завжди раділи, бо воно віщувало міцні морози – не менше 30 градусів.
Діти залюбки спиною падали в сніг, щоб дивитися на сяйво, яке заворожувало й магнетизувало. Проте вологість тут висока, тому великі холоди переносилися не надто легко. Адже поряд – незамерзаюче море. Літа було зовсім трошки. Полярний день міг тривати й півтора місяця. Але як дивно людина влаштована й як вона залежить від сонця! У такий час достатньо було кількагодинного сну – й ти вже відчуваєш себе відпочилим. Зате, коли наставала полярна ніч, спати хотілося весь час, пригадує пані Ірина. І гнітило те, що завжди по кімнатах горіли лампочки.
У театрі Ірина Осокіна мріяла працювати з самого дитинства, хай навіть двірником! І потрапила в Одеське театральне художньо-технічне училище, де готували чи не весь обслуговуючий персонал для театру. Фактично це були спеціалісти для всього колишнього Союзу, бо московське здебільшого випускало фахівців для столиці. Дитиною Ірина знала тільки дві театральні іпостасі – режисер і актор. А їх виявилося багато – й костюмери, й гримери, й ті, хто виготовляє бутафорію, й ті, хто займається освітленням сцени… Але в неї була ще одна умова до долі. Вона мала підкинути професію, безпосередньо пов’язану з тим, що діється на сцені. Адже костюмери чи майстри бутафорії зробили свою справу й пішли. А вона хотіла бути задіяна в самому процесі вистави. Тож вибір випав на світло. Без нього в театрі ніяк.
Є АКТОРИ, ЯКІ НАВІТЬ П’ЯТОЮ ЧИ ПОТИЛИЦЕЮ ВІДЧУВАЮТЬ СВІТЛО
Поривалася в училище ще після 8 класу, але мама наполягала, щоб все ж таки спочатку закінчила школу. Вона в Ірини теж була поціновувачем театру. Їхнє містечко маленьке, без театру, але вони разом їздили в інші, коли випадала нагода. Мама й зараз буває на багатьох виставах у «Бавці». Вона – дуже суворий критик. Її стримане «добре» – це вже неабияка похвала для дочки.
А тоді вона все ж відпустила Ірину вчитися аж за 3 тисячі кілометрів. Стипендія була мізерна – 30 рублів, тому родина теж трохи допомагала студентці. Тим часом у Одесі Ірина відразу потрапила в бурхливе театральне середовище. Окрім знань зі свого фаху, в училищі ознайомилася з основами інших театральних професій. Тому зараз, якщо потрібно, завжди може прийти на підмогу, коли йдеться про бутафорію чи пошиття костюма. Саме училище було маленьким, своєї матеріальної бази не мало. Зате перед ними відчиняли двері всі одеські театри.
І ось там, у самих театрах, вперше зіштовхнулася з тими «залізячками», які керували світлом на сцені. Раніше тільки на папірці малювали, як там має падати промінь і всякі інші премудрості. А тут торкнулася живих кнопок.
Театри в той час були надзвичайно потужні. Запрошували після закінчення училища Ірину на роботу. Але існувала ще й така сміхотворна, як на нинішній час, проблема, – із пропискою. Тому кілька років за розподілом відпрацювала спочатку в Запоріжжі. Хоча ні, спочатку все склалося досить кумедно. Мала розподіл у Мукачево. Але, коли побачила, що там допотопний регулятор, який стоїть у підвалі під сценою, стала проситися в інше місто. «Юна була, гідністю переповнена», – сміється зараз пані Ірина. Тому й трапилося в її житті Запоріжжя. Але, видно, доля все одно кружляла над Закарпаттям. Бо вже згодом, із особистих причин, переїхала сюди.
Художник зі світла – звучить гарно. Проте ці прожектори, пульти й усяка-всячина насправді коштують шалених грошей. Зараз, правда, переходять на світлодіодні прилади. А чому все це так дорого обходиться? Та тому, що, наприклад, телевізори – дуже затребувані, їх купують мільярди людей. Тож хай вони й мають складну систему, але завдяки масовості коштують дешевше. А театральне устаткування купують у рази рідше. Як-от якийсь там пилосос для того, щоб всього-на-всього випускати конфеті.
СВІТЛОДІОДНІ ЛАМПИ ПОКИ ВСЬОГО РОБИТИ НЕ ВМІЮТЬ
Але ж піднімати ціни на вистави до стелі неможливо, особливо, коли йдеться про спектаклі для малечі. Тому все театральне обладнання – велика розкіш. До того ж, для тих самих прожекторів потрібні спеціальні лампи. Адже світло в залі має плавно вмикатися й так само гаснути. Світлодіодні лампи поки цього робити не вміють. Старі працюють на гасові, й спіраль у них особлива. Але їх виробництво зараз уже згортається, оскільки воно нерентабельне.
 Ірина Осокіна пригадує, що кілька разів за всю життєву практику на неї навіть струмом трохи сипонуло, але в кожної професії є своя небезпека. А якось із її колегою взагалі трапилася несподівана історія. Він весело натиснув не на ту копку. Виявилося, що насправді вона була протипожежною, і на сцену щедро полилася вода.
Буває, що створює проблеми й електромережа, тоді раптом вимикається світло. На Новий рік таке трапилося. І батьки айфонами підсвічували сцену, поки дітки Діду Морозу віршики розказували.
Звичайно, пані Ірина із вдячністю згадує наставників. Були серед них і такі, яких забути неможливо. Наприклад художник по світлу в одеському оперному театрі. Якщо він опинявся за кордоном, то на ті жалюгідні гроші, які давали на відрядження, купував не якісь сувеніри, а світлофільтри. А ще не лінувався під час постановки показувати та розказувати, як усе це працює.
А на лівобережжі в київському театрі багато чого можна було навчитися в Тетяни Кислицької. Сцена там величезна. І ось ця Кислицька дуже ретельно, дуже грамотно продумала, як на ній має падати світло. Розбила її на умовні квадрати, і виходило, що за всю виставу доводилося повернути хіба 2 – 3 прилади. Тобто вона заклала багато праці й уміння на самому початку, а в кінцевому рахунку справді все вийшло дуже професійно. Але на малій сцені, на жаль, такий досвід не застосуєш. Тут дуже багато аспектів. Буває, для того, щоб освітити тільки одну маленьку точку на сцені, наприклад обличчя актора, треба спрямувати на нього 3 – 5 прожекторів. Бо, якщо обійтися тільки одним, обличчя вийде тьмяним. Ось чому напередодні прем’єри відбувається репетиція, яку влаштовують тільки для художника світла, щоб він міг правильно розставити акценти.
Але й тут все залежить не тільки від техніки, а й від людського фактора. Є актори, які буквальною п’ятою чи потилицею відчувають світло. А є такі, яким треба хрестики зі скотчу наліпити на сцені, щоб вони зрозуміли, де мають стояти.
Кожна деталь вимагає свого освітлення. Скільки намордувалася тільки з блискучою кришкою рояля. Адже промінь падає й тікає туди, куди не треба. Це так звані паразитичні засвітки, з якими треба боротися. Правда, зараз кришка вже стерлася, то й цієї проблеми не існує. Але така ситуація принесла й новий досвід.
А ще треба боротися з тінями, які можуть ковзати по обличчю, по одягу. В такому випадку можна, наприклад, застосувати контрсвітло.
ПРОЖЕКТОРНИЙ ПАРК У «БАВЦІ» – 1972-ГО РОКУ ВИПУСКУ
Особливо стресова ситуація постає, коли їдеш на фестивалі. Тут у тебе залишаються лічені хвилини, аби все з’ясувати. Але ще більше стресу зазнаєш, коли фестивалі відбуваються в рідному театрі. Адже всі знають про те, що «Бавка» заснувала міжнародний фест «Інтерлялька». І тоді ставляться по 3 – 4 вистави на день. Приїжджають люди з різних країн, багато з них української не знають. А через перекладача всі технічні нюанси зрозуміти не так легко. Тому треба блискавично вирішувати все самотужки.
Зате завдяки гастролям «Бавки» пані Ірина змогла побачити багато прекрасних вистав у зарубіжжі. Навіть роботи досить-таки екзотичних колективів – із Китаю, Індонезії, Бразилії чи Аргентини. Серед них були й театри тіней, коли світло – чи не головний персонаж вистави.
Найбільше втішало те, що після вистави працівники могли вийти на сцену, подивитися, як усе там влаштовано.
Уявіть собі, що в деяких європейських країнах зі світловим обладнанням ще гірші справи, ніж у нас. Просто тому, що там не надають цьому особливого значення. Та в більшості театрів воно все ж таке, що доводиться тільки позаздрити.
А ще, попри технічні цікавинки, якраз на фестивалях є нагода побачити чудові роботи. Один театр, наприклад, показав цікаву річ, коли актори присвічували сцену тільки ліхтариками, подібними до шахтарських. Ще один незабутній колектив – іспанський. Свій театр вони влаштували у звичайному фургоні. Одна стінка там відкидається – і ось вам крихітний маріонетковий театр. І чи не найсильніші враження від театру із Білостока, із Польщі. Там театри взагалі на висоті, тут нічого не скажеш!
– Але й ми не ликом шиті, – каже пані Ірина. – Наш «Недотепа із Вертепа» зірвав багато гран-прі в Європі. Це відома робота режисера Олександра Куцика за твором Дмитра Кешелі. Сталося так, що саме в цій виставі все раптом зійшлося докупи – і талановитий художник, і цікаві актори, й тема, яка зачепила всіх, навіть без перекладу.
Коли дивишся різні телешоу, залишається тільки заздрити, що не маєш можливості з таким обладнанням працювати. А прожекторний парк у «Бавці» – 1972-го року випуску. Але ще справляється…
Зазвичай перед роботою над виставою художник по світлу радиться з режисером, художником-постановником – які моменти треба виділити, які мають бути в затінку. А взагалі головний режисер Наталія Орєшнікова довіряє пані Ірині, дивиться вже готову роботу. Хоча з режисерами інших театрів, які приїжджають на гастролі, часто доводиться й посперечатися. Але найчастіше їх вдається переконати.
А щодо світла, то тут є ще й різниця в тому, чи це вистава для малят, чи для старших. Роботи для малюків мають бути яскравими, добре освітленими. Бо вони люблять роздивлятися кожну дрібничку. Коли говорити про вистави для доросліших, то тут світло – це вже ціла драматургія. Рампою, щоправда, зараз уже не користуються. Це слово залишилося жити тільки в крилатих виразах.
Мар’яна НЕЙМЕТІ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (10 posted):

Olgakap on 17/01/2018 03:36:34
avatar
Может ли <b>знание английского</b> полностью изменить вашу жизнь?
подумайте об этом…
Что вы можете, зная английский?
Вы выглядите уверенным и успешным!
Конечно, налаживаете новые контакты!
Получаете истинное удовольствие от просмотра любимейших и не очень инстранных фильмов
Делаете деньги :) Заводите новых партнеров, привлекаете новых инвесторов из разных стран и развиваете свой бизнес со всех сторон!
Я уже купила и не разу не пожалела об этом, хочу посоветовать и вам этот замечтальный курс!
<a href=http://vloti.com/affiliate>Ознакомиться с курсом</a>
<a href=http://vloti.com/buy>Опробывать курс</a>
Thumbs Up Thumbs Down
0
KsuRoholeva on 16/01/2018 23:39:26
avatar
Супер. Отличная тема.
Thumbs Up Thumbs Down
0
Olgakap on 16/01/2018 12:22:31
avatar
Я тут новенькая, как дела?
Thumbs Up Thumbs Down
0
LindasGlire on 14/01/2018 20:06:18
avatar
http://vonlaine.net/groups/znakomstvashansmoskva - знакомства шанс москва
http://vonlaine.net/groups/moskvasluzhbaznakomstva - москва служба знакомства
http://vonlaine.net/groups/tolstuhiznakomstvamoskva - толстухи знакомства москва
http://vonlaine.net/groups/kunilingusznakomstvamoskva - кунилингус знакомства москва
http://vonlaine.net/groups/moskvabystroeznakomstvo - москва быстрое знакомство
Thumbs Up Thumbs Down
0
JohnieZoorAstertY on 13/01/2018 19:57:26
avatar
<a href=http://m51-m57.ru/sitemap.xml>Ремонт автомобилей БМВ</a>
Thumbs Up Thumbs Down
0
SashaRhymn on 12/01/2018 01:19:25
avatar
Привет!

Я думаю, нам есть о чем поболтать. Есть возможность порадоваться жизни вместе и получить пользу при этом.

С одной работы перехожу бизнес с успешной компанией. Мне очень нравится!


<a href=http://dialstrop.ru/>грузозахватные приспособления</a>


<a http://dialstrop.ru/>http://dialstrop.ru/</a>


С уважением Саша. Может пригодится!!!

Жду, что встретимся.
Только обязательно заходи. Ссылкка выше и в подписи.
Thumbs Up Thumbs Down
0
MilaniGlire on 21/12/2017 18:18:15
avatar
Хотим знакомиться !
Я не могу ждать
<a href=http://kissloveme.ru><IMG>http://i12.pixs.ru/storage/8/5/0/0qt6CyyhZM_5687308_28335850.jpg</IMG></a>
<a href=http://kissloveme.ru>зрелые девушки частное</a>
Thumbs Up Thumbs Down
0
Eugeneapolf on 18/12/2017 13:05:13
avatar
Тут человек зарабатывает в интернете и помогает заработать другим, и это все совершенно бесплатно
<a href=https://www.youtube.com/user/NEB0R>Его канал на ютубе</a>
Thumbs Up Thumbs Down
0
MaukelGAF on 13/12/2017 23:35:39
avatar
Что бы в следующем году привлечь материальное благополучие стоит: разложить РїРѕ всем комнатам фигурки РІ РІРёРґРµ собак.
А если средства требуются немедленно. В этом случае можно взять беспроцентный заём тут: <a href=http://ruszaimonline.ru>ruszaimonline.ru</a>
Thumbs Up Thumbs Down
0
Burberry iPhone 7 Case on 04/04/2017 04:48:02
avatar
Why do carriers do this? Because they subsidize the cost of the handset making it initially cheaper. Although, over the lifetime of the contract they earn back their money via the contract.
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 10 | displaying: 1 - 10

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: