Обличчя з передової. Вони захищають Україну

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | Обличчя з передової. Вони захищають Україну
image

«… А до війни я працював на Київській картонно-паперовій фабриці»: говорить уродженець Київщини солдат Сергій із позивним «Win». Нині боєць разом із побратимами виконує бойове завдання на одному з найнебезпечніших підступів до Авдіївки – у районі промзони. За участь у запеклих боях навесні 2017 року, військовослужбовця представлено до нагородження Орденом «За мужність».
Це один з найкращих солдатів нашого підрозділу, – каже головний сержант взводу, старший на бойовій позиції із позивним «Кощєй». – Сергій небагатослівний, розважливий. Але в бою надійнішого бійця годі шукати.
У війську «Win» з літа 2015 року. Відслуживши строкову в одній із частин Повітряних сил ЗС України, Сергій вирішив продовжити службу. Але за однієї умови – прагнув на передову.  Він уклав контракт та вступив до лав одного з батальйонів легендарної механізованої  бригади імені Чорних Запорожців.
Після нашої перемоги я обов’язково повернусь до мирної роботи, – говорить хлопець. – У рідний цех на фабриці. Але зараз моє місце тут, із моїми товаришами. Бути солдатом – це також відповідальна і важка робота. Але я бачу конкретну мету цієї роботи. Ми повинні встановити мир на Донбасі та Луганщині, і зробити усе можливе для повернення Криму в Україну.
***
А чому, власне, Грифон? – цікавлюсь я у Олександра, бійця окремої мотопіхотної бригади, що зараз утримує ділянку на «нулі» в районі селища Піски. – Любив у дитинстві античну міфологію?
З’ясувалось, такий позивний мешканець Новоархангельська, що у Кіровоградській області, отримав через те, що строкову службу проходив у підрозділі МВС із аналогічною назвою. У Збройні Сили України Олександр потрапив під час четвертої хвилі мобілізації в 2015 році. А згодом – уклав контракт.
Армійська служба це, фактично, моя перша стабільна професія, – говорить він. – Адже після «срочки» працював, здебільшого, різноробочим. У війську є мотивація, адже ми відстоюємо правду!

***
Солдату Сергію Мєдвєдєву лише 20 років. Родом хлопець із Харківщини і зараз він виконує бойові завдання на Донецькому напрямку у складі однієї з мотопіхотних бригад Збройних сил України
Спочатку я навчався на Донбасі, а тепер захищаю його зі зброєю в руках, – говорить солдат.
За цивільною професією Сергій – слюсар з ремонту рухомого складу залізниці та електрозварювальник. Навчався він у  багатопрофільному регіональному центрі професійної освіти імені П.Ф. Кривоноса в місті Слов’янськ. А у Збройних Силах за сім місяців служби опанував фах помічника гранатометника. З його слів, опановані цивільні спеціальності допомагають йому і в службі. Адже у вільний від несення бойових чергувань час він допомагає слідкувати за технікою підрозділу і підтримувати її у стані готовності до виконання завдань за призначенням. Після завершення бойових дій планує влаштуватись на роботу за фахом на залізниці.

***
Командир відділення гранатометників молодший сержант Василь із Львівщини має позивний «Хакер». Товариші по службі так «охрестили» Василя по двох причинах. По перше, не має такої ворожої броньованої цілі, яку б він та його гранатометники не могли б вскрити, як бляшанку. І це доведено на практиці – ділянка передової поблизу Авдіївки, де зараз виконує бойові завдання «Хакер», навесні 2017 року була одним з найгарячіших напрямків протистояння з проросійськими бойовиками. А друга причина – це уміння Василя знаходити «спільну мову» з електронними пристроями. Кому потрібно налаштувати програми у планшеті чи смартфоні – завжди допоможе.
Це мій третій контракт, – розповідає він. До того, як потрапити у піхоту я проходив службу у окремій бригаді армійської авіації на Львівщині. Звідти і технічна грамотність.
***
Солдат військової служби за контрактом Геннадій із позивним «Зелений» вважає себе щасливчиком. Ще б пак! Нещодавно, під час несення бойового чергування, у бронежилет бійця потрапила куля. Це не був випадковий постріл, стверджує військовослужбовець. Зі сторони противника працював снайпер, який полював за українськими солдатами. Куля калібру 7,62Х54 міліметри прошила укладку з автоматних магазинів у підсумках, фронтальну бронепластину бронежилета і застрягла у кевларовій «подушці».

Від нашої позиції до ворога близько чотирьох сотень метрів. Я перебував на спостережному посту. Аж раптом відчув сильний поштовх у груди. Звичайно, мене збило з ніг. Обмацав груди і відчув дірку у «броніку». Потім, коли його зняв, то виколупав ту злощасну кулю. Вона не дійшла до тіла лише пару міліметрів, – говорить 37-річний боєць. – Бронежилет вже отримав новий. Тут, на «нулі» носіння бронезахисту – це норма виживання. Нехай мій приклад зайвий раз нагадає про дотримання заходів безпеки тим, хто розслабився і гребує носінням броні і шолома. Одного разу вони врятують вам життя!
***
Історія старшого солдата військової служби за контрактом Володимира із позивним «Спец» надзвичайно трагічна.
У 2014 році дружина та двоє синів 34-річного уродженця Херсонської області були вбиті бойовиками.
Її родичі проживали на території, окупованій бойовиками, – говорить він. – Сталося так, що дружині було вкрай необхідно з’їздити до батьків. Дорогою, авто на якому вони їхали зупинили якісь «козачки». Достеменно не відомо, що трапилось, але ці бандити відкрили вогонь. Більше у мене нікого з рідних не має.
Отримавши звістку про загибель рідних, Володимир вступив до війська і відтоді перебуває на найгарячіших ділянках бойових дій. Зараз воїн разом із товаришами обороняє селище Піски під Донецьком.

***
Сержант військової служби за контрактом Дарія має досить незвичну, як для жінки-військовослужбовця, спеціальність. Вона – оператор ПТРК «Фагот». У одному з батальйонів окремої мотопіхотної бригади вони проходять службу разом із чоловіком Ігорем.
Ми познайомились, коли я уклала контракт і прийшла на службу в бригаду. Сама я родом з Маріуполя. Коли почались бойові дії на Донбасі дома всидіти не могла. У мене є донька від першого шлюбу. І я не хочу, щоби вона жила і росла у атмосфері постійного страху, – розповідає вона.
З її слів, бачитись молодому подружжю в бойових умовах доводиться не часто. Службу проходять в одній роті, але бойові завдання виконують на різних бойових позиціях. От і побачення виходять епізодичними.
Втім, сумувати Дарині не доводиться. Окрім грізної бойової зброї, під її опікою перебуває чотиримісячне цуценя породи «хаскі»  на прізвисько Рональд.
От із ним, напевно, клопоту найбільше. Мало того, що гризе усе, що бачить, так і ще слідкувати потрібно, щоби не пішов, як розвідник, за лінію фронту, – жартує Дарія.
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ,
полковник

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: