Не на продаж...

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | Не на продаж...
image

Орися Козяк з Печеніжина вишиває митри і обдаровує ними священнослужителів

Митра — рукотворний короноподібний головний убір священиків і єпископів, а ще — витвір сакрального мистецтва. Митри мають давню і глибоку символіку: з одного боку, їх носять архієреї і ними нагороджують священиків за сумлінну та гідну працю на ниві Господній, а з другого, — митри символізують терпіння і терновий вінець нашого Спасителя Господа Ісуса Христа.
На Прикарпатті є чимало професійних майстринь, чиї митри — справжні мистецькі дивовижі і заслуговують на найвищі оцінки як твори сакрального мистецтва. Є такі автори, для яких виготовлення митр для священнослужителів — не ремесло, що годує, а спосіб реалізації свого духовного стану і втілення в життя Богом даного обдарування. Серед таких майстринь — Орися Козяк із селища Печеніжина на Коломийщині, член Української республіканської асоціації майстрів народної творчості та художніх ремесел. Вона  вже 40 років працює у царині сакрального мистецтва, 20 з яких — творить митри для священнослужителів. Жінка — самобутній майстер-самоук. Вона не закінчувала спеціальних навчальних закладів і не переймається фаховими дискусіями навколо канонів формату і статусу своєї творчості, а живе просто — молиться і творить.
Зрештою, народившись і живучи під покровом сільської церкви Святого Димитрія Солунського УПЦ КП, чиї величні бані заглядають у вікна родинного помешкання, Орися Козяк змалечку втамовувала духовну спрагу в молитвах і поклонінні Всевишньому.
Орися Козяк, майстер сакрального мистецтва:
— Усе починалося з маленьких і далеких від сакральності речей — вишивала серветки, обруси, сорочки, національні костюми тощо. А з часом моя творчість перейшла на рівень духовності, сакрального мистецтва. і малесенька ікона Богородиці стала 25 років тому початком моєї дороги у цьому напрямі. Пригадую, я була тоді у Києво-Печерській лаврі на благословенні намісника владики Павла і, побачивши його прекрасну митру, не могла стриматися і сказала, яка вона чудова і що сама хотіла б навчитися таке творити. А розглядаючи сакральні дивовижі навколо, подумала собі: добре було б ту мальовану, ліплену чи клеєну красу Богородиці передати у вишивці. і так я вишила той маленький образок. Люди брали відшивати собі. Навіть не знаю, у кого він тепер. Владика Павло направив мене до майстрів-художників.
Дівчата розказали і навіть на папері намалювали, як виготовляється митра. Все на ходу — що вхопила, то вхопила, а що й забула... Не дуже було й кому мене навчити. Вже вдома один майстер зробив «колбу» — дерев’яний каркас для виготовлення митр, який навіть обертався. Я надумала собі вишивати митри бісером. Першу митру виготовила десь 20 років тому. Митрами не торгую — або дарую, або зберігаю для огляду на виставках. 
До речі, на останній було виставлено 130 сакральних робіт. Коли мала авторські виставки у Коломиї, то представляла не лише готові вироби, а й показувала процес їх творення. Олівці, гумки, клей, матеріал, бісер, голки, нитки, марля, каміння. Все було на робочих столах. Кожну свою роботу я починаю з молитви. Для виготовлення митр головно використовую білу бязь і різні смоли — двадцять шарів тканини на одну. Їх треба відповідно обрізати і запуцовувати доти, поки не будуть рівні. Кожна частина митри вишивається окремо. Є і в’язання, ліплення, креслення — довга і трудомістка праця.
Звісно, сучасні технології інші. Мої митри народжуються у процесі роботи — я імпровізую, і ніхто мені не підказує, якою вона має бути. Якщо б хтось запитав, чому митра зроблена так чи інакше, я б не змогла відповісти. Звісно, окрім фантазії, треба враховувати і обов’язкові складові митри. Бог дав мені талант, а мама навчила вишивати. Одну митру треба творити до року. Їх важко оцінити грішми, але митри дорогі. Митра для мене символізує гідність, порядність і доброту. Я отримую задоволення від роботи. Але добре було б мати якусь майстерню чи виставкову залу в Коломиї, бо хто поїде у село? Хоч, думаю, що керівництво району і не знає про мене, то чого можна очікувати.
...Цього року сповнилося 40 літ творчого шляху Орисі Козяк як майстра народної творчості. Означимо його основні віхи. У 1985 і 1989 рр. — учасниця виставок «Український рушник» в Українському домі м. Києва; 1992, 1994, 1995, 1998 рр. — роботи Орисі Козяк презентували у Пирогові; 2003 р. — обласна виставка в м. Івано-Франківську; 2004 р.— персональна виставка в м. Коломиї і т. д. Роботи майстрині знають не лише в Україні, а й у США, Білорусі, Росії, Канаді, Великій Британії, Польщі, Румунії, Нідерландах, Швейцарії, Коста-Ріці, Австрії, Австралії.
Ігор ЛАЗОРИШИН

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: