«Нелетальна зброя» з крилами, або чим і як воює українська піхота

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | «Нелетальна зброя» з крилами, або чим і як воює українська піхота
image

Піхота не лише витягує на своїх плечах найважчі моменти будь-якої війни. Але й воює, як кажуть, «із вогником», із винахідливістю (та завзяттям? ), обертаючи на свою користь здавалося б, безвихідну ситуацію. Наші піхотинці, які виконують завдання в районі проведення Антитерористичної операції на Донбасі – не виключення. От, до прикладу, нещодавно відбувся черговий раунд тристоронніх переговорів у Мінську. Сторони вкотре домовились про припинення вогню. Але кремлівські керманичі , що представляли інтереси бойовиків  у переговорному процесі,  повідомити своїх посіпак про результати перемовин забули. У підсумку – зі сторони ворожих позицій у бік сил АТО щовечора починається канонада з різноманітної «стрілкотні», озброєння ББМ та гранатометів. Наші стволи вимушено відмовчуються. Утім, це не означає, що креативне мислення українських піхотинців не працює у напрямку того, як виправити цю проблему. Аж раптом знаходиться елегантне рішення, що не суперечить духу домовленостей, досягнутих політиками у столиці Білорусі.
Хто добре вчився у школі, із курсу біології повинен пам’ятати, що кінець серпня-початок вересня – період підвищеної активності у певних видів комах. Зокрема, ос, – розповідає військовослужбовець-контрактник  72-ї омбр із позивним «ВВ», який виконує бойове завдання на одному з ВОП в районі Авдіївської промзони. – А ми про це пригадали і вирішили використати цю природну особливість на свою користь. До того ж, навпроти нас стоять недобитки із банди «Спарта», які чхати хотіли на усі ініціативи щодо припинення вогню.
Зі слів солдата, для приборкання вогневої активності ворога знадобилася…літрова банка меду і постріл для РПГ. Начинений солодким снаряд за допомогою найвлучнішого гранатометника підрозділу «поклали» точно на позицію противника.  Після цього декілька днів на у ворожих шанцях зберігалась відносна тиша. Ще б пак, спробуй повоювати, якщо над укріпленнями, приваблений стійким запахом розлитого меду,  в’ється рій не дружньо налаштованих комах.
От така «нелетальна» зброя, що літає, – жартують солдати.
Реалізована піхотинцями 72-ки ідея досить оригінальна. Але сама концепція незвичних боєприпасів не нова. До прикладу, одна з американських компаній, South Fork Industries, розробила свого часу лінійку патронів для стрілецької зброї під торговою маркою Jihawg Ammo. Кулі, що були вкриті фарбою з використанням…свинини. За задумом виробника, так як свинина вважається в ісламі харамной (забороненою), якщо така куля вб'є екстреміста, тіло його буде «сплюндровано», і він не досягне своєї основної мети - потрапити в рай.
Окрема тема – ручні гранати, які користуються у піхотинців особливою шаною. Не даремно цей вид вибухових боєприпасів ще називають кишеньковою артилерією солдата. Так от, у боєкомплекті на ВОПах можна зустріти не лише звичні усім РГД-шки, чи Ф-ки. Але й дещо архаїчніші зразки. До прикладу …РГ-42, чи як її ще називають «консерву».
Молодший лейтенант Іван, командир ВОП 72-ї омбр в районі Верхньоторецького, пояснює, що РГ-42, не зважаючи на свій «пенсійний» вік, для захисту стаціонарних позицій пасує якнайкраще: можна кинути з окопу у ворога, або ж встановити на «розтяжку». Головне, щоби самому залишатися в укритті і не опинитися в зоні ураження уламками. Адже одною з причин зняття РГ-42 із озброєння у військах був якраз великий розліт уламків під час вибуху. Зі слів офіцера, в ході АТО українські піхотинці віднайшли ще один модерний ефект РГ-42 – світло шумовий. Граната має більшу масу вибухової речовини, ніж РГД-5, тому окрім вражаючої дії, вибух здійснює ще й психологічний ефект.
Але це не означає, що українська піхота однаково схвально ставиться до усієї номенклатури зразків стрілецького озброєння, які надходять у війська. До прикладу, на озброєння мотопіхотних підрозділів зі складів тривалого зберігання свого часу було відвантажено певну кількість 7,62-мм ручних кулеметів системи Дегтярьова (РПД-прим. авт.)
У цієї системи існує низка недоліків, які заважають виконанню наших завдань в сучасному бою, – говорить офіцер 57омпб із позивним «Професор». –  Зокрема, дуже незручною є система подачі боєприпасів. Спробуйте зарядити під час бою стрічку на сто патронів у залізний короб, коли навколо тебе все вибухає і літають уламки та кулі. Якщо на стаціонарній позиції РПД себе ще виправдовує. То в динаміці, під час тактичних переміщень на полі бою цей кулемет однозначно програє тому ж РПК.
Носіння бронежилетів і шоломів на передку – аксіома виживання. І справа не лише у жорсткому контролі з боку батьків-командирів. А й у здоровому глузді та прагненні бійців не «злапати» випадкову кулю чи «шальний» уламок міни. Кількість бажаючих вразити побратимів непотрібним «героїзмом» на четвертому році війни зменшилась в рази.
Статутні «броніки» і кевларові шоломи від «Темпу3000» є в усіх, – говорить «Професор». – Але в деяких випадках вони не досить зручні. От, до прикладу, якщо потрібно бути в шоломі, але мати на вухах гарнітуру від радіостанції, чи активні навушники. Потрібна інша конфігурація захисту для голови. Раніше такі привозили з-за кордону. І діставалися вони по волонтерській лінії лише розвідці та спецназу. Добре, що і в Україні почали виготовляти такі шоломи, то й звичайній піхоті вони час від часу дістаються.
При цьому офіцер демонструє  шолом, який би більше пасував якомусь спецназівцю із голлівудських бойовиків. Виготовлений з синтетичних волокон араміду, зі зручною підвісною системою та боковими рейками, на які можно навісити  тактичний ліхтар. Клас балістичного захисту – 3-й. А на шильдіку, який пришито зсередини значиться «Made in Ukraine» та адреса виробничих потужностей одного з київських підприємств.
РСЗО «Юджин», «мітла Юджина», «міні град» – саморобка української піхоти, названа побратимами на честь загиблого командира інженерно-саперної роти 72-ї бригади капітана Євгена Сарнавського, якому початково належала ідея створення такого пристрою.
Зі слів одного з бійців 72-ї омбр із позивним «Стас», фактично, це аналог траншейної мортири, яка може споряджатися шрапнеллю, або вогнесумішшю. І може використовуватись як для влаштування пасток на шляху ворога, так і в якості додаткової вогневої потужності на бойових позиціях.
Складові частини  можна знайти, буквально, під ногами: кришки від снарядних ящиків на які кріпляться туби від одноразових гранатометів. В середину вкладається виштовхуючий заряд і капсуль. Найбільш дефіцитною складовою частиною, за словами піхотинців є накольний механізм від міни ОЗМ-72 на який по дротах подається електричний імпульс. Бойова частина варіюється в залежності від того, що є під рукою: саморобний напалм, гнуті цвяхи. Зарядити можна і дрібним камінням, або уламками шкла.
Бійці зазначають, що відстань ураження з такої «мортири» порівняно невелика: 10-20 метрів. Але і зробити таких «міні РСЗО» можна стільки, скільки є ресурсів. Тож можна досягти неабиякої щільності залпу. 
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: