Чому маленькій дівчинці довірили нагороджувати «Народних Героїв»

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | Чому маленькій дівчинці довірили нагороджувати «Народних Героїв»
image

У 11 років Луїза Милованова передала організаторам проекту «Народний герой України» 1304 грами срібла і майже 5000 гривень.
Орден «Народний Герой України» — українська недержавна нагорода, запроваджена за ініціативи колекціонера антикваріату, волонтера і журналіста Андрія Боєчка та ювеліра Дмитра Щербакова. Це рядки з Вікіпедії. Але вони зовсім не відображають суті й значення цієї нагороди для кожного, кого від 4 червня 2015 року було нею нагороджено.
За словами Андрія Боєчка, ця нагорода задумувалась як народна, бо якщо народ має право озброювати, годувати, одягати й лікувати своє військо, то має право й нагороджувати найкращих. Організатори намагалися зламати радянську нагородну систему. Для цього через соціальні мережі кожен міг запропонувати кандидатуру для нагородження. Потрібно було лише розповісти героїчну історію майбутнього номінанта. Під час публічного обговорення та голосування нагородна рада визначала, кого буде відзначено орденом «Народний Герой України».
— Я думав, що найбільшою проблемою буде зробити ордени, — говорить волонтер, — але виявилося, що набагато складніше зі списку тисяч гідних нагороди вибрати лише сотню, причому щоб потім ніхто не сказав, що хтось її купив. Людям важко повірити в те, що вибиратимуть справді героїв і що цей вибір буде чесним.
Перші сто орденів було виготовлено зі срібла колекції Андрія Боєчка, та воно врешті-решт закінчилося. На прохання авторів здавати срібло для виготовлення народних орденів лише в 2015 році відгукнулося понад 300 осіб із 16 країн.
Орден «Народний Герой України» має два варіанти: з червоно-чорною стрічкою на колодці — для воїнів, які зі зброєю в руках захищають українську землю, і з жовто-блакитною — для волонтерів та медиків. На сьогодні орден «Народний Герой України» отримали майже 400 осіб.
Тисячі людей у всьому світі сьогодні долучаються до справи з виготовлення народної відзнаки, але від самого початку були серед них ті, хто за віком, здавалось би, навіть не міг звернути увагу не лише на цей проект, а й на саму війну. Це діти — Луїза Милованова з Вінниччини та Артем Харченко з Хмельниччини.
— Оце мале гарне дівчатко має величезне серце й справжню патріотичну позицію. — говорить про юну вінничанку волонтерка, нагороджена орденом «Народний Герой України» Олена Шевцова. — Вона — приклад для нас, дорослих, як із чистою душею та гарними намірами робити добрі справи. Дякую її батькам за те, що вони виховують таку Людину з великої букви
На початку війни цій маленькій тендітній дівчинці було всього дев’ять років. Багато хто з її однолітків навіть не розумів, що відбувається в країні. Луїза з батьком багато разів відвідувала поранених у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону. Просто розмовляла з ними, читала вірші, частувала домашніми смаколиками.
— Деякі мої знайомі, — розповідає батько дівчинки Артур Милованов, — говорили, що в такому віці дівчинка не повинна бачити скривавлені бинти й жахливі каліцтва. Але це було власне рішення доньки, і я її до цього не примушував. Вона почала заохочувати до цього й своїх однолітків та вчителів. У нашому домі частими гостями завжди є волонтери і бійці. Їхні розповіді про війну ніколи не залишали Луїзу байдужою.
Дівчинка хотіла, щоб її допомога бійцям була реальною й відчутною, тому, коли дізналася про заклик засновників ордена «Народний Герой України» до збору срібла, вирішила долучитися.
— Наша родина має багато знайомих, які пішли воювати, — говорить Луїза. — На моє прохання через волонтерів вони передавали мені гільзи з фронту, а я їх розмальовувала й продавала. Згодом мені почали допомагати мої однокласники. Дізнавшись про те, на що саме я збираю кошти, люди приносили мені вироби зі срібла. Перша партія, яку я передала Андрію Боєчку в 2016 році, важила більше ніж 450 грамів.
Згодом дівчинка під час масових заходів у місті за невелику плату розмальовувала дітям обличчя кумедними малюнками.
— Коли дорослі читали напис на моєму плакаті, що гроші підуть на виготовлення ордена «Народний Герой України», — згадує дівчинка, — то давали значно більшу суму, а іноді й просто кидали гроші в мою скриньку.
Так 2016 року школярка передала організаторам проекту 1304 грами срібла й майже 5000 грн.
— Великою честю для мене було особисто вручати ордени Героям у Хмельницькому в липні 2016 року — зізнається Луїза. — Відчуття просто переповнювали мене, адже я безпосередньо познайомилась зі справжніми Героями і хочу сказати, що вони нереально круті. Тоді я ще познайомилася з Артемом Харченком. Його історія мене просто вразила. Він уже тоді більш ніж рік виступав у госпіталях та перед військовими і піднімав їхній бойовий дух. Та стало відомо, що у нього виявили рак кісток четвертої стадії. На той час Артем уже пройшов декілька блоків хіміотерапії й готувався до заміни суглоба. Грошей на операцію його родина не мала, тоді всі, кого своїми піснями підтримував Артем, стали йому допомагати. Я також змогла йому допомогти — зібрати якісь кошти. Артем подолав хворобу і навіть вийшов у фінал телешоу «Україна має талант. Діти». Сьогодні він не полишає своєї волонтерської роботи. Жодне урочисте нагородження орденом «Народний Герой України» не обходиться без його виступу. Він не лише виступає для наших захисників, а й своїми піснями надихає онкохворих дітей на перемогу своєї хвороби.
Школярка зовсім не вважає, що зробила щось особливе.
— Так сталося, — говорить Луїза, — що люди мені повірили. Я все робила від щирого серця, не для піару. Хоча коли у багатьох місцевих газетах з’явилась моя історія, то деякі, особливо мої однолітки, почали якось дивно до мене ставитися. Не розумію, чому? Я така ж, як і була, просто моя історія стала відомою. Думаю, що таких історій в Україні було і ще буде багато і ми про них дізнаємось.
Історія вінницької школярки надихнула молодих кіномитців із «Союзу молодих кінематографістів України» зняти про неї короткометражний фільм, який увійшов до патріотичного кіноциклу «Слава Україні! Героям слава!»
— Я не думав, що у такої маленької дівчинки таке велике серце, — говорить виконавчий продюсер проекту Олександр Пушкін, — Це дійсно надзвичайно патріотична й щира родина. Наші сценаристи художньо доповнили справжню історію Луїзи, і головна ідея безкорисної допомоги проекту «Народний Герой України» залишилася. Фільм розповідає про її знайомство із хлопчиком, який приїхав у Вінницю з донецького інтернату, але потрапив під сепаратистський вплив. Цього хлопчика намагаються залучити до того, щоб він вивісив прапор сепаратистів на центральній площі міста, але знайомство з Луїзою кардинально змінює його світогляд і наміри.
У «короткому метрі» дівчинка зіграла саму себе.
— Дякую команді «Союзу», що подарувала мені такий незабутній досвід, — каже Луїза. — Було важкувато, але неймовірно цікаво. Ціную те, що у стрічці залишився дуже зворушливий момент зі справжніми моїми почуттями і переживаннями. Це коли волонтер Юрій Тира приніс мені гільзи для розпису і розповів історію з передової про те, як медики врятували хлопця, в нозі якого застрягла міна. Я не стримала сліз, і цей момент увійшов у фільм.
Сьогодні Луїза Милованова у вільний час продовжує розписувати гільзи від патронів, передає їх знайомим по всьому світу і разом із родиною допомагає бійцям на передовій.
— Розписані мною гільзи є вже у багатьох країнах світу, — посміхається дівчина, — навіть у Бразилії. Досить дивно дізнаватися, що люди з різних країн зовсім мало знають про нашу війну і переконані, що вона вже скінчилася
Наталія ЯРМІЛКО

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (2 posted):

Yeezy Runner 700 on 08/07/2018 01:43:25
avatar
A few brands are working to clean up both the oceans and fashion industry’s less-than-pristine reputation by doing what they do best: producing classic, effortlessly wearable pieces out of plastic pulled from the oceans meant to slot straight into your wardrobe.
Thumbs Up Thumbs Down
0
Cheap Yeezy Boost 350 on 05/07/2018 22:22:32
avatar
All Kardashian would need here is a slouchy bohemian belt with a buckle the size of an appetizer plate, and we'd be thrown back into 2009, where LMFAO would start playing in the near distance and someone would pass you a Goldschläger shot.
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 2 | displaying: 1 - 2

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: