Олександр Харісов у свої 66 років легко «стриже траву» на бойовому Су-25

Home | ЦІКАВО | Люди та речі | Олександр Харісов у свої 66 років легко «стриже траву» на бойовому Су-25
image

Після 12 років перебування на пенсії досвідчений пілот знову сів у бойовий літак і вдруге за свою кар’єру написав «Курс бойової підготовки авіації» з урахуванням бойового досвіду на Донбасі.
— Знайду вільну хвилину, подам батькову кандидатуру в Книгу рекордів Гіннесса, — каже Олена, донька досвідченого військового льотчика. — А як же інакше? Гадаю, що в 66 років ніхто, крім мого тата, не пілотує бойові літаки.
Олександр Харісов має чотирьох онуків, він військовий пенсіонер, але то лише формально. Насправді він залишається одним із найкращих і найдосвідченіших пілотів не тільки в Україні. Однак буквально кілька тижнів тому на своє 66-річчя льотчик, схоже, востаннє виконав політ на бойовій машині. Та все одно, за давньою льотною традицією, він каже, що це крайній виліт.
— Лікарі більше не хочуть пускати в небо, — каже він. — Он в Ізраїлі льотчик-випробувач із товстезними лінзами, як склянка, ще й без однієї нирки, проте літає. Його весь світ знає, і він один із найкращих. Шкода, але нічого не вдієш, чекаю остаточного вердикту медиків…
У недавніх публікаціях «НА» ми згадували, як льотчики-ветерани стали в стрій 2014-го. Їх не так багато, близько двох десятків, але багаж досвіду вони мають надзвичайний, тим паче в особливий період
Коли на Україну став насуватися вірус «руского міра», Харісову зателефонував Василь Нікіфоров (нині покійний) і наполегливо попросив свого колегу й друга допомогти льотчикам у складний для країни час. Тоді заступник командувача Повітряних Сил розумів, що паперова та юридична тяганина забере купу часу, якого просто немає. «Збирайся та їдь у бригаду, далі візьму все на себе», — відрізав генерал.
Згодом відповідним наказом командувача ПС військові льотчики-ветерани в статусі працівників ЗС України таки сіли в кабіни бойової техніки. Основне завдання — якомога швидше поставити в стрій молодь, підтягнути льотний вишкіл середньої ланки. Досвідчених інструкторів було вкрай мало, тож інструкторський десант Харісова й Ко був дуже доречним.
— Василь Семенович сказав, що назріває серйозна загроза з Півдня країни. Я, не роздумуючи, відповів, що готовий працювати на Су-25, хіба що комбінезон треба в когось позичити, бо приїхав у Кульбакіне взагалі без нічого, — розповідає Олександр Харісов. — Треба було проходити ВЛК, відновлюватися, але часу було обмаль, готових пілотів катастрофічно бракувало. Генерал Нікіфоров так і сказав: «Якщо треба буде піднімати літаки, то сядеш у кабіну».
Довго відновлювати льотні навички не довелося. По-перше, часу не було, по-друге, за плечима понад 2500 годин нальоту на восьми типах бойових літаків із далекого 1973-го по 2002 рік. Особливо потрібні були пілоти Су-25, тож полковник запасу Харісов одразу взявся до роботи.
2014 рік: гаряча війна, ЗРК з «воєнторгу», болісні втрати й, зрештою, заборона на застосування бойової авіації в районі АТО. Час для України наростити м’язи, час для української «оборонки» щось зробити для власного війська, проаналізувати помилки, а також час для інструкторської та аналітичної роботи Олександра Харісова.
Олександр Назіпович удруге сів за написання настільної книжки кожного пілота — «Курсу бойової підготовки». Першу, під його «патронатом», датовано ще 2000 роком, а друга, з урахуванням бойового досвіду на Донбасі, побачила світ 2017-го.
— Це вже не та авіація, що була до війни, зовсім інші підходи, зовсім інші пілоти, талановита й навчена молодь, — резюмує Олександр Назіпович. — Як ми нині літаємо, у Радянському Союзі одиниці могли собі таке дозволити. В Інтернеті є багато відео, як льотчики «стрижуть траву». Подеколи занадто, згоден. Але за наявності сучасної ворожої ППО з-за «поребрика» це єдиний шанс урятуватися від ракети — летіти нижче за крайню межу зони ураження ЗРК. Тому пілоти й вчаться уникати загроз, маневрувати, багато літають над містами, автошляхами, узбережжям — відпрацьовують потенційні бойові завдання.
Досвідчений льотчик не воював в Афганістані, але добре пам’ятає ті часи, бо командував 372-ю окремою інструкторською штурмовою ескадрильєю Центру підготовки льотного складу, а потім очолив відділ цього центру, де готували частини штурмової та армійської авіації до бойових дій в Афганістані. Каже, що афганський досвід застосування авіації вкрай необхідний на Донбасі, лишень треба брати звідти корисне, а не те, що не на часі, нашкодить або призведе до втрат. Якраз стереотипи афганської тактики дорого коштували Україні в перші місяці війни. Тут зовсім інша ситуація, інший театр бойових дій, сучасне озброєння й нахабний ворог.
— Обстановка на фронті швидко змінювалася, довелось оперативно застосовувати авіацію під час виконання не притаманних для неї завдань, скажімо, прикривати піхоту вогнем замість артилерії, — каже Олександр Харісов. — На Су-25 літати треба як мінімум парою, а ще краще — ланкою, має бути взаємне вогневе прикриття, бойове маневрування в складі групи й безліч інших моментів. Зрозуміло, що напередодні вторгнення Росії умови та підготовка були «не зовсім». Пального як завжди обмаль, а технічне оснащення, навігація, РЕБ… Відстаємо від агресора конкретно. А грузини тим часом суттєво модернізували Су-25. Молодці, чудовий досвід, на мою думку. «Грач» (Су-25) має невеликий радіус бойового застосування. Утім нашим кавказьким друзям удалося зробити легшим літак, переобладнати прицільно-навігаційний комплекс на сучасну авіоніку та збільшити радіус дії штурмовика.
Досвідчений льотчик наголошує, що нині Україна робить ставку на глибоку модернізацію наявного парку авіатехніки, але рано чи пізно доведеться повністю замінити радянські літаки. І треба починати цей процес уже сьогодні.
Олександра Харісова знають і поважають у кожній авіаційній бригаді, він дуже чуйна, позитивна й віддана справі людина. Його запрошували на льотну роботу в багатьох країнах світу. На пенсії він навіть устиг побувати радником командувача ВПС Грузії. Попри напружений графік, знаходить час для своєї великої родини — дружини, дітей та онуків.
А ще льотчик дуже любить рибалити, але признається, що з 2014 року вудочки й спінінги ще не брав у руки…
Юрій ІГНАТ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: