ТОЧКА КИПІННЯ «ЧАЙНИКА»

Home | ЦІКАВО | За кермом | ТОЧКА КИПІННЯ «ЧАЙНИКА»
image

— Штірліц, де це ви навчилися так добре водити машину?
— У ДТСААФ, — відповів Штірліц і відразу подумав: «А чи не сказав я чогось зайвого?»
...Давно вже ніхто не дивується людям, які вміють писати й читати. Ми з легкістю «спілкуємося» з холодильником, пилососом і телефоном, а багато хто — і з комп’ютером. Чому ж у такому випадку людина, яка прагне навчитися водити автомашину, викликає в багатьох оточуючих нездорові емоції? Від «що, грошей нікуди подіти?» — до «з глузду з’їхав, робити тобі нічого!»
Грунт для подібних реакцій довго готували ми самі. По-перше, дає про себе знати штучно створена в часи СРСР «вибраність» автолюбителів. Адже в цивілізованих країнах машина є робочим інструментом, а то й зовсім побутовою технікою, як будь-який холодильник. У Стокгольмі, приміром, 54% водіїв — жінки. Вони на своїх машинах їздять до магазину. Або сидять за кермом, поки чоловік на задньому сидінні працює на благо сім’ї з мобільним телефоном в одній руці та ноутбуком в іншій.
Поза сумнівом, нині мати машину недешево. Особливо, якщо ціни та якість залишають бажати кращого... Проте навчаються водінню найчастіше не з власної примхи. Нерідко «права» бувають дуже вагомим аргументом на користь власника при конкурсному прийомі на роботу; часом у молодої мами виникає необхідність возити дитину до особливого дитячого садка на протилежний кінець міста; а інколи машина звалюється на когось як подарунок чи спадщина... У будь-якому разі, це не означає, що в усіх численних курсантів автошкіл грошей кури не клюють й при цьому прірва вільного часу. Просто автомобіль насправді сьогодні стає не стільки розкішшю, скільки засобом пересування. А то й джерелом отримання коштів для існування.
Проте завдання в того, хто вирішив осягнути премудрощі автосправи, дуже нелегке. І рух у великих містах напружений, й іспити в ДАІ здати ой як непросто, а при цьому ще потрібно і кошти чималі вишукати... Проте доводиться зважуватися й робити перший крок назустріч власним «правам».
Автошколу краще вибирати таку, де вам запропонують гарантовані 28 годин практичного водіння (причому, вартість цих годин повинна входити до суми оплати за навчання!). Це — мінімум- мініморум. Там, де обіцяють навчити вас за два тижні, швидше за все читають лише теорію. Часом це роблять дуже якісно, але вам на іспиті ще й їздити доведеться, вірно? Добре, якщо прямо при школі є автотренажери та посібники, а також фотограф і медкомісія.
Головною людиною на час навчання для вас стає інструктор з водіння. На жаль, часом буває так, що учням, а найчастіше ученицям, доводиться потрудитися, щоб зрозуміти свого вчителя: слів із його лексикону немає в жодному словнику, оскільки практично всі вони нецензурні. Однак ваше завдання — отримати міцні практичні навички. І через це просто необхідно налагодити успішне спілкування з інструктором. А щоб цього досягти, непогано спочатку покопатися в самому собі.

«ВІН СКАЗАВ — «ПОЇХАЛИ!»

Дама різко гальмує перед будинком автошколи:
— Ей, терміново дайте мені іншого інструктора! У того слабака, якого я привезла, інфаркт!
Людей, яких навчають, можна приблизно розділити на два типи: аналітичний і емоційний. Аналітики насамперед шукають відповідь, чому машина їде, і лише потім — як і куди. (Я маю на увазі тих, хто починає навчання з абсолютного нуля). Для особистості з аналітичним складом розуму важлива суть предмета. Середньостатистичному інструкторові це досить важко зрозуміти. Один із учнів такого типу якось сказав: «Мені потрібно спочатку розібратися, що тут до чого. А інструктор майже на першому занятті каже: «Поїхали!» З великими труднощами пояснив, що ще не можу... Такому учневі потрібно, якщо хочете, побути з машиною наодинці. Зрозуміти її принцип дії. Окрики на кшталт: «Я сказав, різко не гальмуй!» — тільки заважають. Що й як потрібно робити, щоб різко не гальмувалося?! На жаль, автошкола досить часто не гарантує учневі такого типу потрібних йому знань, і тоді він навчається самостійно. Але самостійно здавати іспит у ДАІ практично безнадійно: групою від автошколи куди простіше й легше. У результаті після кількох невдалих спроб людина аналітичного складу доходить несподіваного висновку: щоб знову даремно не гаяти час, простіше права купити... Якщо аналітичний тип потрапляє до розумного інструктора, альянс учень—інструктор—автомобіль може відбутися. На жаль, це буває не завжди. У будь-якому разі не соромтеся ставити запитання та висловлювати свої проблеми: як кажуть, «за що заплачено — повинно бути з’їдене».
Для емоційного типу тих, яких навчають, обов’язковою умовою успіху є почуття впевненості в собі за кермом. Спочатку це почуття забезпечує інструктор: «Акуратніше, у мене двоє дітей!». «Ну й що? — думає такий учень. — Лякає, а сам у потрібний момент на педальку-то й натисне...». Проте при їзді без «моральної підтримки» емоційний тип найчастіше відповідає відомому вислову: «в очах смерть, на спідометрі тридцять». І коли інструктор, щоб якнайшвидше навчити, кладе ноги на панель із приладами і вдає, що він спить, учень емоційного типу може буквально заклякти від страху. Однак середньому інструкторові знову ж подібні відчуття незрозумілі: він давно забув, як можна боятися машини...
До автошколи людей другого типу вабить, крім підтримки професіонала, ще й своєрідне «почуття ліктя». Вони і подумати не можуть здавати іспит поодинці! Проте отримавши жадані права, вони зіштовхуються з тим, що більше за них ніхто кермо повертати не буде, а то й взагалі доведеться, страшно сказати, їхати в машині самому (ледве не сказав — «без водія»). Представникові емоційного типу найкраще починати самостійну їзду з чоловіком (дружиною), чи (подругою) або родичем — будь- якої води на киселі, але обов’язково з міцними нервами...

«ВІЙНА — ПУСТЕ, ГОЛОВНЕ — МАНЕВРИ!»

Інспектор ДАІ — до того, хто здає іспит з водіння:
— Виходьте з машини! Іспит не зданий!
— Але чому? Я ж ще не встиг рушити!
— Ви б і не змогли! Ви сіли на заднє сидіння...
...Проте найчастіше учні й того, й іншого типу під час навчання переймаються зовсім не проблемою майбутньої самостійної їзди, а майбутнім іспитом у ДАІ. Часом ця перешкода здається їм нездоланною, і вони (не наврочити б!) просто не насмілюються думати про те, що робитимуть після цього. А даремно! Випробування це, звичайно, нелегке, проте і з нього можна вийти з честю.
Відповідаючи на теоретичні запитання, не поспішайте. Часу вам дається більш ніж досить. А уявний «будильник над вухом», який відразу включається в декого, коли вони знаходяться в ситуації обмеженого часу, заважає цілком реально. Тому не кваптеся натискати кнопки, доки не будете певні, що правильно зрозуміли запитання. Теоретичний іспит непростий через те, що в квитки зумисне закладено різноманітні каверзи: це своєрідний «тест на стійкість перед перешкодами». Будьте уважні! І останнє: йдучи на іспит з теорії, докладно вивчіть і розберіть усі квитки, а також самі Правила руху. Не варто зневажати цим простим способом.
Наступний етап — водіння. Постарайтеся отримати якнайбільше інформації про автомобіль, на якому вам потрібно буде «відкатати програму»: чи легка педаль зчеплення, чи чітко включаються передачі... Спробуйте довідатися також, який характер в екзаменатора: він жива людина й не може бути абсолютно безстороннім. Одному подобається, коли людина, яка здає, коментує всі свої дії, іншому — коли мовчки дивиться на шлях...
Для тих, хто від хвилювання все плутає й забуває: уявіть, що ви впевнені в собі! Розпочати краще безпосередньо перед вирішальною поїздкою. Умови: найближчі 15—20 хвилин місце водія для вас — робоче. Приготуйте його так, щоб вам було зручно. Встановіть сидіння. Пристебніть ремінь. Не соромтеся регулювати дзеркала. «Обкопуйтеся» доти, поки вам не стане зовсім зручно, і лише після цього повідомте про готовність до їзди.
Під час іспиту не варто дивувати інспектора швидкими розворотами й розгонами. Жодний екзаменатор не чекає, що після автошколи ви поїдете, як гонщик Формули-1. Для інспектора важливіше, наскільки адекватно ви оцінюєте дорожню обстановку. Тому можуть попросити повернути, куди не можна, зупинитися, де заборонено, проїхати під «цеглиною» тощо. Будьте пильні! І гранично коректні: не варто дивуватися вголос «безграмотності» вашого екзаменатора. Вибачтеся й відмовтеся від провокаційного маневру, не забувши запропонувати альтернативний шлях: проїхати трохи вперед, встати на подвір’ї, об’їхати сусідньою вулицею... Аби це було не заборонено правилами!
Врахуйте також і те, що будь-який, навіть найдоброзичливіший, інспектор ДАІ несвідомо прагне того, щоб у місті було якнайменше водіїв. Оскільки кожний водій теоретично додає йому, інспекторові, роботи... Тому пам’ятайте: на іспиті інспектор — якоюсь мірою ваш супротивник. А ваше завдання — переконати його в тому, що саме через вашу їзду в нього зайвий раз не болітиме голова!
Микола НАРІЦИН

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (1 posted):

selfie stick for iPhone plus on 24/03/2015 07:09:13
avatar
You also have, according to some recent published studies, up to 50 percent of Americans saying that they would welcome an implanted device in their hand if it would do those same things that the iWatch does
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 1 | displaying: 1 - 1

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: