«Шануймо Минуле... Будуймо Майбутнє!»

«Все починається в житті з Малого:
З зернини – хліб, із крапельки – роса...»

Так і наша українська громада в Палатайні збільшується і розвивається. Пригадую той день, коли я вперше прийшла до Українського Осередку у м. Палатайн. Все здавалося дивним: (я тільки-но приїхала в Америку) портрет Т.Г.Шевченка на стіні, Український прапор поруч з Американським, вишиті рушники, рідна мова... Та найбільше вражала теплота і гостинність людей...

З того часу пройшло більше десяти років. І я вже не чуюся як в гостях, а як в себе вдома... Тут підростають наші діти, вивчають українську мову, вдягають вишиті сорочки і з гордістю називають себе українцями... Про те чим живе український Центр сьогодні, розповідає Голова СУМу ім. Д. Вітовського (м. Палатайн), п. Мирон Васюнець.

п. Іра: п. Мирон, відомо, що у найближчому часі готується проект розбудови будинку СУМу у м. Палатайн. Розкажіть, чому виникла така необхідність, які плани на майбутнє?

п. Мирон: Наш Осередок був заснований у 1968 році. Цього року ми святкуємо свій 40-річний ювілей. Знаєте, були часи, коли в СУМі було всього 25-30 родин. Тепер маємо понад сто членів. Маємо школу Українознавства, танцювальний ансамбль «Іскра», класи фехтування і карате, художню студію і гурток «гри на гітарі». Чисельність дітей з кожним днем зростає. Тому «проект розбудови» - це я б сказав «вимога часу».
Плануємо збудувати великий спортивний зал, де діти і дорослі могли б активно відпочивати. Наша ціль – притягнути якнайбільше молодих людей до СУМу, бо розуміємо, що за ними – майбутнє.

п. Іра: Окрім СУМу, в Палатайні існують такі організації як: ООЧУС та ОЖЕТ (ООЧУСу). Кілька слів, будь-ласка.

п. Мирон: Ми всі разом активно співпрацюємо. До цих організацій входять переважно старші люди, яких шануємо, поважаємо і завдячуємо їм тим, що маємо українську громаду в м. Палатайн. Вони «заклали перший камінь». Це наші герої!

п. Іра: Повертаючись до теми нашої розмови, скажіть а скільки коштує «проект розбудови»

п. Мирон: Точну цифру важко назвати. Але приблизно $1.250.000.

п. Іра: Сума грандіозна. Я знаю, що ви отримали фінансову допомогу від губернатора штату Іллінойс – пана Благоєвича.

п. Мирон: Так, це правда. Ми дістали 240.000 і вдячні п. Благоєвичу за підтримку та розуміння. Особливу подяку хочу висловити п. Юліану Кулясу, з якого можна сказати «все почалося». Його допомога є безцінна.

п. Іра: Фундація «Спадщина» подарувала $100.000 доларів. Чи це не є найкращим прикладом того, що майбутнє української нації в «надійних руках».

п. Мирон: Саме так. Знаєте (посміхаючись), раніше до СУМу в Палатайні всі відносились як до «молодшого брата», можливо трохи недооцінюючи, а власне цей щедрий дар є для нас важливим не тільки з матеріальної, але і з моральної сторони. Дякуємо «Спадщині» і обіцяємо «виправдати довір’я».

п. Іра: Великим здобутком української громади в м. Палатайн є те, що тут є філіал каси «Самопоміч».

п. Мирон: Ми щасливі, що маємо по-сусідству «Самопоміч». Сьогодні обставини склалися, я б сказав, ідеально: з кожним днем зростає кількість членів кредитівки і тому виникає необхідність розбудови приміщення. Тому «Самопоміч» буде частиною нового будинку СУМу. Перспективи теж чудові: фінансова підтримка з одного боку, а з іншого - люди, приходячи полагодити свої фінансові справи будуть мати можливість ознайомитись із життям нашого СУМу.

п. Іра: Ми також маємо у Палатайні церкву «Непорочного зачаття». Настоятель храму о. Михайло Кузьма підтримує і благословляє ідею розбудови. Чи це не є найкращим початком?

п. Мирон: Абсолютно. Усі знають, що о. Михайло є дуже строгий, але справедливий, тому його Слово і підтримка є важливим для громади. Я надіюся і вірю в те, що наступний проект після розбудови СУМу – нова церква. Нехай нам всім Господь допомагає!!!

п. Іра: Окрім організацій, велику суму грошей подарували окремі родини ( в тому числі і ваша). Як іде збірка фінансів?

п. Мирон: Все іде чудово. Від імені СУМу хочу подякувати усім, хто відгукнувся. Ми вже маємо близько 100.000.000 доларів. Ще залишилось зовсім небагато і тому якраз сьогодні нам необхідна підтримка українських бізнесменів ( а таких в громаді немало). Ми усі користуємося цим будинком, прагнемо до того, щоб мати свою культуру, традиції, історію, бути гордими з того, що ми – вільна нація. Але як кажуть : (сміється) “Freedom has its cost” . Тому просимо усіх приєднатися, бо як співається у пісні коли «разом нас багато – нас не подолати»...

п.Іра: Чи могли б ви подати інформацію для зацікавлених скласти пожертву на «Проект розбудови Українського осередку у м. Палатайн».

п. Мирон: Так, з радістю. Наша адреса: 136 E. Illinois Street, Palatine, IL 60074 E-mail: palatinecym@yahoo.com, Телефон: 847-414-9324

п. Іра: п. Мирон, щоб ви хотіли побажати так званим «новоприбулим» українцям?

п. Мирон: Ми з великою повагою відносимось до тих новоприбулих, які прийшли до СУМу, привели дітей до школи, на танці. Нікого не ділимо на «ви» і «ми». Закликаємо всіх співпрацювати і від того буде тільки користь.

п. Іра: Безперечно. Я б хотіла додати, що вважаю святим обов’язком кожного, хто називає себе українцем внести свій вклад. Тут будуються не цегляні стіни, а майбутнє нації. Тим більше, ми «новоприбулі» приїхали «на все готове», тому настав час не тільки «брати» але й «давати». Щоб колись не було соромно подивитись своїм дітям в очі.

п. Мирон: Цілком з вами погоджуюся.

п. Іра: п. Мирон, на ваших плечах «нелегка ноша». Бути Головою СУМу в такий історичний момент – це не тільки популярність і слава (як дехто собі думає), але й важка щоденна праця, недоспані ночі і «головні болі». І все це ви робите – на благо громади.

п. Мирон: Ви знаєте, насправді це велика відповідальність. За моїми плечами десятки друзів і однодумців з якими ми виростали в стінах цього будинку. Мої батьки разом з іншими родинами проводили тут багато часу і передали нам свій досвід. Батьки вчили нас, що ми щасливі з того, бо маємо нагоду говорити по-українськи, вчити історію, зберігати традиції, культуру. Я думаю, що ми дістали «любов до України» як кажуть «із материнським молоком».

п. Іра: Розкажіть будь-ласка яка роль батьків у становленні вашої національної свідомості?

п. Мирон: (Зі сльозами на очах) Знаєте, мені дуже важко зараз про це говорити. Зовсім недавно «відійшла у вічність» моя мама, ще раніше помер тато. Мої батьки – це святі люди. Вони з дитинства вчили мене і моїх сестер Ярославу і Марійку шанувати все українське. Вдома розмовляли лише рідною мовою. Батько дуже гордився тим, що українська громада в Палатайні з кожним роком зростала і ще кілька років назад говорив про необхідність розбудови. Коли він помирав, я дав йому слово, що зроблю усе можливе, щоб ця його мрія здійснилась. Як колись мій батько думав про мене, тепер я думаю про своїх дітей. І так зберігається український рід. В нашій сім’ї завжди родина була на першому місці. А громада – це і є родина.

п. Іра: Розкажіть про свою сім’ю. Ваша дружина – п. Калина ось уже 20 років керує славнозвісним танцювальним ансамблем «Іскра». Як вам вдається вести «нормальне життя», віддаючи так багато часу для громадської роботи?

п. Мирон: Але то і є наше життя. Завжди так було. Ми познайомились з дружиною на оселі в Барабу. Пам’ятаю як сиділи біля ватри і довго розмовляли – у нас було так багато спільного; але найважливіше те, що ми обоє з українських родин. Відразу після весілля Калинка перебрала танцювальний гурток, який з часом переріс у багаточисельний (понад 125 дітей) ансамбль «Іскра». До речі 11 травня відбудеться показовий концерт, присвячений 40-річчю створення нашого СУМу. Троє моїх дітей Олесь, Арета і Роксана теж належить до СУМу і танцюють. Користуючись нагодою, хочу подякувати своїй дружині Калині. Вона надзвичайно скромна людина, але якраз завдяки їй, а також її колегам – учителям, «Іскра» стала відомою і популярною: з кожним роком все більше і більше дітей приходять як на танці так і до СУМу. І ще хочу подякувати усім сумівцям, які мене підтримують і допомагають. Бо як кажуть: «Один в полі – не воїн...»

п. Іра: Кілька слів про школу Українознавства, яку СУМ спонсорує.

п. Мирон: Наша школа нараховує більш як сто учнів. Поки що ми маємо 8 класів, у майбутньому планується десять (проблема – не вистачає приміщення). Багато дітей зі школи переходять до СУМу і навпаки. Тому СУМ і Школа – це одне ціле. До речі школа Українознавства подарувала 50.000 доларів «на будову».

п. Іра: Розкажіть про роботу будівельного комітету.

п. Мирон: Ми маємо аж три комітети: фінансовий, будівельний та комітет по збірці коштів. Ці люди роблять надзвичайно важливу справу; не чекаючи взамін похвали. Ми щиро дякуємо вам!!!

п. Іра: Який зміст носить у собі гасло «Шануймо минуле... Будуймо майбутнє»?

п. Мирон: Дуже глибокий. Старші покоління заклали для нас безцінний фундамент – зберегли українську культуру. І за це їм велика пошана і низький уклін. Наше завдання – збудувати майбутнє... І ми віримо, що зможемо!!!

п. Іра: І на закінчення: ваші побажання читачам газети «Українське Слово».

п. Мирон: Підтримуйте і спонсоруйте українську пресу, телебачення і радіо, бо це є цілюще джерело, з якого ми черпаємо важливу і потрібну інформацію. Дякую п.Оксані Кушіцькій – головному редактору газети «Українське Слово» за те, що «доносить» людям відомості про події, які відбуваються у нас у Палатайні. І найголовніше, з чим я хотів би звернутись до громади: приходьте до нас в СУМ, приводьте дітей, записуйтесь до української школи і в танцювальний ансамбль «Іскра». Двері нашого Українського центру відкриті для всіх.

Ласкаво просимо!!!

Ірина ЦЕНГЛЕВИЧ
«Українське Слово»