КИЇВ СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ, ЗА ВСЕ ТРЕБА БОРОТИСЬ

Алла завжди знала, чого хоче в житті. Ще в дитячому садочку, коли на неї захоплено заглядались чужі матусі, а хлопчики й не зважувались потягнути за світлі кіски, вона зрозуміла, що на цей світ з’явилась красивою. У школі до цього дитячого усвідомлення додалось ще одне: в житті за все треба боротись: за авторитет у класі, за повагу вчителів та гарні оцінки.

За одне лише не треба було боротись ніколи: захоплення, яке Алла бачила в очах оточуючих, супроводжувало її до самого випускного класу. Алла могла б стати моделлю, але вона чітко розуміла, що її врода не вічна, а сходити з подіуму захоплених поглядів їй не хотілось. Тому, ще раз проаналізувавши свої перспективи (молода, гарна, не без здібностей), Алла вирішила вступати до столичного ВНЗу на факультет міжнародних відносин. Вона уявляла себе дипломатом, подумки приміряла дорогі костюми і рахувала майбутні зарплати з багатьма нулями.

Конкурс на цей факультет підтвердив теорію боротьби. Але вона ніколи не була з лякливих. Строгий діловий костюм, окуляри в золотій оправі — саме такий образ майбутньої сумлінної студентки мав справити потрібне враження на прийомну комісію. Щодо знань, то швидкий розум Алли завжди був напоготові, до того ж і атестат відмінниці міг це будь-кому підтвердити.

Те, що Алла обійшла інших абітурієнтів, їй самій не здавалось чимось неймовірним. Тепер треба було швидко зорієнтуватись у новому колективі, зайняти вигідне місце, створити свою компанію. Вона одразу відкинула дівчат з провінційних містечок. А хлопців, які з перших же днів звернули увагу на красуню-першокурсницю, розділила на групи впливу. Сама ж кинула оком на Влада — високого, чорнявого, явно нічим не обділеного. Він тусувався з кількома таким ж “високопородними” хлопцями з дорогими мобілками і костюмами, купленими далеко поза межами ринку.

Тих же однокурсників, що запрошували на каву і всіляко фліртували, Алла здебільшого міряла поглядами, змішаними майже з презирством. Оскільки дівчата — це перш за все конкурентки, то “для дружби” Алла обрала собі Інну. Батько Інни був директором однієї з фірм, що займалась одягом та косметикою, тож матеріальних проблем у Інни не було ніколи. Дружити з простими смертними їй було нестерпно нудно, адже вона не уявляла собі, що таке борги за квартиру, голодні гуртожитські будні та одяг із “секонд-хенду”. Алла ж легко вписалась у її товариство: вона ніколи ні на що не скаржилась, ніколи ні про що не розповідала, розумілась на помадах, масажах, тренажерних залах.

Але їй також подобався Влад. Звісно, Алла не була такою дурною, щоб розповісти про своє захоплення хлопцем. Але й вичікувати було небезпечно. Влад міг спокуситись на посаду зятя у багатій родині. А оскільки зовні Алла була поза конкуренцією в порівнянні з подругою, та й іншими дівчатами курсу, то Влад надавав перевагу їй. Вона ж старалась утримувати і вигідну дружбу, і можливого нареченого. Для більшої гарантії вона знайшла для Інни залицяльника з компанії Влада.

Прогулянки, дискотеки, вміло вибудувана стратегія стосунків — і ось обручка в гарній коробочці уже лежить у Алли в сумочці. На третьому курсі Алла та Влад гуляли вечірку з приводу одруження у дорогому ресторані. Звісно, усіляку там “чернь” вони не запросили, лише близьких та достойних осіб. Зате фотографії Алла принесла показати усім бажаючим.

Батьки купили молодятам квартиру. Але вже через півроку в серці Алли поселилась нестерпна нудьга. Вона не збиралась усе життя прати, готувати, прибирати, а на домогосподарку ще не вистачало ні грошей, ні статусу. Влад чомусь з кожним днем віддалявся від неї, пропадав із друзями у нічних клубах. Зрештою, Алла почала говорити собі, що цей шлюб був не більш ніж хімічна реакція. А якось побачила його у Інниному авто і все зрозуміла. З полегшенням подарувавши Влада подрузі, вона зняла обручку.

Квартиру Влад великодушно залишив їй, тож із РАГСу вона виходила майже щасливою.

Швидко пролетіли студентські веселі роки, настав час думати про роботу. Алла перебирала газетні пропозиції так, ніби робота вже була у неї в кишені. Вона почала ходити на співбесіди, і, здається, всюди її бажали бачити своїм співробітником. Принаймні там, де керували чоловіки. Магнетизм її розквітаючої, доглянутої вроди робив свою справу. Обравши найкращий варіант, Алла почала розглядати колег. Але, звісно, головним козирним тузом у колоді чоловіків був начальник — затятий холостяк (після двох невдалих шлюбів). Ні, вона не боялась бути третьою. Начальник забрав у неї більше часу, ніж Влад, він вперто не хотів надягати на себе пута Гіменея. Хоча підвищення по службі, відпустки, преміальні Алла отримувала регулярно. Зрештою, Віктор Вікторович здався. Але знову ж таки через деякий час Алла відчула ту саму нудьгу. На відміну від Влада, новий чоловік взагалі терпіти не міг вечірок, а Аллі хотілось десь показати свої дорогі сукні. Саму він її не пускав.

Та одного разу вони пішли в гості до знайомих Віктора. Там був молоденький юнак, який недавно вступив до якогось вишу. Він безтямно закохався в ефектну Аллу, і це було помітно в перший же вечір.

Вдома чоловік влаштував їй огидну сцену ревнощів: “Ти справжня стерва! Ти тільки думаєш про те, як використати людей! І мене ти ніколи не любила!” — сипав докори, а Алла думала, чи варто йому щось відповідати на цю очевидну правду. Скандали були не в її стилі. Від цього з’являються зморшки й руйнуються нервові клітини.

Зараз Алла сидить у своїй (Владовій) квартирі перед величезним трюмо, накладає дорогу косметику на свою вроду. Адже через годину у неї зустріч з новою жертвою. Життя вдалось…

Наталія АНДРІЮК