Лист ДІАСПОРІ

Вельмишановне панство!

Звертаюсь до Вас за проханням відомого українського митця, автора колекції "Соборна Україна" Миколи Михайловича Козачевського. Його колекція-114 зменшених копій храмів України.

"Соборна Україна" побувала майже в усіх куточках нашої країни, відома не тільки дорослим поціновувачам мистецтва, а й учням різних навчальних закладів, відзначалася численними дипломами, подяками за внесок в розвиток українського національного мистецтва. Колекція 5 разів була освячена представниками церкви.

Але біда в тому, що дану колекцію важко не тільки створювати, але й утримувати. Тому, Микола Михайлович Козачевський, автор колекції, змушений продати колекцію. Зацікавленості в місцевих чиновників та меценатів ми не знайшли, тому вирішили звернутись з пропозицією допомогти організувати благодійний аукціон до українців всього світу. Бажання отримати кошти від продажу колекції виникло в митця ще і тому, що він досить похилого віку ( йому за 70 вже) і не має достаніх доходів для існування, та, навіть, власного житла, не кажучи вже за творчу лабораторію.

Тож всім, кому не байдужа доля митця, хто має можливість допомогти Миколі Михайловичу, просимо відгукнутись. До цього листя будуть прикріплені такі файли:

1. perelik hramiv- в ньому подані назви храмів, їхні розміри.

2. деякі фотокартки з зображенням храмів.

3. lyst diaspori-власне, лист-звернення автора до українців всього світу.

За необхідності, будемо надсилати фотокартку саме того храму, який Вас зацікавиів, але дуже будемо вдячні за допомогу в організації благодійної виставки-аукціону, де будуть предстьавлені всі храми колекції "Соборна України".

З повагою,
Вадим Цвіров

+380 67 9257474
ICQ 412-003-230

Таким видалося сьогодення. Загальновідома переоцінка цінностей, притаманна перехідним періодам, мабуть проявилася в сучасних українців в самому викривленому та збоченому вигляді. І більшість людей не живе, а виживає, тому що таким видалося сьогодення. Здатність творити залишилася тільки в деяких. І ці деякі є НАДБАННЯМ нації. Тої нації, про яку так багато сьогодні говорять в світі. Хтось презирливо, хтось гордо, а хтось байдуже стискуючи плечима. Та чи розуміють свідомі представники нації, ті кому не заважають мислити примари в вигляді  ласих шматків державної землі,  підприємств, скільки серед нас залишилося тих ДЕЯКИХ, тих митців, що здатні творити і зберігати створене не тільки для сучасності, а й для нащадків. Адже ми чимось відрізняємось від тварин? Чи хочемо відрізнятись? Чи робимо вигляд, що відрізняємось?

Прикро, але, наприклад, на Київщині відповіді на вищевикладене до сих пір не знайшли. Це я про НАДБАННЯ. Адже вже біля 20 років живе та творить в м. Біла Церква, що на Київщині, відомий всій Україні митець- Козачевський Микола Михайлович. І вік вже має не молодий, вже вісім десятків здаються не такими і далекими. І має бажання творити, і має бажання залишити щось по собі, не «пройти тінню» через це життя. Та бажати і мати змогу….вже ж дорослими стали давно….знаємо, що це ну зовсім різні речі.

Та ні, не вірю…Не вірю, що в очах місцевих чиновників та чиновничків є щось справжнє. Та і державних теж. Всі ті гучні промови, всі ті доброзичливі посмішки-це маски. Ображатись? Та начебто і немає на що. Це ж…робота така в них. В чиновників. «Дякуємо! Бажаємо довголіття! Здоров’я! Творчої наснаги!». Як луна. І посмішки, посмішки, посмішки. Та чиновники добрі….тобто, перепрошую, люди добрі. Вибачте за «шкурність». Адже для творчості потрібне місце, та і не тільки для творчості, а і для , вибачте знову, для проживання. Цікаво, як сприймуть? Ніби нормально, тільки посмішки «покислішали». Але…ПОГОДЖУЮТЬСЯ! ЗГОДНІ!!! Згодні з тим, що митцю потрібно десь жити, десь творити, з чогось творити, та знову ж таки вибачте, ще й щось…ну, це….не зручно якось….ЇСТИ….Та час такої п’янкої, такої солодкої ейфорії не дуже тривалий. Кажуть, дурень думкою багатіє. Можливо, я теж дурень? Та нехай вже. Люди добрі. Пробачте мені! Та й нащадки теж пробачте! Я ж не весь час про «шкурне». Я ж тільки перший раз так відверто, та й то не
до чиновників та чиновничків, а до представників тих, що наші, але не з нами. В кожного своя доля, але дивно. Те, що маємо- не цінимо, те що….але це ж з народної творчості. Що ж тут дивного.

Кількість 114.В нас їх називають об’єкти. Та це так. На це не звертаю уваги. Кому об’єкти, а кому- ПЕРЛИНИ. За кожною з цих перлин-історія. Не тільки історія, що пов’язана з оригіналом, а історія моя власна. Історія мого натхнення. Але вибачте за «душевні крики натщесерце».

Маю колекцію мініатюр храмів рідної України в кількості 114 творінь. Ці творіння були представлені на численних виставках майже в усіх куточках України. Навіть в Верховній Раді були. І отримали ці творіння найвищі оцінки від чиновників, чиновничків та поважного українського духовенства. Але найцінніша оцінка-повага простих людей. Їхні очі, їхні погляди були щирими та справжніми. А це означає- Є НАДІЯ! Є надія на майбутнє української нації. Та прошу розуміння в тих людей, що зараз тримають цього листа та приділили йому частинку свого часу. Утримувати колекцію-ще більша праця, ніж її створювати. На це сил вже не вистачає. Хотів би подарувати, мати хоча б примарну надію, щоби колекція « Соборна Україна» залишилася в Україні, та не відчувається співчуття та розуміння в наших людей. Тому, зважаючи на похилий вік, на те, що не маю власного житла до цих пір ( так вже життя склалося) вирішив свою колекцію продати. Звертаюся про допомогу до УКРАЇНЦІВ всього світу. Прошу допомогти організувати благодійний аукціон з про
дажу колекції. Нехай вона служитиме українцям з інших країн, адже вони теж наші, теж українці. Та відрізняються вони, на мою думку, загостреним відчуттям гідності, того, що в нас зараз не вистачає. Фотокартки, перелік творінь, їх кількість додаються.

Контактна особа Вадим Цвіров, +380 67 9257474