УКРАЇНЦІ НА ТЕРЕНАХ ШВЕЦІЇ

Перша українська політична імміграція до Швеції була наслідком подій, що мали місце під час Північної війни (1700-1721 рр.). Це були козаки на чолі з гетьманом Пилипом Орликом, які прибули до Швеції у 1715 році. У шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав П.Орлик, встановлено пам’ятну дошку на його честь.

Наступна хвиля українських іммігрантів прибула до Швеції в другій половині XIX – на початку ХХ століття. Це були в основному жінки з Галичини, що на той час належала до Австро-Угорської імперії. Більшість з них повернулись на свої рідні землі, але деякі асимілювались у шведське суспільство.

Значна кількість українців почала прибувати до Швеції на початку Другої світової війни. Під час Зимової війни між Фінляндією та Радянським Союзом (1939 – 1940 рр.) у фінському полоні опинилося чимало українців. Це спонукало організацію ОУН створити у Гельсінкі свій осередок, який очолив Богдан Кентрижинський. Метою діяльності цієї організації було допомагати українським полоненим та одночасно проводити інформаційно-пропагандистську роботу.

Нова іммігрантська хвиля з’явилась у Швеції під кінець Другої світової війни. Вважається, що у перші повоєнні роки тут проживало приблизно 2,5 тисячі осіб українського походження. Пізніше частина з них виїхала до США, Канади та інших країн.

У 1947 році в Стокгольмі була створена Українська громада Швеції. Перші загальні збори Української громади та перший з’їзд українців у Швеції відбулися 6 січня 1948 року в м. Флюста поблизу Стокгольму. Тут було прийняте рішення щодо назви об’єднання, затверджено її статут. Першим головою Української громади був В.Федорчук (1948 - 1951 рр.). Пізніше головами громади обирались В.Бутько (1952), К.Гарбар (1953-1978 рр.), Б.Залуга (1979-1992 рр., 1994-1998 рр.), П.Басараб-Горват (1992-1994 рр., 1998-1999 рр.), І.Сушельницька (1999-2006 рр.), Л.Коваль (з квітня 2006 року).

Як на початкових етапах, так і нині головним завдання української громади є інформаційно-просвітянська робота. З 1954 року протягом декількох десятиріч об’єднанням видавався інформаційний бюлетень “Скандинавські вісті”, який виходив українською та шведською мовами 1-3 рази на рік і де вміщувались публікації шведської та європейської преси з української тематики, статті про українську культуру та історію. Проте, його випуск було припинено у зв’язку з браком коштів.

В Стокгольмі в 50-ті роки було також відкрито Український інформаційний центр під керівництвом Богдана Кентржинського. Завдяки Інформаційному центрові діяльність українців в Швеції помітно активізувалася. Активно працював Український академічний клуб, який об’єднував українських студентів. Була також створена міжнародна біженська спілка Екзильстудентська центральна організація в Скандинавії. До її складу входили студентські організації країн Балтійських держав, Польщі, Чехословаччини та Угорщини.

У Швеції існувало також декілька представництв та організацій, створених українськими націоналістично-емігрантськими колами, зокрема, представництво Союзу визволення України (очолював О.Назарук), Українське інформаційне бюро (створене у 1916 році, очолювали В.Степанківський, М.Залізняк).

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В КОРОЛІВСТВІ ШВЕЦІЯ