ГРІН НАПРОРОКУВАВ УКРАЇНІ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

2 жовтня 1904 року в сім'ї директора школи англійського міста Беркгамстеда народився письменник Грем (Грехем) Грін.

Цього вихідця з поважної родини, ревного християнина й випускника елітного Оксфордського університету готові були працевлаштувати найреспектабельніші фірми й установи Британії. Він, проте, вірив, що має що сказати людству як літератор, тому продовжив підготовку до цього фаху як позаштатник лондонської «The Times» та кінокритик і літредактор «The Spectator».

Непересічного журналіста оцінили й у МЗС, співробітником якого в Африці він став під час Другої світової, мабуть, тому, що не палав бажанням потрапити на фронт. Ні, боягузом Грін не був. Він це довів, об'їздивши згодом найгарячіші точки планети.

А після виходу в світ його романів, у яких ішлося й про роботу спецслужб, всі його критики одностайно заявили: в МЗС він був не стільки дипломатом, скільки розвідником, праця якого аж ніяк не безпечніша, ніж у військовика, стати яким письменник не захотів, бо ненавидів будь-які війни. Оскільки його літературні герої боролися, за словами російського священика Олександра Меня, з такими виразками нашого століття, як сваволя й цинізм політиків, безправ'я й злидні, його романи «Тихий американець», «Наша людина в Гавані» охоче друкували й у СРСР, де він став не менш популярним, ніж Гемінгвей.

Та Грін відплатив своїм радянським видавцям «чорною невдячністю»: завітавши 1989 року до Києва, заявив: «Хто віддав наказ ставити атомну електростанцію над багатомільйонним містом, що належить історії і всьому світу, а не лише його жителям?..» І ще: «У вас не прийнято говорити про це вголос. Проте я, вільна людина, обтяжена поважним віком та великим життєвим і політичним досвідом, запевняю: незалежність України - не за горами!»