Парафії свв. Володимира й Ольги 40 років

В неділю, 27 липня 2008 року, парафіяни парафії свв. Володимира й Ольги в Чикаґо святково та з великою радістю відзначили 40-річчя існування своєї парафії. Пригадали той пам'ятний день, як Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий (тоді ще Митрополит і Верховний Архиєпископ) під час Архиєрейської Святої Літургії в Ґренд Парку, і перед кільканадцять тисячним збором української чикаґської громади, проголосив створення окремої парафії для тієї  частини парафіян катедральної парафії св. Отця Миколая, яка бажала дотримуватися Юліянського календаря, зберігати свій рідний церковний обряд та прадідівські звичаї, що їх привезла  з собою з України.

Святкування ювілею було нагодою парафіянам пригадати пройдений шлях, який за 40 років збагатився гарними здобутками. До них належать: здвигнення чудового п'ять-банного собору із мозаїкою Хрещення Руси-України на його фронтальній стіні, встановлення чудового, різьбленого Іконостасу в середині храму, будова Культурного осередку, приходства, тощо. Тут хочеться пригадати слова Блаженнішого Патріярха Йосифа, як 27 вересня 1976 року, в своїй проповіді у новозбудованій церкві він сказав: “Ви здвигнули один із найкращих храмів на поселеннях Українського народу. Хай він вам просвічує  та буде зразком і для всіх інших. Хай отой храм стане великою остоєю вашої віри, вашого обряду, вашої приналежности до Церкви, вашого зрозуміння Помісности”. Приємно було тоді слухати такі слова з уст свого основоположника, якого парафіяни завжди підтримували у всіх його проєктах, одним із яких була чикаґська Філія УКУ, де виховувалися наші молоді священники. Та найбільше  парафія свв. Володимира й Ольги підтримувала  Блаженнішого Патріярха в його змаганнях за осягнення  Помісности для нашої УГКЦ та завершення її патріяльхальним устроєм, чим користуються всі інші з візантійським корінням церкви. За 40 років свого існування парафія свв. Володимира й Ольги виросла у велику християнську родину, останньо  збільшилася  чисельно за рахунок допливу вірних з нової хвилі еміграції.

Сьогодні вже немає між нами  багато з перших будівничих парафії. Їх відхід згадуємо з сумом. Адже ж це були люди працьовиті, жертвенні, люди великої візії. Треба вірити, що їхні почини й діла служитимуть як приклад до наслідування, зокрема, як бути вірним нашому церковно-літургічному обрядові, традиціям, звичаям, а понад усе, як цінити й шанувати велику Благодать - унікальність нашої Української Греко-Католицької Церкви з її східнім Богочестям у лоні Вселенної Церкви. Будучи  наслідниками перших будівничих парафії свв. Володимира й Ольги, сьогоднішні її парафіяни - діти та онуки будівничих, і вірні з нової хвилі, несуть відповідальність за будучність парафії. Будучність парафії буде  відповідно такою, як цей обов'язок вони  виконають.

Ювілейні празничні святкування  почалися  у піднесеному, релігійному настрої відправою Святої Літургії, яку служили Преосвященний владика Ричард в сослуженстві пароха о. Архимандрита Івана Кротця та о. Ігоря Кошика. До Літургії співав хор “Прометей“ під проводом дириґента  проф. Романа Андрушка, підсилений, більше як звичайно, численними хористами з хору новоприбулих “Благовість”.

Прийшовши до храму в набожному піднесенні, з вдячности за всі одержані від Бога здобутки-ласки, вірні в цей день мабуть більше як коли-небудь, відчували під час Святої Літургії  присутність Христа в своїх серцях. “Де два або три збереться в моєму імені, там я посеред них” - це слова Ісуса Христв. А в цей празничний день, були зібрані в його імені в храмі свв. Володимира й Ольги три прошарки вірних парафії - нечисленні перші будівничі, їх діти й онуки та недавні вихідці з України, які знайшли Благодать Божу саме в соборі свв. Володимира й Ольги. Слово-проповідь під час Богослужіння виголосив владика Ричард, в якій згадував  1020-ту річницю Хрещення Русі-України, тим більше, що неділя 27 липня була присвячена хрестителеві України Князю Володимирові Великому, ім’я якого носить парафія. Напевно присутні згадували в своїх молитвах  патрона собору, споглядаючи на його зображення на одному з вітражів у храмі поруч своєї бабусі Княгині Ольги, як теж згадували й основоположника парафії - Браженнішого Патріярха Йосифа. І напевно дякували Блаженнішому за ту велику мужність, яку, в критичний час нашого життя-буття тут в Чікаґо, він виявив, основуючи парафію свв. Володимира й Ольги. Будучности наперед ніхто не знає, але можемо припустити, що  основана Блаженнішим парафія свв. Володимира й Ольги якоюсь міркою причинилася до нашого самозбереження тут на нашому поселенні, сповільнила асиміляцію, латинізацію, причинилася до збереження української атмосфери в нашій українській громаді. Також не знаємо, як виглядала б наша громада, якщо б не було парафії свв. Володимира й Ольги. У всякому випадку - напевно інакшою.

Продовженням Святої Літургії було свячення води.  На чолі з хрестом та церковними й братськими коругвами, вірні численно вийшли з церкви й зібралися на подвір’ї перед Культурним осередком біля пам’ятника Князю Врлодимирові Великому та Княгині Ользі. Водосвяття доконав владика Ричард та отці парафії свв. Володимира й Ольги. Після освячення, владика покропив присутніх свяченою водою, які  на протязі півгодинних молитв водосвяття вистояли під спекотливим сонцем над головою та ще й при температурі 88 степенів. Після закінчення свячення води, з великою приємністю богомольці підходили до посуд з  водою, щоб ковтнути хоч краплину освяченої води, накормити душу Божою силою освяченої води та загасити спрагу.

Останньою частиною ювілейно-празничних  святкувань був святковий обід в Культурному осередку. Його започатковано молитвою, яку провів о.Настоятель Іван Кротець співом “Отче наш”, а благословення їди здійснив Преосвященний  владика Ричард.

Ведучим  гостини був о. Ігор Кошик. Було багато виступів під час святкового обіду. Перший радний парафії Олег Караван коротко пригадав історію парафії, наголошуючи великий вклад перших будівничих, які докладали багато праці для розбудови парафії, щоб утвердити її існування, при чому  зложив подяку всім прицерковним організаціям за їх довголітню працю в парафії. Голова комітету Ювілейних святкувань Христя Верещак пригадала, що ювілейні святкування почалися ще минулого року на свято Покрова Пресвятої Богородиці й будуть продовжуватися до кінця цього року. Вона сердечно запрошували всіх до участи в наступних святкових заходах.

З вітальним словом на бенкеті звернувся до присутніх президент єдиної в Чикаґо української фінансової установи в нашому місті Богдан Ватраль. Він привітав парафію з ювілеєм та передав для парафії від Спілки “Самопоміч” фінансову пожертву. Це вже невперше Каса “Самопоміч” фінансово підтримує парафію, за що парафіяни вдячні проводові Спілки. Тут згадаймо, що працьовите Сестрицтво Покрова Пресвятої Богородиці, яке існує при парафії від 1968 року, з нагоди празничного ювілею 40-річчя, зложило на цілі парафії 40 тисяч долярів. Велика дяка сестрицям не тільки за щедрий дар, а ще більше за працю, якою вони здобували ці кошти.
В своєму виступі Настоятель о. Іван Кротець розказав присутнім, що таке празник та празничні святкування. “Празник - це щось особливе і традиційне” - говорив отець. Празничні святкування практикувалися в Україні колись і практикуються сьогодні. “За своює суттю” - розказував отець - “це особливе почитання святих у їх день, ім'ям яких називають церкви”. Це збір віддалених членів родиниідея єдности. Бо як відбувається празник у якісь одній місцевості, то туди приходять люди з сусідних місцевостей - сіл, містечок, а у великих містах - з окремих парафіяльних громад. Розказуючи про те, що таке празник, отець пригадав декілька минулих празників парафії свв. Володимира й Ольги. Для нього був зокрема пам'ятним празник з 1971 року, який відбувся на вільному повітрі, далеко поза містом, у Ваза Парк, де було оголошено, що розпочинається будова  собору свв. Володимира й Ольги.

Під час святкового обіду, в дусі празничної єдности, парафію свв. Володимира й Ольги відвідав о. Богдан Калинюк з православної парафії св. Андрія в Блюмінґдеєл, щоб скласти привіт для її парафіян, і засвідчити братерську прихильність. Адже ми люди спільного українського народу і тільки плекання  братерської любови допоможе нам зберегти себе, бути міцними і встоятися.

Святковий обід проходив у піднесеному і радісному настрої. Багаторазові співи многолітства помножували радісний настрій присутніх. У мистецькій частині присутніх розважали співом  талонавитий молодий юнак Андрій Копот, колишня мешканка  Клівленду, яка переїхала жити до вітряного міста,  солістка Марія Помірча та  брати Ворожбити. Своє дякую виконавцям присутні висловлювали теплими оплесками.

Під час празничної гостини було надане признання трьом парафіянам за їх великий вклад праці в парафії. Виміненими були: дириґент хору “Прометей” Роман Андрушко (40 років), довголітній член Братства св. Михаїла Петро Баран, під організаційним проводом якого переводилися в церкві недільні збірки та Євген Іванків, член Братства св. Андрея і довголітний дописувач до “Церковного Вісника” на теми Патріярхату та захисту прав нашої УГКЦ. 

Завершенням дня був показ відео, який підготувала Мотря Мельник. На тлі світлин, які зображували парафіяльну діяльність та розвиток на протязі 40 років, авторка проєкту зробила записи споминів представників прицерковних організацій та церковних діячів парафії. Коментар  до різних подій озвучила диктор радієвої програми “Українська Хвиля” Марійка Климчак. Присутні позитивно оцінили роботу Мотрі Мельник, назвавши її працю “Історією парафії у світлинах і слові”.

Вже була пізня пополуднева година, як святковий бенкет закінчився молитвою. Та не всі розходилися додому. Дехто ще залишився, щоб послухати пісень у виконанні оркестру “Мрія” Михайла Демберецького, а то й потанцювати. Як завжди,  оркестральний гурт “Мрія” виконував українські пісні, забавляв гостей, підштовхував до танців, творив розвагову атмосферу. Робив те, що в нього виходить найкраще - грав, співав і розважав.