ПАНЕГІРИКИ ОКУПАНТАМ НЕ ДРУКУВАЛА

21 лютого 1942 року німецькі окупанти розстріляли в Бабиному Яру в Києві поетесу й активістку ОУН Олену Телігу. Про цю героїчну жінку досі розповідають легенди.

Їдучи в Київ референтом ОУН, Теліга знала, чим ризикує. Про це й писала у поезії «Лист»: «Я палко мрію до самого рання, щоб Бог зіслав мені найбільший дар: гарячу смерть, не зимне умирання». Зрештою, все її коротке життя було, як смолоскип.

Українкою усвідомила себе лише 16-річною. Бо, народившись 21 липня 1907 року в Петербурзі (за іншими свідченнями - в Єсентуках), чула українську мову лише від матері, доньки священика з Поділля, і батька - Івана Шовгеніва, селянського сина з Донеччини. Очолюючи департамент міністерства рільництва, він наймав для доньки, як було заведено у людей його кола, гувернанток-іноземок.

А вірші вона почала писати російською під впливом своєї хрещеної матері - російської поетеси Зінаїди Гіппіус.

Проте революція 1917-го змусила Шовгеніва переїхати до Києва, де він був міністром УНР, а потім у чеські Подебради, де став ректором Української господарчої академії. Сім'я приєдналася до нього 1923 року.

Закінчивши Український педагогічний інститут у Празі й вийшовши заміж за колишнього старшину армії УНР Михайла Телігу з Кубані, Олена довго шукала місце вчительки української мови. А знайшовши, покинула свої музичні номери, з якими виступала в кабаре, й працю манекенниці.

Останні півроку життя присвятила відродженню в Києві національного життя. Заснувала й очолила Спілку українських письменників, видавала літературний журнал «Литаври», у якому не надрукувала жодного панегірика окупантам. Проігнорувала їхні вимоги змінити патріотичну орієнтацію журналу.

Після арешту 200 учасників похідної групи ОУН (переважно мельниківців) - отримала наказ члена проводу ОУН-М Олега Ольжича-Кандиби (сина письменника Олександра Олеся) виїхати із столиці. Заявила, що вдруге з Києва не виїде і близько 40 письменників самих не залишить.

Її заарештували зі всією Спілкою. На стіні камери вона видряпала: «Тут сиділа й звідси пішла на розстріл Олена Теліга». А молодшу сестру Лесі Українки Ізидору Борисову, яка дивом уникнула розстрілу й розповіла про мужність Теліги на допитах, заспокоювала у в'язниці: «Що ж, хай буде так. Якщо це потрібно для України».