10 ТРАВНЯ 2008 РОКУ НЕЗГАСИМА СВІЧА ПАМ’ЯТІ ПРИБУВАЄ ДО ЧИКАГО

Травень 2008 розхитує дзвони людської пам’яті. Могутнє відлуння 1932-1933 років зависло в недомовленій молитві, в недоспіваній панахиді над безіменними могилами 10 мільйонів безневинних жертв найстрашнішої трагедії ХХ століття – Геноциду НАШОГО Українського Народу. Щоб збагнути, що сталося, мало залучити розум: треба відчути стукіт сердець, що закотились у темряву вічності ніким і ніколи не оплаканих...

Українці Чикаго! Запалімо Свічу Пам’яті! – до нас з Вами промовляє дзвін історії НАШОГО Українського Народу. Через континенти і країни, через міста і села пронесімо ЇЇ, негаснучий вогонь, ми, єдині спадкоємці всього, що пережила Мати-УКРАЇНА ...Можливо, що саме пробудження усіх нас допоможе людству тверезо і адекватно збагнути справжні виміри цього жаху.

“Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і невпізнавало землю. Чорне вороння ширяло зграями над селами, заціпленими в тяжкому смертному сні. Танули на обширках України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові небачені досі страшні видива. Чи була того року весна? Ніхто не пам’ятає сьогодні,” – читаємо рядки невідомого нам автора, який записав спогади очевидця, живого свідка того голодного року...Світ не розколовся навпіл, не перестало світити сонце, обвуглене гріхом століття. Ми ходимо по цій землі і не маємо права мовчати.Трагедія Геноциду Нашої Нації була приречена на забуття її режисерами та диригентами – комуністичною Москвою. Світ знав і мовчав! Привідкриймо завісу власної совісті та станьмо Дзвонарями тих дзвонів, що б’ють – крізь душу, прямісінько в серце – плачем, стогоном, голосінням... і виваженим словом, і спільною заявою до найвищих кіл американського уряду та урядів усіх 33 країн світу, через які пройде “Свіча Пам’яті” визнати Голодомор 1932-1933 років в Україні актом Геноциду.

“Прости нас, пам’яте, прости!” – не дає спокою вирвана з чиїхось уст фраза, переслідуючи думки. Від неї не заховаєшся і не втечеш. Як і від себе самого.”Вогонь Свічі,” що запалимо ми у Чікаго 10 травня 2008 року,  висвітлить шлях Правді, захованій в тіні трагічних подій минулого століття та ще і ще раз нагадає прийдешньому поколінню “ХТО НЕ ЗНАЄ СВОГО МИНУЛОГО, ТОЙ НЕ ВАРТИЙ МАЙБУТНЬОГО”.  

Вслухаймось у гірку правду, народжену в душі українського поета Олександра Олеся:

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова –
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла – могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла –
Європа мовчала.

Треба вміти прощати навіть ворогу. Але – як? Як можна простити свідомо запланований злочин перед цілими поколіннями живих і ненароджених, перед своїми дідами, батьками й дітьми? На нашій Батьківщині з плодючими чорноземами ГОЛОДНА СМЕРТЬ, нечувана по своїй жорстокості, скосила 10 мільйонів...
Душі невинно-убієнних не дозволили перетворити Україну в слухняну колонію Росії.

ХХІ століття розселило українців по цілій планеті.Нашою долею переймаються чужинці. Один із дослідників Голодомору Роберт Конквест слушно зауважив :“Проблема вільної України є, або повинна бути, одним із ключових моральних і політичних питань для всього світу в цілому.”Насамперед українці повинні єднатися у бажанні повідомити світові про себе..

І ніщо не забудеться: ані ймення, ні дати.
Ми не тіні, ми – душі, віднині вовік молоді.
І коли небеса возвістують годину відплати,
Ми посвідчимо Вашу байдужість на Страшнім Суді! 

З ВІРОЮ В СЕРЦІ У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ НАШИХ ДІТЕЙ, НАШОГО НАРОДУ, НАШОЇ УКРАЇНИ ЄДНАЙМОСЯ НАВКОЛО СВІЧКИ ПАМ’ЯТІ!

Хай ця подія стане нашим кроком до збереження історичної пам’яті від покоління до покоління, від живих свідків Геноциду-Голодомору 1932-1933 р. до української молоді. Звертаємося до ВАС , українці Чикаго,– стати пліч-о-пліч у “живому ланцюгу” пам’яті та гідно зустріти “Негаснучу Свічу”!
Чорна стрічка жалоби на рукаві Вашої вишитої сорочки у цей день, 10 травня 2008 року, промовлятиме до американської та світової спільноти, що усі ми разом не допустимо, щоб подібне могло колись повторитися!
Зазначте дату: 10 травня, 2008 року;  годину 11:00 ранку,  місце проведення акції: площа Wrigley Square – що на перетині вулиць Randolph та Michigan (північно-західний ріг парку Millennium).  
Це День нашої спільної скорботи!

До участі у прийнятті громадою міста Чікаго “Свічі Пам’яті” запрошені усі громадські, церковні та молодечі організації. “Свічу Пам’яті”, благословенну священиками та пастирями усіх конфесій, Генеральний Консул України у Чикаго Василь Корзаченко передасть в руки живих свідків Голодомору-Геноциду в Україні 1932-1933 років.  Після зачитання прокламацій від губернатора штату Ілліной Рода Благоєвича та мера міста Чикаго Річарда Дейлі, “Свічу Пам’яті” приймуть представники молодіжних організацій та усіх українознавчих шкіл міста Чикаго та Палатайну. Учасники “живого ланцюга” своєю участю підтримають “Вогонь Негаснучої Свічки”, який з Чикаго передається українській громаді  Детройту. 
Українсько-Американська Кредитна Спілка “Самопоміч” стала спонсором замовлення транспорту для громадян та учнів українознавчих шкіл.
Велика подяка Дирекції Кредитівки за підтримку!

0 10-ІЙ ГОДИНІ РАНКУ 10 ТРАВНЯ ДВА АВТОБУСИ ЧЕКАТИМУТЬ БІЛЯ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ОСЕРЕДКУ за адресою: 2247 W.Chicago Av.

Просимо громаду скористатися як замовленим, так і власним та громадським транспортом.
Також окремі автобуси під’їдуть до шкіл в Палатайні, у Блумінгдейл та до шкіл св. Володимира та св. Отця Миколая у Чікаго. За рішенням батьківського комітету українознавчої школи ”Рідна Школа” батьки за бажанням їдуть разом із своїми дітьми до місця події власним транспортом. Учні  10-го класу “Рідної Школи”пишуть випускний екзамен у цей день, тому участі не беруть. 
Молодечі та громадські організації просимо прибути з прапорами Вашої організації.Церемонія розпочнеться рівно в 11:00 ранку, в суботу, 10 травня 2008 року. 

Україна пам’ятає! Світ визнає!

Від організаційного комітету з відзначення 75-ліття Геноциду-Голодомору у Чікаго:
Павло Бандрівський, Лідія Ткачук, Наталія Ярова, Марія Климчак.