Мистецька виставка Анатолія Коломийця.

Духовний Собор нашого сучасника Анатолія Коломийця – це явище незбагненно величне, гуманне і неповторне. У мистецькому світі - це майстер європейської школи малярства, один з найкращих українських художників діаспори. Його творчість спонукає до роздумів, збагачує, виводить за межі буденності. Найголовніше – це самобутній вклад Анатолія Коломийця у зведення Собору духовної культури України.9 травня 2008 року в Українському Національному Музеї в Чікаґо відбудеться відкриття 35-ої персональної виставки художника.Автор пропонує для перегляду шістдесят творів, написаних упродовж шести десятиліть. Різні за технікою виконання, багаті за тематикою, вони презентують своєрідну феєрію кольорів, урбаністичні пейзажі налаштовують на роздуми про швидкоплинність часу. В акварельних “малих картинах”ми бачимо руку художника, скульптора та лірика одночасно.Дивовижна шляхетна палітра розповідає про рідний край. “Творчість Анатолія Коломийця – це синтез набутого і успадкованого. Мистецький хист, почуття кольору – це щедрий дарунок рідної української землі”, – ці слова написані (†)Миколою Маричевським, дослідником творчості мистців діаспори, упорядником та редактором серії альбомів “Скрижалі духу”. Мистецький альбом, присвячений т ворчості А. Коломийця побачив світ у Києві в 2005 році.

Народився А. Коломиєць на Полтавщині в 1927-му році. Глибоко в серціі закарбувалось у чорно-білих кольорах голодне дитинство, пригадує розповіді родичів про ті страшні часи, коли Полтавщина вмирала, молячи Всевишнього про поміч. Чудом вдалося родині Коломийців переїхати до Дніпропетровська, де залишилися шкільні роки майбутнього майстра пензля. Від 1941-го - на еміграції. У Бельгії пан Анатолій переступив поріг мистецької школи і зрозумів, що малювати буде все своє життя. З 1948 по 1952 рік навчався в інституті Св. Луки, з 1952 по 1953 рік в Королівській Академії Мистецтв у місті Льєж. Поміж навчанням високому мистецтву – важка праця в глибоких копальнях. В 1953 році родина Коломийців переїхала до Америки.  Попри сірість буднів емігрантської Америки, незагоєність ран рідної Полтавщини, - життя починало набирати кольору. Та навіть через роки тема Голоду 1932-1933 років лягала на полотна,  і йому, чи не єдиному з мистців діаспори, вдалося створити шість робіт, об’єднаних пам’яттю перед мільйонами невинно-убієнних братів і сестер в Україні.

Характеру мистця властиві спокій, витримка, скромність. Тож оглядаючи творчий доробок, глядача проймає творча “інтелектуальна впорядкованість”, яка є, за словами пр. Богдана Рубчака, найпомітнішою “прикметою більшості творів Коломийця... Створюється враження, що Коломиєць навмисне споруджує своїй музі суворі та тверді межі на те, щоб боротьба була трудніша і тому цікавіша.”  Мистецьке мислення, як і все у світі,-плинне, і видно, що маестро Коломиєць рухається серед естетичних хвиль своїм стилем, притаманним лише йому. Американські пороги професійної майстерності починалися з праці в заснованому ним і однодумцями товаристві “Моноліт” у Чікаго в 1954 році.   Даючи характеристику творчості приятеля, Святослав Гординський зауважив:” У час, коли деякі наші мистці намагаються інтернаціоналізувати своє мистецтво і тематично, і формально, у Коломийця можна стрінути картини з українськими мотивами. На його виставках немає суто абстрактних творів, одначе треба згадати, що наш мистець у цій ділянці уміє створювати високоякісні речі.”(1987р.Нью-Йорк)

Відлуння виставок, а за ним десятки картин повернулися Україні синівським дарунком, перевеслом його духовних та мистецьких таланів. Приємною несподіванкою була звістка про присвоєння звання “Заслуженого художника України”. Це, по-праву, заслужене визнання Батьківщини знайшло А.Коломийця у 2007 році. В особі майстра ми маємо гідний приклад відданості професії та національному корінню. Творчість А.Коломийця є невід'ємною складовою української культури. Його роботи зберігаються в музеях України та Америки, частина творів продовжує своє життя в приватних колекціях. Після травневої виставки в Українському Національному Музеї, А.Коломиєць готується до своєї першої виставки в Україні.

Марія КЛИМЧАК
«Українське Слово»