ЧИ БУВАЄ КОХАННЯ ДРУГОЇ СВІЖОСТІ?

В усьому світі бурхливо зростає кількість «нерівних шлюбів», коли чоловік набагато старший за свою дружину. Уявіть собі, подружжя прожило двадцять років, не сварилося, виростило дітей, знайшло нарешті стабільність. Аж ось одного разу за вечерею чоловік каже дружині: «Збери мої речі, я йду». «Як? Куди? Ти з глузду з’їхав?» — «Ні, — відповідає чоловік. — Я покохав іншу. Це рішення остаточне». І вмовляння марні. Хоч навколішках плазуй — він піде. Тому що там, куди він піде, на нього чекає неземне щастя з чарівною, юною, наївною дівчинкою, яка любить його, як ніхто у світі. Ось із нею й розпочне він друге життя. «Немає більшого дурня, ніж старий дурень» — таку репліку нерідко можна почути на адресу старого чоловіка, що одружився з молодою. Але чи такий уже поганий і безперспективний нерівний шлюб?

У НЬОГО ОЧІ НА ЗАХІД СОНЦЯ, А В НЕЇ — НА СВІТАНОК

У переказах про царів Давида та Соломона, у життєписах китайських імператорів неодмінно наявний один і той самий сюжет. Коли владика став старим і немічним, ночами до нього приходила юна дівчина. І тоді поруч зі свіжим, сповненим життя створінням ніч не здавалася старому такою страшною й холодною, та й старі кістки менше боліли... Сьогодні мало що змінилося: чимало зрілих чоловіків шукають собі молодих подруг, керуючись при цьому різними мотивами — одним потрібна лялечка, гарна річ, інших приваблює молодість, третім просто бракує дочки, а четверті безтямно закохуються.

Чим же продиктований такий учинок? Дехто вважає, що егоїзмом і безвідповідальністю. Гадаю, тут інше. В основі такого кроку найчастіше — дуже сильний страх. Страх безпомічності, старіння, смерті. Жінкам цього не зрозуміти: усвідомлення старості відбувається в них поступово. А в чоловіків — раптово, як осяяння. «Зайшов до аптеки, — розповів мені один мій колега, який усе молодився, — побачив скорченого старого з паличкою. Господи, та це ж я в недалекому майбутньому! І така мене охопила тривога, така загнаність... Розумієш, адже ні з ким цими думками не поділишся. У розмовах із чоловіками такі страхи вважаються виявом слабкості. Соромно в цьому зізнатися навіть самому собі».

Жити зі страхом не можна — все одно що зі скалкою в пальці. Від нього потрібно рятуватися. Як? Узятися за гантелі, ходити в басейн, кинути пити й курити? Так, можна. Та значно простіше (і, зазначу, приємніше) пов’язати себе з молодою жінкою. Фахівці називають це — «ідентифікуватися з жінкою, молодшою на 20—30 років». Тим паче це саме той вік у чоловіка, коли «біс у ребро». Задивлятися на молоденьких — це ще й спосіб самоствердження. Отож під цей страх швидко підшукується молода жінка. Беруть будь-яку, навіть із панелі, приписують їй ангельські чесноти — і вперед! Головне, опинитися поруч із молоденькою і вмістити себе в її життєвий простір. І, знаєте, у такого старого страх минає. Фізично йому насправді кращає.

Виявляється, втеча чоловіків у нове життя найчастіше відбувається між 43 і 50 роками. Психологи називають «втечу» «семирічним бунтом одружених», «семирічним безумом», «кризою сорокатрирічних». Зазвичай такі зв’язки й шлюби осуджуються. У цьому зв’язку кажуть, що юними дівицями рухає насамперед корисливість. Мовляв, а чому вони не поспішають під вінець із підстаркуватим безсрібником? Чому віддають перевагу забезпеченим чоловікам? Напевно, є в цій справі і «житейський розрахунок». А й справді, невдаха не потрібен ні молодій, ні жінці в літах. Прагнення вибрати соціально успішного чоловіка зрозуміле й виправдане турботою про себе і нащадка. Що ж тут поганого?

Отже, і з погляду фізіології «нерівні шлюби» цілком зрозумілі. Понад 60 відсотків шлюбів або любовних союзів 43—50-річних чоловіків із молодими жінками розпадаються.

За все в житті треба платити. У тому числі й за задоволення бути поруч із молодою жінкою. Знаменитий американський мультимільйонер Берні Корнфільд на сьомому десятку закрутив роман із 17-річною красунею і через чотири роки переставився в інший світ, чому, як стверджував багато хто, сприяла фатальна пристрасть. Та хто знає, скільки б він протягнув, доживаючи вік у звичній обстановці?

Коли Ів Монтан після смерті Симони Сіньоре одружився з дівчиною, молодшою від нього на 50 років (на онуці свого друга), він під час весілля весь час дивився на наречену й усміхався. А потім сказав: «Вибач мені, але я пригадав, як ніс твою матір із пологового будинку». Через рік дівчина його кинула — хворого й нещасного... Список, так би мовити, можна продовжити.

А ЯКЩО ЦЕ КОХАННЯ?

Але є сотні, тисячі прикладів, коли юне створіння вселило в літню людину надію, дало їй здоров’я, обдарувало її Любов’ю і цим продовжило їй життя. Адже й «нерівні шлюби» укладаються на небесах.

А любов... Любов рухає Сонце і світила. Через неї запалюють зірки. Вона робить осінь болдинською, а весну — вічною. Про неї плач Ярославни і пісня «Зайка моя». Любов — різна. Палка, нерозділена, перша й остання. Її часто зображують злою, сліпою. Та вона не зла і не сліпа. Просто вона — Любов. Хоч би в якому віці обдарувала людину.