Дві річниці

У місяцях липні й серпні цього року припадають дві річниці релігійного змісту, і обидві мають відношення до парафії свв. Володимира й Ольги. Серпнева річниця має загально-національне значення, сягає давнини і, фактично, торкається сердець і душ не тільки парафіян свв. Володимира й Ольги, але цілого українського народу. Річниця, що припадає на  липень - недавня, не претендує національного рівня, але значима за своєю суттю. Вона  має пряме відношення тільки до  вірних парафії свв. Володимира й Ольги. І хоч у часовому просторі розділяє  ці  дві  річниці майже однотисячний інтервал, між ними існує своєрідна пов'язаність, духовий зв'язок, невидимий міст. А тим зв'язком є наш святий рівноапостольний князь Володимир Великий.

Саме про ці дві річниці тут ітиме мова, а ними є - 1020-ліття від дати Хрещення Руси-України і 40-ліття від дати створення парафії свв. Володимира й Ольги в Чікаґо,  яка наіменувала себе саме ім'ям князя Володимира Великого, хрестителя нашого народу, додаючи до  назви ще  й ім'я його бабці - святої княгині Ольги, яка вважається першою християнкою в княжому роді Руси-України.

Не так давно, бо в 1988 році, українська релігійна спільнота  міста  Чікаґо  відсвяткувала тисячоліття  Хрещення Руси-України. Були це величаві і емоційні святкування. Прийняття християнства  в Україні, як офіційної релігії для тогочасних предків українського народу, було великою подією, яку, як стверджують історичні джерела, здійснив князь Володимир Великий 14 серпня 988 року, за що  наша церква  звеличує його, як святого рівноапостольного князя.

Нещодавно дату 1020 ліття  Хрещення Руси-України   пригадав  нам Блаженніший Патріярх  Любомир. Він видав звернення, в якому закликає всіх нас належно відзначити цю річницю. Він говорить, що хоч дата не є зовсім “кругла”, однак він вважає, що нам  треба  її відзначати, щоб оновити себе духово і пригадати собі наше минуле. У своєму зверненні Патріярх Любомир звернув увагу на  один дуже важний момент. Він говорить, що  хрещення приймала Русь-Україна, але, на жаль, тисячоліття тієї дати відзначалося не в Україні, а в Москві, якої тоді ще й не існувало, крім болотища на півночі. Тому він слушно робить заклик відзначити дату 1020 ліття в Україні, бо це дата прийнятя християнства нашими предками. Закликаючи  до цьогорічних відзначень, Патріярх Любомир заразом вказує на потребу відзначати  річницю Хрещення Руси-України щорічно, щоб постійно підкреслювати, що християнство приймала Київська Русь - предки українського народу. А це означає, що ніхто інший немає морального права привласнювати собі цю історичну подію, бо
вона наша, вона - благодать наших предків, яка передавалась нам з покоління в покоління до сьогоднішних днів і є обрядовою основою Богопочитання як для Української Православної Церкви так і Української Греко-Католицької Церкви.

Друга річниця, яка припадає в цьому році в місяці липні - це 40 ліття від дати створення парафії свв. Володимира й Ольги, що відбулося 28 липня  1968 року, і яка є ювілейним празником  парафії. Кожна парафія відзначає ювілей свого створення. Підходячи з цієї точки зору, парафія свв. Володимира і Ольги  діє так, як діють інші парафії. Однак, беручи під увагу, хто оснував парафію свв. Володимира і Ольги,  в який день і чому, то тут є своєрідний  імператив, який зобов’язує парафіян парафії свв. Володимира і Ольги  відзначати річницю щорічно, наголошуючи її специфічність.

По-перше, парафія була створена  в день, в якому згадується  ім’я  Володимир. Присвоюючи собі  назву ім’я князя Володимира, парафія  тим самим нав’язала до джерела нашої історичної давнини, до коріння походження нашого християнства. Саме цей факт накладає обов’язок  на парафію  постійно пригадувати її вірним про коріння нашого християнства, про походження нашого унікального обряду і тих традицій, які практикуємо. При цьому додаймо, що через постать князя Володимира Великого ми, українці,  греко-католики, зберігаємо своєрідне відчуття пов’язаности з нашими братами православними, бо маємо спільного хрестителя.

По-друге, нашу парафію оснував первоієрарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий (у час основання він був Верховемй Архиєпископ і Митрополит) - Ісповідник Христової віри і вірний богослужитель Української Греко-Католицької Церкви, для якої він, понад усе,   бажав добра і належного місця в лоні Вселенної Церкви. Саме в дусі бажання добра для нашої Церкви, він всеціло працював для того, щоб наша страдальна церква завершилася - набула помісности й патріяршого устрою. То ж будучи хресним дитям Патріярха Йосифа, ми зобов’язані рік-річно згадувати той пропам’ятний день нашого створення, а з нагод “круглих” дат переводити поширені, наповнені релігійного змісту  урочистості. Що більше, будучи його хресним дитям, на нас лежить обов’язок поширювати ті ідеї, які проповідував Блаженніший, а це ідеї помісности та патріярхального устрою для нашої Української Греко-Католицької  Церкви. Ми особливо повинні пам’ятати його глибоке й змістовне гасло, яке він нам залишив, а це - “Єдність Церкви і Народу”. Патріярх Йосиф був переконаний, що там, де існує єдність церкви і народу, там процвітатиме Божа Благодать. Ми сьогодні наочно переконуємося, що в сучасному світі, в різних суспільствах, де немає глибшого поєднання церкви з народом, там церква завмирає, люди перестають ходити до церкви.

І так, як Патріярх Любомир закликає нас сьогодні постійно згадувати і відзначати річницю Хрещення Руси-України, так дух Патріярха Йосифа закликає нас пам’ятати  дату 28 липня, дату створення парафії свв. Володимира й Ольги, бо згадка про неї буде пригадувати нам ідеї, які проповідував Патріярх, буде закликати нас продовжувати його діло - працювати на осягнення  помісности для нашої церкви та завершення її патряршим устроєм. Наша Українська Греко-Католицька Церква унікальна й ту її унікальність треба зберегти. Відчуття тієї унікальности дозволило парафії свв. Володимира й Ольги на протязі 40 років, рости, розвиватися і творити гарну релігійну християнську родину. Заслуга в цьому була наших отців, які відчували й розуміли місію парафії. Згадаймо тут наших парохів-настоятелів: Отця Митрата Павла Джулинського, наслідником якого був Отець Митрат Мар’ян Бутринський, а сьогодні  є Отець Архимандрит Іван Кротець з своїми  сотрудниками: о. Олегом Кривркульським та о. Ігорем Кошиком.

За останніх 40 років число вірних парафії свв. Володимира і Ольги майже подвоїлося за рахунок українців, які приїхали до нашого міста в останніх 16-ти  роках. Живучи колись в кліщах безбожницького комунізму Радянської України, вони не могли відкрито молитися, були позбавлені тих практик, якими обслуговує християнську родину церква. Опинившись у Чікаґо, вони прийшли до собору свв. Володимира і Ольги, де наріжним каменем є гасло Патріярха Йосифа “Єдність Церкви і Народу”. Завдяки традиційній структурі парафії свв. Володимира й Ольги, тут вони відчули себе “вдома”, і духовний зв’язок з своїми рідними та своєю Батьківщиною, в якій відроджується й розвивається наша Українська Греко-Католицька Церква за прадідівськими традиціями. Може то було Боже провидіння, яке  підказало  Блаженнішому Патріярхові Йосифові 28 липня 1968 року заснувати парафію свв. Володимира й Ольки для тих, що тоді бажали зберігати  рідний обряд, а  в майбутньому - бути  прибіжищем для нових вихідців з України.

Лука Костелина