Трикутник в Овальному кабінеті

Home | США | Трикутник в Овальному кабінеті
image

Оскільки інформації, що просочилася з Білого дому після зустрічей Дональда Трампа з російським і українським міністрами закордонних справ Сергієм Лавровим і Павлом Клімкіним, було зовсім мало, небайдужі до зовнішньої політики громадяни уважно й прискіпливо розглядали фотографії.
Аналізували усмішки, вивчали пози, порівнювали кути нахилу Клімкіна й Лаврова до Трампа, намагаючись зрозуміти, кому ж з них пощастило здобути більшу увагу й прихильність нового хазяїна Білого дому, а кому погрозили пальцем. Навколо цих фотографій навіть спалахнув невеликий дипломатичний скандал. Адже крім Лаврова в кадр потрапив і одіозний російський посол Кисляк, один з фігурантів скандалу навколо Флінна. Як повідомила CNN, Білий дім висловив своє невдоволення тим, що російське МЗС і державне інформагентство ТАСС опублікували фото з закритої зустрічі Трампа й Лаврова. Зазвичай такі дії заздалегідь погоджуються на двосторонньому рівні. Як це було у випадку з публікацією фотографій міністра Клімкіна й посла Чалого з президентом Трампом і віце-президентом Пенсом.
Та відірвемося від фотографій. Що за ними? Дипломатія сповнена символів і знаків, не обійшлося без них і цього разу. На відміну від своїх попередників, які зазвичай ніби випадково заходили "на вогник" зустрічей віце-президента з іноземними посланцями, Трамп пафосно прийняв українців в Овальному кабінеті, куди їх привів віце-президент Пенс. Зустріч Трампа з Клімкіним була нетривалою, але й не звелася лише до фотографування. Під час короткої бесіди візитери поінформували американського лідера, що українська діаспора — це в основному його електорат (дві третини американців українського походження проголосували за Трампа), а новий лідер вільного світу запевнив: він готовий працювати з Україною по Донбасу.
Спілкування з Пенсом було довшим і тривало, за нашою інформацією, приблизно 20–25 хвилин. Це не перша зустріч віце-президента з Клімкіним, і, як стверджують, він уже досить глибоко занурився в українську тематику й непогано в ній орієнтується, про що свідчать хоча б його запитання — конкретні, по суті.
Безперечно, американські зірки вдало склалися для Клімкіна і привели його в Білий дім здебільшого тому, що цьому дуже сприяла внутрішньополітична ситуація в самій Америці. Скандал, який триває навколо Флінна, й розслідування російського втручання в американські вибори; несподіване звільнення очільника ФБР (яке проводить це розслідування), причому, ну треба ж, якраз до візиту Лаврова; російський міністр закордонних справ у самому серці Америки — Овальному кабінеті, все це треба було терміново чимсь хоч трохи врівноважити — і в очах електорату, і в умах розлючених після виборів демократів. Так що Клімкін опинився у Вашингтоні дуже доречно. Та й українці ж самі весь час наполягали: ну дайте нам сильний сигнал. Ну ось вам, будь ласка, нате.
Звичайно, неприємно, коли тебе використовують. Але, з іншого боку, і Київ може й повинен використовувати зустрічі, що відбулися в Білому домі, — причому не тільки й не стільки для піару всередині країни, а головним чином — на зовнішній арені. Фотографії ж вивчали не тільки в Києві й Москві. Адже президенти, особливо американські, зовсім нечасто зустрічаються з міністрами закордонних справ. А скільки очільників зовнішньополітичних відомств планети встигли потиснути руку Трампу в Овальному кабінеті за сто днів його президентства?
Та й це не головне. Головне, які меседжі пролунали після зустрічей у Вашингтоні. Зверніть увагу, що повідомили і Білий дім, і Держдеп стосовно української тематики після переговорів з Лавровим. Прес-служба Трампа написала: "Президент порушив питання України, наголосивши на відданості своєї адміністрації справі врегулювання конфлікту та підкресливши відповідальність Росії за повне виконання Мінських угод (тут і далі виділено мною. — Т.С.)". А представниця Держдепу Г.Науерт чітко розставила крапки над і: "З приводу України держсекретар Тіллерсон підкреслив
необхідність прогресу в напрямку повного виконання Мінських угод. Санкції, накладені на Росію, залишатимуться в силі, поки Москва не дасть зворотного ходу своїм діям, які й послужили причиною накладення на неї санкцій". Це значуща заява на тлі неприхованого бажання ExxonMobil — колишньої компанії Тіллерсона — зайти на російський ринок всупереч санкціям.
Так, адміністрація Трампа продовжуватиме шукати шляхи налагодження відносин з РФ (бо, згідно зі сценарними заявами в рольових іграх, вони тепер гірше нікуди). Так, американці нині працюють над відновленням двосторонніх каналів і шукають прийнятну заміну зі свого боку в тандемі Нуланд—Сурков. За нашою інформацією, на столі в Тіллерсона тепер лежать прізвища п'яти кандидатур, і, як стверджують джерела, можливо, навіть буде створено спеціальну групу для роботи з Росією, куди ввійдуть не тільки "політичні" представники, а й пентагонівські. Так, кажуть, що розвідпосланці нової адміністрації, не афішуючи своїх робочих зустрічей, уже з зими наводять мости з Сурковим, який "веде" Донбас.
Та, з іншого боку, за нашою інформацією, у Вашингтоні американська сторона (а міністр Клімкін крім Трампа й Пенса зустрівся ще й з заступником помічника президента з питань Європи і Росії Фіоною Гілл, радником віце-президента з нацбезпеки Андреа Томсон, політичним директором Держдепу Браяном Хуком) однозначно запевнила: за спиною України жодних угод не буде, Сирія і Україна — це два різні "кошики", і поступок у питанні України заради російської допомоги в урегулюванні сирійської проблеми Києву побоюватися не слід.
Ба більше, як стверджують наші джерела на Банковій, американці дали зрозуміти, що готові до більшого залучення в урегулювання конфлікту на Сході України. Правда, поки що без озвучування конкретних пропозицій щодо форматів і механізмів. Українська сторона давно вже давала зрозуміти, що не в захваті від паралельного "нормандському" двостороннього американсько-російського треку, уособленням якого й був тандем Нуланд—Сурков. Але тут не тільки в американцях річ. Питання посилення їхньої участі порушується давно, але досі, наскільки відомо, цьому затято противилася європейська частина "нормандського" формату. Можливо, якісь рухи будуть після саміту НАТО, що відбудеться незабаром. Експерти стверджують, що багато чого залежатиме від зустрічі на його полях Трампа з Меркель. І якщо американцям скажуть, що бажають їх бачити в тому чи іншому форматі, нові формати можуть, нарешті, стати реальністю.
Саміт НАТО несе в собі ще одну потенційну можливість для Києва: він міг би стати прийнятним майданчиком і для зустрічі Трампа з Порошенком. У принципі, українська й американська сторони вже пройшли необхідний шлях, накопичили достатню кількість двосторонніх зустрічей на різних рівнях, щоб перейти до змістовного, а не протокольного спілкування на найвищому. Запит Києва на візит президента Порошенка до США зроблено вже досить давно. Відповіді поки що немає. Здається, що якби Україна наважилася слідом за Грузією направити в Афганістан дві-три тисячі своїх солдатів, то в Трампа відразу знайшовся б час не тільки для грузинського прем'єра, а й для українського президента. Але нам і своєї війни досить…
Наскільки нам відомо, українська сторона дала зрозуміти американським партнерам, що було б недоцільно організовувати зустріч Трамп—Порошенко після зустрічі Трамп—Путін, яка, як сподіваються в Москві, може відбутися в липні під час саміту "великої двадцятки" в Німеччині. Саміт НАТО 25 травня в Брюсселі — єдина можливість для особистого знайомства Трампа з Порошенком до липня. Черговість зустрічей як символів важлива. Але значно важливіше розставити пріоритети: інтереси великого бізнесу чи обстоювання норм міжнародного права і справедливості? Від цього, втім, залежить не тільки черговість зустрічей…
Тетяна СИЛІНА

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: