Вибір розділеної Америки

Home | США | Від штату до штату | США-Вашингтон | Вибір розділеної Америки
image

Ще місяць тому "блакитна хвиля" — переможне входження демократів в обидві палати Конгресу — була популярною метафорою.
Зіштовхнувшись із електоральною реальністю, лави тих, хто досі вірить у такий сценарій, значно порідшали. Голова Національного демократичного комітету Том Перез заявив, що не використовує цього терміну, а розрив у результатах не буде значним. Незалежний сенатор Берні Сандерс, що два роки тому не захотів поступитися Гілларі Клінтон на спільному електоральному полі, також належить до скептиків, які вважають, що доля Конгресу вирішуватиметься невеличкою купкою голосів. Додаткова мобілізація демократичного електорату стала пріоритетним завданням стратегів, які побачили перші опосередковані результати виборів.
Річ у тому, що, хоча офіційний день виборів — 6 листопада, законодавство штатів дозволяє проголосувати й достроково (в різні дати). Два роки тому таким правом скористалося понад 22 млн виборців. На сьогодні вже зараховано понад 10 млн голосів, із яких 6,8 млн отримано поштою і 3,3 млн — безпосередньо на виборчих дільницях. Традиційно демократи віддають перевагу безпосередньому волевиявленню, а республіканці, особливо люди похилого віку, — голосуванню поштою. Редактор каналу Fox News Грегг Ре підрахував, що республіканці, швидше за все, отримали перевагу в достроковому голосуванні в таких важливих штатах як Джорджія (відрив 9%), Індіана (12%), Техас (10%), Теннессі (33%), Флорида (6%) та Аризона (11%). Лише в Неваді голоси розподілилися 45 проти 38 на користь демократів.
Утім, маючи дані щодо типу голосування, зарано робити висновки, чий старт видався більш динамічним, тим більше — яким виявиться остаточний результат. Уже зараз очевидно, що явка буде вищою, ніж під час попередніх проміжних виборів 2014 р. Професор політичних наук університету Флориди Майкл МакДональд вважає, що вона коливатиметься в межах від 48% до 51% (історичний максимум із 1914 р.). Підтверджують такі настрої й загальнонаціональні дані. Проведене минулого тижня NBC News та Wall Street Journal опитування громадської думки свідчить про "небачений ентузіазм" та інтерес до проміжних виборів серед представників обох партій (72% демократів і 68% республіканців), а також у різних розрізах суспільства (73% осіб похилого віку, 71% латиноамериканців, 69% білих з освітою, 68% афроамериканців).
Поки що заряджені цим ентузіазмом жінки, латиноамериканці, афроамериканці та молоді виборці схиляють політичні терези у бік демократів на 9%. Так, половина тих, хто планує брати участь у виборах, воліли б бачити конгрес під контролем демократів і лише 41% — республіканців. Тим часом показник схвалення політики Трампа за декілька тижнів піднявся до 47%, а республіканці на 15% відірвалися від демократів у питанні схвалення їхньої економічної політики й на 17% — торгової. Демократи ж лідирують у питаннях захисту інтересів жінок (відрив у 29%), системи охорони здоров'я (18%), обстоювання інтересів середнього класу (8%) та імміграційної політики (4%).
Згідно з дослідженням PEW Research, майже половина республіканців і дві третини демократів вважають, що конгресові вибори є своєрідним плебісцитом каденції нинішнього президента. Втім, 45% республіканців не бачать зв'язку між їх вибором і підтримкою Трампа, отож голосуватимуть за партійний порядок денний. Що ж до самого очільника Білого дому, то публічно він вважає проміжні вибори "голосуванням за нього", однак у приватних розмовах стверджує протилежне: що його час настане у 2020 р., а можливі втрати на цих виборах будуть виключно на совісті лідерів більшості обох палат Конгресу.
Попри те, він є вагомим чинником мобілізації республіканського електорату і поляризації суспільства. Левова частка зареєстрованих виборців (80%, у тому числі 85% демократів і 73% республіканців) погоджуються, що Сполучені Штати глибоко розділені. Можливо, Френсіс Фукуяма, який понад 20 років тому передчасно оголосив про перемогу ліберальної демократії над іншими політичними ідеологіями, цього разу справді має рацію. Розвинені демократичні суспільства потерпають від пандемії політики ідентичності, що обумовлює політичну позицію людей, радше, їхнім етнічним або расовим походженням, статтю, сексуальною орієнтацією чи релігією, ніж широко сформульованими політичними ідеями. Причина такого зміщення, на його думку, корениться в "дуже поширеному популістському бунті проти глобалізації, що частково спирається на породжену нею економічну нерівність, а також на загрозу традиційній національній ідентичності, що виникла через високий рівень міграції". Осідлавши цю популістську хвилю, Трамп нападає на "радикальних демократів-глобалістів, які піклуються про глобальне, нехтуючи власною країною", і проголошує себе націоналістом! Очевидно, ці слова адресовані ядру його прихильників з числа білих робітників, які вважають, що демократи занадто опікуються меншинами, не звертаючи уваги на їхні турботи, зокрема погіршення добробуту через перенесення виробництва за океан або "вторгнення" чужинців.
Ніби за чиїмось сценарієм, за два тижні до виборів з-за мексиканського обрію матеріалізувався "караван" із 7,5 тис. біженців, які повільно, але впевнено рухаються від економічних і політичних центральноамериканських негараздів у напрямку американської мрії. І ось Трамп демонструє рішучість та готовність задіяти навіть армію (хоча закон 1878 р. це забороняє), аби захистити американців від натовпу нелегальних мігрантів, куди затесалися "злочинці й невідомі особи з Близького Сходу". Уже в цій фразі можна розгледіти його майстерну гру на страхах, пов'язаних із нелегальною міграцією, іншою расою, вкраденими нею робочими місцями та соціальним забезпеченням, привнесеною нею злочинністю, загрозою тероризму та ісламофобією. Не маючи аргументів, які б підтверджували його слова, Трамп випалив, що "немає доказів нічого, але вони (особи з Близького Сходу. — Прим. О.Х.) дуже можуть там бути"! Позбавлена логіки фраза наповнена ірраціональним посланням, що резонує в серцях багатьох. Демократи потрапили в пастку, бо, щойно вони рефлекторно радикалізуються, виявивши свою неготовність до бодай найменшого посилення безпеки на кордоні, — вони ані допоможуть нужденним, ані привернуть до себе тих, кого хвилює проблема іммігрантів. Саме ця тема проходить червоною лінією через усі вибори, адже недарма на політичні ролики, пов'язані з імміграцією, витрачено понад 150 млн дол.
Дослідження "Приховані племена: вивчення поляризованого ландшафту Америки" свідчить: майже всі прогресивні активісти переконані, що "багато білих сьогодні не помічають реальних переваг, які вони мають". Тим часом 82% т.зв. відданих консерваторів вірять, що "сьогодні білі не мають жодних реальних переваг над іншими", майже стільки ж усіх американців вважають, що з політичною коректністю зайшли занадто далеко. Афроамериканська спільнота відчуває не лише економічне відчуження, а й зростання насилля поліції стосовно неї. Хоча статистичні дані Washington Post не свідчать про дискримінацію (цьогоріч із 798 вбитих поліцією афроамериканці становлять 158 осіб, латиноамериканці — 109, а білі — 318), декілька випадків необґрунтованого застосування зброї проти саме афроамериканців сколихнули країну. Тему расової дискримінації взяла на свій щит демократка Стейсі Абрамс, яка претендує стати першою в історії афроамериканською губернаторкою (штату Джорджія). Коаліція за громадські права виявила, що реєстрацію понад 53 тис. виборців, майже 70% яких виявились афроамериканцями, призупинено на непереконливих підставах.
Рух "Я теж" — проти насильства над жінками, а ще більше — історія, пов'язана з призначенням Бретта Кавано до Верховного суду країни, посилила ще один розкол. З одного боку, ця кандидатура задовольнила консервативну частину республіканців, які виступають проти абортів і за християнські цінності, з іншого — відштовхнула значну частину жінок. Підтримка демократів серед жіноцтва сягнула 58% (розрив із республікансько-орієнтованими представницями прекрасної статі — 25%). У пропорційному вираженні, кількість білих освічених жінок, які у 2014 р. рівною мірою підтримували обидві партії, тепер переважно на боці "віслюків" (61% проти 28%). Жіночий чинник важливий з погляду як голосів, так і безпрецедентної участі у виборах на всіх рівнях. Кількість жінок-конгресменів може сягнути чверті загального складу обох палат, а в Палаті представників вони можуть створити свою сотню. До цієї компанії потрапить Рашида Тлаіб, яка має палестинське етнічне коріння і стане першою жінкою-мусульманкою в Конгресі, а також, вірогідно, Деб Хааленд, яка може стати першою жінкою з американським індіанським корінням, та Ілхан Омар сомалійського походження.
Демократ Джаред Поліс із незначним відривом лідирує в перегонах за губернаторське крісло в Колорадо. Він має шанс стати першим в історії губернатором, який не приховує своєї гомосексуальної орієнтації. Попри 14% відриву в перегонах за губернаторське крісло у Вермонті, республіканський кандидат Філ Скотт не вважає, що вже поборов Христину Хеллквіст, яка претендує стати першим в історії губернатором-трансвеститом.
Схоже, гендерний розрив не на боці Трампа. Так, переважна більшість молоді, яка починає голосувати (18—29 років), схиляється до підтримки демократів — 56% проти 37%. Хоча березневе опитування PEW Research й засвідчило істотне зростання готовності взяти участь у голосуванні (з 46% до 62%), та коли справа доходить до волевиявлення, на виборчих дільницях з'являється близько 20% представників цієї вікової групи. Тож на омолодження виборчого процесу спрямовані зусилля голлівудського демократичного "лобі", як-от Стівена Спілберга та Алека Болдвіна, а також зірок естради, які і грішми, і публічною підтримкою заохочують до політичної активності.
Аби захистити демократичні процедури та відохотити зовнішніх гравців від втручання у вибори, нинішнього року Конгрес асигнував 380 млн дол., які було витрачено на заходи кіберзахисту. Згідно зі звітом директора національної розвідки, вже зафіксовані факти спроб втручання хакерів у комп'ютерні мережі, але проникнень у системи голосування не відбулося. Втім, попри зниження ефективності роботи російських агентів, — оскільки соціальні мережі запровадили ефективніші процедури боротьби з фальшованими сторінками, тролями, ботами та пандемічним поширенням неправдивих повідомлень із метою впливу, — все ж спостерігається активність, пов'язана з російськими спецслужбами. Здебільшого їхня робота спрямована на специфічні цільові аудиторії, а мета — поляризація суспільства та роздмухування розбрату на цих виборах, а також підготовка ґрунту для прийдешніх президентських перегонів. Минулого тижня Мін'юст США висунув обвинувачення російській громадянці, яка обслуговувала фінансові операції проекту "Лахта", спрямованого, зокрема, й на здійснення операцій впливів у США. Фінансований особистим кухарем Путіна Пригожиним проект (бюджет на 2016—2018 рр. сягав 35 млн дол., утім — лише частина цих грошей спрямовувалась на американський континент) платив, зокрема, американським активістам за політичну рекламу в соціальних мережах, реєстрацію доменних імен, закупівлю проксі-серверів тощо. Попри запевнення, що "їх там немає", у Кремлі не можуть втриматися перед спокусою завдавати асиметричних ударів по "американських партнерах".
Цьогорічні перегони цікаві своєю строкатістю та непередбачуваністю. Боротьба між політикою ідентичності і традиційними підходами створює загальне тло прийдешніх президентських виборів.

Олександр Хара

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: