Захарченка нема. Проблема залишається

Home | УКРАЇНА | День за днем | Захарченка нема. Проблема залишається
image

Після настання «шкільного» перемир’я противник помітно зменшив кількість обстрілів, хоча й не припинив їх повністю. Про це повідомили у прес-центрі штабу ООС.
Головною ж подією останніх днів на Донбасі стала загибель ватажка «ДНР» Олександра Захарченка внаслідок вибуху в донецькому кафе під промовистою назвою «Сепар». Сталося це 31 серпня, коли він мав намір пом’янути померлого напередодні співака Йосипа Кобзона (вихідця з Донеччини), з яким разом співав зі сцени під час приїздів останнього до «народної республіки». Із Захарченком загинув і його тілоохоронець, ще кілька супроводжуючих дістали поранень, зокрема й одіозний «міністр доходів і зборів» Олександр Тимофєєв («Ташкент»). Про останнього стверджують, що він прибрав до своїх рук чимало підприємств і «бізнесів», зокрема тих, які належали «младоолігарху» Курченкові або контролювалися представниками місцевого криміналітету. Це навіть дало декому привід стверджувати, що основною ціллю замаху був саме «Ташкент», а не Захарченко.
Втім, більшість «коментаторів» висувають інші версії. Найвірогідніших понад півдесятка. Причому важливішим є питання, не хто конкретно здійснив операцію з ліквідації, а хто її замовив. Серед можливих відповідей — Київ, Кремль, «донецькі» олігархи, «внутрішня опозиція», «хабадники», ветерани АТО. Кожна з версій має як своє обґрунтування, так і заперечення.
На гіпотезі про причетність до замаху українського керівництва наполягають у РФ і «ДНР». Цікавою в цьому контексті є заява нардепа Ігоря Мосійчука: мовляв, не треба «соромитися» визнати те, що ватажка «ДНР» ліквідували саме українські спецслужби, як раніше зробили це з одіозними бойовиками «Моторолою» і «Гіві», бо Київ має на це повне право. Втім, у СБУ заявили: «У нас є підстави вважати, що смерть Захарченка може бути результатом внутрішніх кримінальних конфліктів у середовищі бойовиків, в першу чергу пов’язаних із перерозподілом бізнесу, віджатого протягом 2014-2018 рр. Але ми не виключаємо і спроби російських спецслужб також усунути одіозну фігуру, яка, у нас є інформація, заважала росіянам і на сьогодні стала зайвою».
Кремлівському керівництву не подобалася певна самостійність Захарченка, яка суперечила планам «кураторів». Чого варта лише його заява про миротворців ООН, яких лідер сепаратистів пообіцяв розстрілювати. Та хто ти такий, щоб робити подібні гучні заяви без погодження зі «старшим братом»?
«Націоналізація» великих підприємств Ахметова і Курченка, яка відбулась на окупованих територіях під керівництвом Захарченка, не могла не викликати у власників відповідного ставлення до «експропріатора». Ось і результат.
Про версію щодо причетності «хабадників» на ресурсі «From-UA» розповів Віктор Дяченко: «Йдеться про групу відомих дніпропетровських і харківських олігархів, об’єднаних членством у хасидському русі «Хабад», які самі себе називають «жидобандерівцями». Навесні 2014 року саме вони організували першу відсіч «руской веснє», вони ж зорганізували і профінансували перші добробати. А їхніх статків вистачить, аби найняти найкращих професіоналів. Прибічники цієї версії вважають, що «жидобандерівці» ведуть проти сепаратистів власну війну, не інформуючи про це Київ».
Хай там як, але дуже схоже, що влада на окупованому Донбасі повернулася до Ахметова — виконуючим обов’язки керівника «ДНР» після смерті Захарченка оголосили Дмитра Трапезникова, якого пов’язують з олігархом. Новий «глава ДНР» останні понад два роки був заступником Захарченка і керівником його «адміністрації». За цей час він методично відсторонював від керівництва міст і районів «випадкових людей» і замінював їх своїми знайомими по «ахметівській гвардії», вибудувавши «вертикаль влади», підконтрольну собі й своєму босові — але не Захарченкові, а Ахметову, пише В. Дяченко.
Втім, зауважує він, існує фактор так званої «третьої сили». «Одного разу вона вже спровокувала активні бойові дії: це сталось у квітні 2014-го під Слов’янськом, коли переговори ЗСУ і Гіркіна були зірвані діями «Правого сектору». І не всі вважають, що «ПС» діяв самостійно, керуючись патріотичними намірами, є думка, що його направляла та сама «третя сила». Хто вона — можна будувати здогади, але це не офіційний Київ. А бажаючих накапостити Петру Порошенкові перед виборами новою бійнею на Донбасі чимало як в Україні, так і за її межами», — вважає Віктор Дяченко.
Михайло ВЕДМІДЬ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: