Мовчання як спосіб виживання

Home | УКРАЇНА | Життя як воно є | Мовчання як спосіб виживання
image

 

— У нас буде прекрасна республіка, істинно народна, без багатих та бідних, де кожен знайде собі щастя, — переконував мене по телефону Володимир Опанасович 2014 року. Історик та поет, залюблений у російську воєнну історію, став романтиком фейкової «ДНР». Я знав його людиною абсолютної чесності, тому доволі часто подовгу спілкувався з ним по телефону, ми багато дискутували, аж допоки не почалася війна.

Як більшість російськомовних, пан Володимир завжди гаряче підтримував рівність мов, наполягав на історичній та культурній спільності через Київську Русь тощо. Цікаво, що зараз сказала б мені ця збагачена життєвим досвідом 65-літня людина?

Нині на окупованих територіях Донбасу рішуче викорінюються всі спогади про Україну — у школах, вишах, культурних закладах, а тим більше у збройних формуваннях та «народній» міліції самопроголошених республік. За свідченнями моїх друзів, навіть українську пісню заспівати небезпечно. Таке «нахабство» може призвести до непоправного — система «штазі» працює тут ефективно. А оскільки «народні республіки» далекі від процвітання, влада — у постійному пошуку винуватців. Не важко здогадатися, що цапами-відбувайлами стали проукраїнськи налаштовані люди. Зокрема, за інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, у Донецьку та інших містах регіону, захоплених бойовиками «ДНР», посилено виявляють тих місцевих мешканців, які мають родинні зв’язки з представниками командування ЗСУ та інших силових формувань України.

Інколи така боротьба за відданість ідеям самопроголошених республік доходить до абсурду. Анатолій, мій давній приятель та мешканець Луганська, розповів про те, у що може тут перерости звичайна сварка з сусідами.

Його друг випадково затопив сусіда знизу. Як часто трапляється, не зійшлися у ціні за ремонт. Потерпілий вирішив задіяти родинні зв’язки у «народній міліції». Звів на сусіда наклеп, що той хунтівський шпигун, адже й українською спілкується, і гранати з собою носить, і замість ковдри жовто-синім прапором вкривається… Родич-«правоохоронець» разом із посіпаками вдерлися до «кривдника» з обшуком. Нічого не знайшли, однак господаря забрали. Сім’я відбігала ноги у його пошуках. Ситуація в ОРДЛО (окремих районах Донецької та Луганської областей) цілком порівняна з 1937 роком, адже як тоді, так і зараз переслідується будь-яке інакомислення, чиняться репресії.

— Як у радянські часи писали доноси на сусідів по комуналці, аби заволодіти додатковими квадратними метрами. Мовляв, вони — вороги, заборонену літературу читають… Вечорами нещасні пропадали у «воронках», а пильні громадяни займали їхні кімнати, — нагадав Анатолій, у недавньому офіцер ЗСУ. — Культ СРСР, який активно насаджує у «ЛНР» кремлівський режим, цілком сприяє таким явищам.

Минулого року на Донеччині перестав працювати мобільний оператор. На експропрійованому в нього обладнанні бойовики налаштували свій мобільний зв’язок «Фенікс». Щоправда, телефонувати можна тільки в його межах. Якщо пощастить, можна додзвонитися до Росії. Усіх силовиків «ДНР» в обов’язковому порядку також перевели на «Фенікс». Інші оператори як у Донецьку, так і в Луганську працюють з постійними перебоями, так само й Інтернет».

Анатолій, який вийшов на мене у Facebook, аби «почути голос давнього товариша», після нетривалої розмови, коли почав розповідати про тамтешні нові порядки, перепросив і запропонував перейти на WhatsApp. Основи кібербезпеки тут — не просто теорія, а спосіб виживання, адже система прослуховування успішно функціонує без будь-яких правових обмежень.

Луганчанин Анатолій уже давно засвоїв, що коли у твоїй душі нема любові до бойовиків та «руського мира», старайся помовчувати. Якщо ж кортить висловитися, то краще це зробити в соціальних мережах під вигаданим ім’ям. Якщо є можливість, слід частіше змінювати IP комп’ютера. Чистити історію переглядів та листування обов’язково. Можливо, комусь це видасться надмірною пересторогою, однак в ОРДЛО люди знають напевно: йде спостереження, зламуються акаунти, відслідковується листування…

Зрозуміло, що при режимах ОРДЛО про жодну українську символіку взагалі не йдеться. Якось довелося провести через Станицю Луганську до «ЛНР» двох польських журналістів. Вони помітно хвилювалися, як їх там зустрінуть. Порадив їм без обговорення стерти з ноутбуків усю патріотичну символіку, перевірити мобільники, профілі у соцмережах. Здавалося б, усе зробили, аби довести їхню нейтральність. Однак, як вони потім розповіли, вирішальну роль відіграло їхнє іноземне громадянство. Їх одразу було перенаправлено до фахівця з московським акцентом. Після прискіпливої «співбесіди» той пояснив, як саме треба себе поводити та працювати, аби не виникало проблем. Їм організували супровід, а репортажі ретельно переглядали. Той же спеціаліст без зайвої сором’язливості видавав свої зауваження та домагався, аби їх брали до уваги. На прощання запросив приїжджати ще, мовляв, продовжимо «співпрацю».

Журналіст польського телебачення Аня дякувала за пересторогу. Адже особисто переконалася, яку агресію на блокпостах бойовиків викликає тризуб на палітурці паспорта. Як вчинили б з обклеєним жовто-синьою символікою портативним комп’ютером, здогадатися не важко. Вивішування ж прапора України у громадських місцях тут розцінюється як замах на владу, за що гарантоване потрапляння до буцегарні.

Одного разу у маршрутці в колеги Анни Себастьяна заграв рингтон із піснею Вакарчука «Не твоя війна». Погляди всіх, хто був поруч, одразу ж зосередилися на спантеличеному хлопцеві. Зізнався, що довелося посміхатися кожному, мовляв, все нормально, «свій». Ані ж на декілька місяців довелося змінити номер телефону — періодично надзвонював московський «куратор», від чого в дівчини щоразу холонуло у грудях. Більше до «ЛНР» вона навряд чи поїде.

Ось таке вийшло «місто-сад» за версією ОРДЛО… Завжди, коли мені розповідають про самопроголошені республіки, згадую їхнього відчайдушного романтика поета та історика пана Володимира. Як би він тепер охарактеризував територіальне новоутворення, що з’явилося на Донбасі? Та зв’язок безнадійно втрачений…

Руслан ТКАЧУК


 

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (1 posted):

replicas audemars-piguet on 10/03/2017 01:29:38
avatar
thanks you
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 1 | displaying: 1 - 1

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: