«Революція» не йде: попередній підсумок протестів під Верховною Радою

Home | УКРАЇНА | Nota Bene | «Революція» не йде: попередній підсумок протестів під Верховною Радою
image

Очевидно, особливість українських Майданів у тому, що спланувати їх неможливо.
«Революція», рішення щодо якої ухвалюють у кабінетах за місяць-два до початку, приречена на провал.
Тоді як саме спонтанність — запорука успіху (чи, принаймні, перших кроків задля досягнення мети).
Протестна акція під стінами Верховної Ради, яка гучно стартувала 17 жовтня, була частково згорнута вже кілька днів по тому. Таке рішення ухвалили її ж організатори.
Лишатися під парламентом вирішив тільки Міхеїл Саакашвілі.
МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО
У ході «Великої політичної реформи» активісти попервах мали намір досягти трьох вимог.
А саме — ухвалення закону про Антикорупційний суд, нового виборчого законодавства (з переходом до відкритих партійних списків та зменшенням прохідного бар’єра на виборах до парламенту), а також зняття депутатської недоторканності.
Згодом з’явилася додаткова вимога — ухвалення закону про імпічмент Президенту.
19 жовтня Верховна Рада проголосувала за направлення до Конституційного Суду двох законопроектів про зняття депутатської недоторканності.
Саме КС повинен дати висновок, чи відповідають дані законопроекти українській Конституції. Лише після цього їх можна ухвалювати у Верховній Раді.
Один із законопроектів написаний групою депутатів, автором іншого є Президент. Свій законопроект Петро Порошенко зареєстрував в Раді 17 жовтня, у день початку акції «Велика політична реформа», майже зігравши на випере¬дження.
«Я радий, що учасники мітингу підтримують вимоги Президента», — заявив тоді Петро Порошенко.
За скерування законопроектів до КС проголосувала більшість депутатів. А втім, найцікавіше почнеться тоді, коли документи повернуться до сесійної зали після експертизи конституціоналістів.
Адже голосувати за розгляд їх Конституційним Судом — це одна річ, і зовсім інша — зважитися натиснути на кнопку «за» при остаточному вирішенні питання з імунітетом.
В Опозиційному блоці знайдеться небагато охочих підтримати відмову від імунітету — особливо після анонсів Генерального прокурора Юрія Луценка з приводу того, що восени слід чекати нової хвилі затримань та арештів.
Помірковано ставляться до подібної перспективи й у коаліційних фракціях. Хоча в останніх, власне, немає й вибору — особливо, після того, як свій законопроект вніс Петро Порошенко.
Хоча Конституційний Суд у нас також «президентський», тож відносно його ухвали, як-то кажуть, «можливі варіанти».
Однак чи не найбільше противників скасування недоторканності — у «Народному фронті».
«ПАРЄ і Венеціанська комісія чітко кажуть: не варто знімати депутатський імунітет із депутатів у країнах молодої демократії. Давайте подивимось, у кого є імунітет. Він є в дипломатів, суддів, адвокатів, журналістів, священиків. Чи повинен депутат захищати права людини? Скажіть, у нас усі стали чесними правоохоронцями, в нас немає з ким воювати?
Хто каже, що не потрібно, нехай подивиться, які я отримую «смс» та як витягую людей із СІЗО. У нас корумповані «мєнти», прокурори і судді, зате в тюрмах сидять «тільки злодії» чи як? Тому уявіть, ніби йдете з ними в бій і знімаєте бронежилет», — пояснює член НФ Георгій Логвинський в коментарях виданню «Лівий берег».
Наступним пунктом — після скасування депутатської недоторканності — йшли вимоги змінити виборче законодавство.
Тож минулого тижня депутати розглянули три законопроекти щодо нової виборчої системи, які пропонують відмінити мажоритарну систему та закриті партійні списки і впровадити списки відкриті.
В одному із законопроектів — авторства позафракційного Віктора Чумака — також є дуже важлива для молодих політсил норма, яка знижує прохідний бар’єр на виборах у парламент до 3%.
Це може дозволити зайти у Верховну Раду новоствореним партіям — таким, як «Рух нових сил» Саакашвілі чи «Хвилі» самого Чумака, адже подолати бар’єр у 5% вони, радше за все, не зможуть. Але ці документи депутати навіть не починали розглядати.
Нарешті, у тому, що стосується створення Антикорупційного суду, просувань немає також.
Петро Порошенко досі не вніс власний законопроект у Верховну Раду, хоча мав це зробити, згідно з рекомендацією Венеціанської комісії.
Натомість Президент заявив, що готовий подати законопроект від себе, якщо його розроблять у Верховній Раді.
ПІШЛИ, АЛЕ ОБІЦЯЛИ ПОВЕРНУТИСЯ
А тим часом громадський рух ЧЕСНО, Реанімаційний пакет реформ, Автомайдан, Антикорупційний штаб та Центр протидії корупції оголосили про припинення вуличної акції «Велика політична реформа» до наступної парламентської сесії. Ініціатори протесту підбили його підсумки у наступних словах.
«Із трьох наших вимог конкретні кроки зроблені тільки по одному — недоторканності (...). Що стосується нових законів про вибори, нам удалося змусити парламент вперше за три роки взятися за їх розгляд. Маємо домагатися результатів через два тижні (...).
Повний провал по третьому пункту — Президент відмовився вносити в парламент законопроект про Антикорупційний суд. Глава держави виявився єдиним політиком, який не тільки проігнорував нашу акцію, а й знехтував її вимогами. (...) Ми будемо продовжувати боротися за наші вимоги власними методами», — говориться у спільній відозві організаторів.
Проте, як саме боротимуться ініціатори «Великої політичної реформи» — незрозуміло.
За чотири останні пленарні дні (з 17 по 20 жовтня) Верховна Рада спромоглася лише на два звершення — ухвалила медичну реформу та відправила на конституційну експертизу законопроекти щодо недоторканності. Відтак депутати зберуться наступного разу лише за два тижні.
«Революція», поставлена на паузу — ось що відбуватиметься під парламентом найближчим часом.
Адже там — охороняти поставлені намети — залишиться, як вже було сказано, лише Саакашвілі та очолюваний ним «Рух нових сил».
Прикметно, що партія Саакашвілі, а також нардепи Єгор Соболєв та Семен Семенченко з першого ж дня намагалися зробити акцію якомога більш схожою на те, що відбувалось під час Революції гідності: поставили намети і привезли польову кухню, заявляли про розгони палаткового містечка і побиття активістів поліцією.
Втім уже з першого дня акції стало зрозуміло, що люди не готові масово виходити на підтримку проголошених вимог. Тому такі відсилання до Майдану виглядали дещо награними.
Хай там як, але саме згадані вище політики ухвалили рішення залишатися на Майдані до кінця. От тільки про який кінець йдеться?
«Я все більше впевнююсь, що ані Саакашвілі, ані його прихильники не ставлять собі за мету добитися виконання тих вимог, які вони висунули. Їхня справжня мета — це реально масштабна дестабілізація в Україні для захоплення влади будь-якою ціною», — прокоментував ситуацію голова фракції БПП Артур Герасимов.
Що ж, у даному разі Герасимов є недалеким від істини, але з однією поправкою: влади в Україні прагнуть усі політики, і Саакашвілі тут, звісно, не виняток.
Власне кажучи, подальший розвиток подій цікавий ще й у тому контексті, які дивіденди отримає (або ні) екс-«губернатор» Одещини.
Схоже, що акція під Верховною Радою (в тому вигляді, в якому вона існує зараз) перетворюється на бенефіс Саакашвілі.
ЗІГРАТИ ПАРТІЮ
Нині політичне майбутнє Міхеїла Саакашвілі експерти бачать переважно у позитивних тонах — навіть незалежно від того, чим закінчаться нинішні акції.
Ще влітку 2017 року рейтинг його партії «Рух нових сил» сягав 1,5%, проте після позбавлення політика українського громадянства ситуація змінилася.
Українці негативно відреагували на дії Петра Порошенка щодо колишнього грузинського президента та екс-«губернатора» Одещини.
Міхеїл Саакашвілі повернувся до України, прорвавши кордон, і тепер їздить регіонами України. Останнє, як вказує соціолог Ірина Бекешкіна, вплинуло на електоральні настрої.
«Фактично влада зробила партію Саакашвілі прохідною в парламент», — говорить Бекешкіна, яку цитує видання «Новое время».
А це, власне, і є те, чого прагне колишній грузинський президент. Раніше представники партії Саакашвілі визнавали, що їхня мета — дочасні вибори Ради вже наступного року, які нададуть їм можливість потрапити до парламенту.
Щоправда, українська Конституція вимагає від громадянина жити в Україні п’ять років для балотування в Раду, і десять років — для балотування у президенти.
Тож навіть якщо Саакашвілі поверне собі громадянство, його участь у виборах сумнівна.
Утім протест під Радою Саакашвілі може розглядати як інвестиції у своє політичне майбутнє. Однак було б помилкою вважати, що та (доволі нечисленна) підтримка, яку здобула «Велика політична реформа», спрямована тільки на нього одного.
Поруч із ним були і депутати від партії «Самопоміч» мера Львова Андрія Садового, і представники «Справедливості» екс-глави СБУ Валентина Наливайченка, і «Батьківщини» Юлії Тимошенко, і внутрішньої опозиції в БПП (Мустафа Найєм, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук).
Звичайно, кожна з політичних сил переслідувала свою мету, беручи участь в акції протесту. Але єдині вони були в одному — у своєму ставленні до Президента Порошенка.
Внутрішньополітичний фронт проти чинного Президента, контури якого ми побачили 17 жовтня, очевидно, буде розширюватися. Попереду — вибори глави держави.
Порошенко був і залишається одним із головних претендентів на президентство. Серед тих, хто привів за собою на протест людей, щонайменше ще троє мріють про крісло глави держави.
Питання — чи зможуть вони домовитися між собою в боротьбі проти Порошенка — поки відкрите.
А ТИМ ЧАСОМ...
У неділю Міхеїл Саакашвілі скликав під Верховною Радою мітинг під доволі амбіційним гаслом «Україна після Порошенка».
Без бійки та штовханини під стінами парламенту й цього разу не обійшлося. На щастя, інциденти з правоохоронцями були незначними.
«Окрім трьох важливих питань, на мітингу ми відстоюємо право України існувати після Порошенка. З таким лозунгом ми стартуємо від завтра, — заявив він напередодні. — Я особисто розказуватиму, як за 70 днів змінити закони на краще. У будь-якому разі ми багато говоритимемо про те, як побудувати систему без олігархів, з нормальною інфраструктурою, виховуючи інтелігенцією», — розповів політик. І додав, що лекції читатимуть Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук та гості зі США.
На думку Саакашвілі, чинний Президент незабаром покине президентське крісло, причому без ексцесів і кровопролиття.
«Порошенко має покинути посаду настільки швидко, наскільки це буде комфортно для суспільства. Він має піти спокійно. Тому ми вже готуємося до того, щоб не поміняти шило на мило. Треба, щоб нове покоління українців прийшло до влади», — зауважив Саакашвілі.
Наталія ЛЕБІДЬ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: