Донеччина

Побачив світ «Кобзар» урумською мовою
У Маріуполі на Донеччині вийшло у світ унікальне видання — «Кобзар» Тараса Шевченка у перекладі урумською мовою, однією з двох мов греків Приазов’я. Книжка стала своєрідним аналогом найпершого видання «Кобзаря» у 1840 році, куди увійшли вісім творів, серед яких «Думи мої, думи мої», «Катерина», «Перебендя», «Тополя», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч». Саме ці відомі поезії, переклад яких здійснив поет, літературознавець, член Національної спілки письменників України Валерій Кіор, представлено в нещодавно виданому «Кобзарі».
«Це подія для всього грецького народу, який некомпактно проживає в Приазов’ї. Некомпактно, бо за 235 років тут змішалося багато національностей: греки-уруми, греки-румеї, українці, росіяни та інші. А ім’я Тараса Шевченка, його безсмертний «Кобзар» завжди буде об’єднавчим чинником для кожної людини, громадянина України», — вважає перекладач.
«Кобзар» урумською мовою побачив світ завдяки фінансовій підтримці Федерації грецьких товариств України і стане гарним подарунком для бібліотек, шкіл та інших навчальних закладів Маріуполя й сіл Приазов’я, де живуть елліни Донеччини.
З крісла «народного мера» — на нари
У Маріуполі на Донеччині суд виніс вирок «народному меру», місцевому жителю, який на проросійському мітингу 1 червня 2014 року оголосив себе новим міським головою. В судовому рішенні чітко названо такі дії підозрюваного: вступив у змову з представниками незаконного самопроголошеного угруповання «ДНР» задля захоплення влади в Маріуполі та агітував за зміну конституційного ладу України. Утім, уже через два тижні протиправну діяльність «народного мера» було припинено правоохоронцями.
Чоловік частково визнав свою вину, але запевняв, що на мітинги під триколорами потрапив випадково, а посаду міського голови йому, мовляв, запропонували мешканці. Ще він активно заперечував тісні зв’язки з «ДНР» і переконував: про незаконне угруповання в Донецьку та організацію сепаратистських мітингів у Маріуполі дізнавався виключно із соціальних мереж. Зокрема, нагадував, що він громадянин України й ніколи не прагнув створення самопроголошеної «республіки» чи приєднання до іншої держави. Проте суд розглянув також свідчення інших свідків тих подій та правоохоронців і військовослужбовців, які брали участь у затриманні підозрюваного. А тому визнав винним мешканця міста за ч.2. ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і засудив його до позбавлення волі на строк 6 років і 9 місяців. Перебування в СІЗО з моменту затримання зарахували до терміну відбування покарання самопроголошеного «мера».
Важать дії, а не слова
Із настанням новорічно-різдвяного перемир’я кількість обстрілів та інтенсивність вогню вздовж лінії розмежування значно зменшилися. Щодоби бойовики в середньому п’ять разів гатили у бік позицій ЗСУ. В окремих випадках українські захисники відкривали вогонь у відповідь. На жаль, у новому році є перші жертви: один військовий загинув 1 січня внаслідок підриву на вибуховому пристрої поблизу Новотошківського Луганської області, ще двоє дістали поранень наступної доби внаслідок ворожих обстрілів.
Зазнали втрат і бойовики, причому половина з них — так звані небойові. Зокрема, 31 грудня в одній із частин «1-го АК ДНР» під час сварки між офіцерами і їхніми підлеглими один із бойовиків, перебуваючи «під мухою», кинув гранату. Внаслідок вибуху загинули четверо (серед яких один офіцер), ще двоє були поранені. Трагедією завершилася новорічна ніч для трьох російських військовиків, які вирішили приготувати закуску з допомогою несправного газового балона — вибух призвів до загибелі всіх учасників святкової вечірки. Вже в новому році ще троє їхніх товаришів по службі підірвалися на власному мінному полі: один загинув, двоє дістали важких поранень; двоє рядових та один офіцер померли внаслідок зловживання алкоголем та передозування наркотиків. Про всі ці випадки розповіли в Міноборони України з посиланням на дані Головного управління розвідки МОУ.
Зменшення кількості обстрілів позицій Збройних сил України бойовики «компенсують» посиленням активності диверсійно-розвідувальних груп. Ворожі ДРГ намагаються зайти в тил наших підрозділів. Про це розповіли українські військові, які тримають оборону під Талаківкою. Вони кажуть, що вночі завдяки тепловізору вчасно помічають ворога і дають йому відсіч. «Буває, просто ходять туди-сюди», — діляться спостереженнями наші захисники і пояснюють, що так ворог намагається діяти їм на нерви, проте українські воїни на це не реагують. А «насипають» вражині, коли його обстріли загрожують життю бійців ЗСУ.
Актуальним і пожежонебезпечним назвав конфлікт на Донбасі міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель, який перебував в Україні з робочим візитом упродовж 3-4 січня. «Нещодавно обміном сотень полонених і домовленістю про різдвяне перемир’я було подано два обнадійливих сигнали. Так треба продовжувати. Тому я сьогодні лечу до Києва, а завтра до Маріуполя, щоб показати людям в Україні: ми не кидаємо вас напризволяще. Для нас цей конфлікт ані заморожений, ані забутий, навпаки, він дуже актуальний і пожежонебезпечний. Ми й надалі робитимемо все для того, щоб знайти рішення цієї кризи, яке б нарешті принесло мир у цей регіон»,— зазначив дипломат. Утім, запланованому візиту в зону АТО стали на заваді, як було заявлено, погодні умови.
У своїй промові на спільній прес-конференції у Києві глава зовнішньополітичного відомства ФРН висловив сподівання, що про формат миротворчої місії ООН на Донбасі вдасться домовитися ще до президентських виборів у Росії 18 березня. Габріель також виступив за повний контроль миротворців над окупованими територіями: «Повинна бути озброєна і сильна миротворча місія ООН, яка повинна перебувати на окупованій території, а не охороняти тільки, у вигляді нечисленної групи, представників ОБСЄ».
Проте з огляду на реальні кроки керівництва РФ такий оптимізм німецького гостя навряд чи є виправданим. Про це дипломатично нагадав його український колега Павло Клімкін: «Росія продовжує тактику контрольованої ескалації на Донбасі. Ми всі це бачимо не лише з обстрілів, а і з того, що ОБСЄ не може реально контролювати, що відбувається на окупованій території». За його словами, ознакою продовження цієї тактики є і вихід РФ зі складу Спільного центру з контролю та координації. Тому говорити Кремль може що завгодно, але важать дії, а не слова.
У Слов’янську окупантам не пробачили
Наприкінці минулого року в Слов’янську на Донеччині місцеві жителі взяли участь у громадських слуханнях на тему вшанування пам’яті загиблих у квітні — липні 2014 року, тобто під час тимчасової окупації Слов’янська, захопленого незаконним збройним формуванням на чолі з громадянином Росії Ігорем Гіркиним-Стрєлковим.
На обговорення було винесено два варіанти напису на пам’ятному знаку. Перший: «В пам’ять про мирних жителів міст Слов’янська, Миколаївки та Слов’янського району, загиблих у період бойових дій з квітня по липень 2014 року». І другий: «Вічна пам’ять жителям  Слов’янська та інших міст України, що загинули внаслідок окупації російськими загарбниками та терористичними бандформуваннями у квітні — липні 2014 року».  Ще під час  опитування через соціальні мережі більшість респондентів (60,2%) віддали перевагу другому варіантові. Таке саме рішення за підсумками голосування ухвалили  й учасники громадських слухань — на пам’ятному знаку чітко вказано, що стало першопричиною трагедії. 

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: