Волинь

У Колодяжному на Волині - «Різдво в Косачів»
Ще за часів проживання родини Косачів у Колодяжному народження Ісуса Христа відзначали щороку, і так, щоб для всіх, в тому числі і селян, це свято запам'яталося надовго. У листі до дядини Людмили Драгоманової 22 січня 1893 року Леся Українка писала: «На свята якось чудно час зіходив – не то щоб було мені весело, а шпорталась і метушилась чимало, то ялинку дітям убирала, то живі картини вряджала, і так воно здавалось, що роботи багато було. У нас, правда, було вдома невесело без Миші і мами, та зате ми собі тепер удруге свята завернули. Проте все-таки воно не зовсім-то свята завернули, бо дітям учитися треба, але то не заважає повторно картини представляти». Чимало робила для створення чарівної Різдвяної атмосфери й Олена Пчілка, пишучи твори для постановки на сцені. Один із них - п'єса «Марусина ялинка», у якій звучить співчуття до діток з бідних родин, позбавлених радості пишного святкування Різдва Христового.
Саме за цим твором Олени  Пчілки науковий працівник Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Марія Чашук і підготувала виставу, яку покажуть під час традиційного свята «Різдво у Косачів». Ролі у виставі  зіграють як наукові працівники музею, так і діти, учасники гуртка «Джерельце», який веде інший науковий працівник музею –Тетяна Поліщук. На святкування запросили  і дітей учасників неоголошеноївійни на сході  України з Колодяжного, їм  також  подарують  книжечки з творами Лесі Українки і солодощі. Солодкий стіл накриють для всіх учасників «Різдва у Косачів», і, як каже директор Колодяжненського музею Ольга Бойко, звучатимуть і колядки, частина яких – з часів Лесі  Українки, Олени Пчілки, котра, як відомо, записувала волинський фольклор. Незвичайною буде і різдвяна ялинка у Косачів: її прикрасять, як і в минулі часи,часи Косачів,  саморобними іграшками, горішками, бубликами, глиняними свищиками авторства луцького майстра Анатолія Філозофа.
У Луцьку обурюються озвученням пішохідної вулиці
«Від свята Різдва Христового і до 20 січня на Театральному майдані та на вулиці Різдвяних янголів через звуковідтворювальне обладнання будуть транслюватися дбайливо, з любов'ю відібрані світові різдвяні хіти та українські колядки. Бажаємо гарного свята та чудового настрою!» – таке повідомлення на сторінці у соціальній мережі радника Луцького міського голови Ігоря Поліщука порадувало геть не всіх лучан. «Вулицею Різдвяних ангелів» стала вулиця Лесі Українки: від учора на ній розмістили справді гарні фігурки ангелів, які увечері світяться. Вулиця старовинна, із щільною забудовою і є пішохідною.
На ній грають вуличні музиканти, просять милостині жебраки, кожне кафе має свій музичний супровід, тут час від часу проводяться міські масові заходи. Мешканцям, звісно, від такого напливу людей  і звуків не завжди комфортно, проте терпіли, бо проживання у центрі має свої переваги, але й недоліки – також. Та останнім часом шуму на вулиці стало більше. Троїцький собор почав транслювати по неділях і у свята свої служби, вивівши потужні динаміки на Театральний майдан і вулицю Градний узвіз (на Лесі Українки це все також добре чути). Але повідомлення міської ради, що відтепер мешканців вулиці ще й зобов’яжуть слухати пісні та колядки, стривожило їх і обурило. Коли депутати вирішували, чи варто спрямувати 150 тисяч на озвучку центру, протестував лише Павло Данильчук з «Народного контролю», резонно вважаючи, що у місті є куди з більшою користю витратити ці кошти. «А я так втішилася, що влада почула людей, адже мала особисту розмову з Ігорем Поліщуком і передала йому лист-звернення від мешканців вулиці Лесі Українки, – каже мистецтвознавець  Олена Романюк, котра і живе, і працює на вулиці Лесі Українки. – Мене запевнили, що врахують усі наведені аргументи».
Особливість вулиці в тому, що через суцільну практично забудову мешканці будинків, працівники офісів мають додаткове звукове навантаження на свої вуха. На другому-третьому поверсі будинків добре чути звичайну розмову перехожих (які про це і не здогадуються), а що казати, коли з динаміків звучатимуть – хай і відібрані мелодії, – але звучатимуть зранку до смерканку?.. Напевне, людей не варто робити «щасливими» без їхньої на те волі і таки враховувати, що одні у центрі бувають вряди-годи, а інші –тут постійно живуть і працюють і не мають де подітися від нав’язаного «сервісу».

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: