ШЕВЧЕНКОВА ЛЮБОВ

Home | УКРАЇНА | Україна моя неозора | ШЕВЧЕНКОВА ЛЮБОВ
image

«Усі дні мого перебування в Яготині є й будуть для мене рядом прекрасних спогадів», – писав невдовзі після відвідин міста Тарас Шевченко. Аби побачити все на власні очі, їдемо й ми в той край, який береже, відвойовує кожен епізод із тих днів.
Дослідники налічують в Україні майже сто населених пунктів, де побував Шевченко. В одних він жив довго й залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. Про перебування в цих містах і селах розповідають спогади сучасників Кобзаря, про деякі згадує й сам поет. Був Тарас Шевченко не раз і на Київщині. Благодатна земля краю щедро дарувала Кобзарю сили й натхнення. Тут написані поезії «Розрита могила», безсмертний «Заповіт», поеми «Тризна», «Наймичка» і «Кавказ» і десятки інших чудових творів. Плідно працював також як художник: створив два чудові автопортрети, які знає весь світ, десятки портретів і малюнків.
Перше знайомство з парково-музейним комплексом переростає в нестримне бажання дізнатися більше, знайти відповідь на запитання, чому поету так полюбився Яготин?
Це треба таке! Очевидці стверджують, що 2 липня 1843 року, коли Тарас Шевченко вперше приїхав у Яготин з Олексієм Капністом до князя Миколи Рєпніна, дощило. Нас також зустрічає мінорна осіння мелодія в день приїзду до історичного краю: дощ, як і 170 років тому.
– Тоді панів запросили в маєток, – розповідає директор музею «Флігель Тараса Шевченка» Лариса Гусак. – Про поета разом із селянином-візником «забули». Але правду кажуть, що дощ — на щастя. І Тарас Григорович був щасливим у Яготині. Свого часу флігель був частиною маєтку князя Миколи Рєпніна – його використовували для гостей.
Відчути атмосферу й дух тієї епохи можна й нині, лише переступивши східці музею. Флігель зберегли й відродили ентузіасти десять років тому. Є й сумні рядки в історії, які неможливо викреслити, оминути: свого часу флігель розібрали на дрова. Залишився лише фундамент. Садибно-парковий ансамбль Розумовських-Рєпніних колись вважався одним із кращих в Україні. Але від минулої величі залишилося небагато. Великий палац, як і більшість споруд комплексу, зруйнували більшовики. Вціліли лише кам’яний ризаліт палацу (кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст.), в якому нині розміщена картинна галерея та гостьовий флігель.
– Відродження розпочав фундатор музейної справи району Олександр Непорожній, — продовжує Лариса Гусак. — Підхопив справу збереження пам’ятника архітектури ХІХ століття голова райдержадміністрації Володимир Семеняка.
Відчуваємо велич і подих століть, які передають відреставровані колони, що підпирають сіре осіннє небо, старезні дерева, що ще мріють переповісти історії кохання поета до жінок краю. Величезний парк обрамлює художній ансамбль, який повністю вже не вдасться відродити. Довгошиї липи, кремезні дуби, густі зарості бузку, що перетворюються на алеї, які поспішають до крутої гори, аби вмитися у водах Супою… Хіба в таке не закохаєшся?!
Рипнули важкі двері, і нас зустрічає автопортрет художника, написаний 1843 року. Тут є речі, які пам’ятають гостя цієї оселі. Дубовий стіл, за яким Тарас Григорович написав поему «Тризна». Нині на ньому зберігається фотокопія щоденника генія. Ліжко, люстерко, піаніно, комод, самовар, шафа, «Кобзарі», датовані різними роками, і навіть столові прибори переносять нас у ті далекі роки, запрошуючи до розмови за чашкою чаю біля самовара. Унікальні речі зберегла й передала (не продала!) родина Купріїв, у якій жінки працювали покоївками. Тут він писав, малював. Зокрема, його рукою були розписані стіни флігеля (розписи, на жаль, збереглися лише на фото).
– Перший приїзд Поета було приурочено тому, щоб зняти копію з портрета князя, – пояснює причини його приїзду директор музею. – У жовтні 1843 року Тарас Шевченко вдруге приїхав до Яготина, щоб зробити ще дві копії і жив тут аж до грудня.
В Яготині Тарас Шевченко також намалював автопортрет і подарував доньці князя Варварі, з якою здружився найбільше. Варвара Миколаївна одержала всебічну освіту, захоплювалася літературою та мистецтвом, приятелювала з Миколою Гоголем, писала й друкувалася в журналах. Княжна не лише щиро захоплювалася поетичним талантом Тараса Шевченка, а й не приховувала своєї любові до нього. Та взаємності так і не дочекалася. Тоді йому було 29, вона була старшою на шість років.
У січні наступного року Шевченко малює портрет дітей Василя Миколайовича Рєпніна – Василька та Варі. Заприятелював Кобзар і з домашнім лікарем князя Фердинандом Фішером.
Тут поет читав свої твори. Ось що писала Варвара Рєпніна, коли почула поему «Слепая»: «О, якби я могла передати все, що пережила під час цього читання! Які почуття, які думки, яка краса, яке очарування і який біль! Це була чарівна музика, що співала мелодійні вірші нашою красивою мовою».
Саме на цій землі, і саме цій жінці присвятив Тарас Шевченко поему «Тризна», яка була надрукована 1844 року в журналі «Маяк».
– Шевченко багато працював,– веде оповідь Лариса Гусак.– І все-таки знаходив час для спілкування із селянами-кріпаками, навіть відвідував їхні весілля. Мабуть, на одному з них записав жартівливу пісеньку-частівку: «Соколе мій, чоловіче»….
Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ
Фото Володимира ДАВИДЕНКА

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (1 posted):

Cute iPhone 6 Cases on 07/01/2015 10:52:32
avatar
Samsung and Motorola/Google are marketing their fast charging times slightly differently, but the underlying Qualcomm tech is the same – you can even swap their chargers and get the same result.
Thumbs Up Thumbs Down
0
total: 1 | displaying: 1 - 1

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: