Накипіло, наче вода в каструлі

Home | УКРАЇНСТВО | Точка зору | Накипіло, наче вода в каструлі
image

На тлі всеукраїнської ейфорії з нагоди запровадження безвізового режиму з країнами Євросоюзу дедалі у глибшу тінь часових нашарувань відходять наші нагальні проблеми, з якими стикаємося щодня. Звичайно, всі пишаємося, що Київ — столиця однієї з європейських країн, яку нині вважають фактично рівною серед рівних у «сім’ї вольній, новій». Тут завжди пам’ятатимуть боротьбу за кращу долю, цивілізоване майбутнє, повагу до людської гідності…
«Вивести Київ за комфортністю проживання та станом культурного й економічного розвитку на один рівень з кращими столицями Європи. Київ стане найкращим містом країни для гармонійного розвитку особистості, з інфраструктурою, зорієнтованою на людину та родину». Чудові слова, якими два роки тому розпочиналася передвиборча програма чинного міського голови. Та чи співвідносяться вони з реальністю?
Ідеться про таку нібито дрібну зручність, як гаряче водопостачання у столиці. І не про планові гідравлічні випробування, якими нас випробовують, щойно розпочинається теплий сезон. Веду до випробування нервів і терпіння чималої частини жителів європейської столиці, які, підкреслю, вже не вперше стають заручниками закулісних ігрищ олігархів. Тих, хто володіє енергогенеруючими та енергорозподільчими потужностями міста.
Недоброю традицією стає практика відключення від газопостачання найновішої київської теплоелектроцентралі — шостої. Гарячою водою вона забезпечує круглий рік, а взимку ще й опалює майже дві тисячі житлових будинків, 40 медичних закладів і понад півтора десятка дитячих садків. Тобто нині і на невизначений поки що термін від літньої спеки не страждають на Оболоні, Троєщині, частині Пололу, на Райдужному й Воскресенському масивах. Загалом у зоні відповідальності ТЕЦ-6 перебувають 3138 об’єктів, із них 2142 житлових будинки, 39 медичних закладів, 164 дитсадки і 670 відомств.
Простіше кажучи, Київтрансгаз припинив газопостачання на ТЕЦ №6 через борги Київенерго. Ще доступніше пояснили ситуацію в НАК «Нафтогаз України» перед багатомільйонною аудиторією користувачів Фейсбуку: «Видатки Київенерго на оплату транспортування газу становлять менш як 10% загальних видатків компанії. Якщо Київенерго під загрозою відключення не знаходить коштів навіть на сплату рахунків за транспортування, це може свідчити про великі проблеми у компанії. 370 мільйонів боргу Укртрансгазу — це ще дрібнички. «Нафтогазу» Київенерго заборгувало 4,2 мільярди і є найбільшим нашим боржником… Де гроші, сплачені киянами за тепло і гарячу воду? Можливо, як природного монополіста, чиї видатки входять у тарифи на опалення та гарячу воду, Київенерго варто зобов’язати публічно звітувати про свої видатки і здійснювати закупівлі на ProZorro?».
За приклад холдинг наводить інформацію про ТЕЦ-4, яка працює в тих самих умовах, що й підприємства Київенерго. Так-от, вона забезпечує рівень розрахунків з Укртрансгазом близько 95% і не відключає своїх абонентів від гарячого водопостачання.
До слова, борги споживачів саме Київенерго становлять майже 1,7 мільярда гривень. Сума таки чимала, це слід визнати. Але ж не настільки, щоб позбавляти мало не чверть міста елементарної зручності, звичайно, якщо не мислити категоріями на кшталт «скільки того літа». А, схоже, до цього й слід готуватися. Особливо з огляду на ту позицію, що в літній сезон Київенерго, мовляв, невигідно забезпечувати абонентів гарячою водою. Тариф, бачите, дуже занизький і нерентабельний. Зате взимку, вкупі з опаленням — будь ласка. Тож цілком вірогідно, що сидіти нам без гарячої води аж до початку нового опалювального сезону.
Людям не звикати. Нагріли воду в каструлях, хто багатший — встановили бойлери. Щоправда, тут варто готуватися до нових рахунків від Київгазу (за додатковий підігрів води) й Київводоканалу (за водовідведення гарячої води). Та й Київенерго зазвичай може піднести сюрприз у вигляді чергового підвищення тарифів на електроенергію.
Принагідно згадався ще один пункт програми міського голови: «Перегляд відносин у сфері використання комунальної інфраструктури міста, запровадження сучасних форм публічно-приватного партнерства». У цьому контексті дуже корисно згадати, кому і на яких умовах належить Київенерго. І чи не час справдити ще один корисний програмний постулат, під яким стоїть підпис чинного мера: «Київ — місто, де владою є громада»?!
Бо поки владарюватиме і встановлюватиме правила гри фактично одна, хоч і дуже одіозна особа, гасла так і залишаться гаслами. І поцікавитися у власника: справді, а де ж гроші? — буде неможливо. Залишаються тільки здогади й припущення, від яких стає ще млосніше, ніж від холодного душу.
Не хочеться переливати з пустого в порожнє, мовляв, столиця — обличчя всієї країни й таке інше. Але це ж таки правда. І якщо вже столична влада виявляє безпорадність перед силою бізнес-інтересів далеких від Києва та киян олігархів, то що залишається робити іншим очільникам міст: боятися, не втручатися, терпіти?
Завдяки безвізу нині можна відвідати Віденську оперу, випити пива у Празі, скуштувати равликів у Парижі. Невже до цього переліку додасться ще й гарячий душ у Перемишлі?  Нині запровадження безвізу вважають виявом поваги до України та її громадян з боку ЄС. А як у такому разі назвати ставлення до себе всередині своєї країни?    
Юрій МЕДУНИЦЯ

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: