«Справа Авакова» як наслідок «закулісся» Євромайдану

Home | УКРАЇНСТВО | Точка зору | «Справа Авакова» як наслідок «закулісся» Євромайдану
image

«Домовитися «грати за правилами» українські політики поки не можуть», — експерт. Значить, потрібні інші
Історія із затриманням сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександра не варто розглядати тільки в площині боротьби з корупцією. На це вказують більшість експертів і політиків, які аналізують ситуацію. Справді, політична складова, головним чином протистояння глави МВС та Президента Петра Порошенка має місце. Чому вона стала можливою?
ФАБУЛА
Отже, після ранкової заяви Арсена Авакова у вівторок, що він знімає охорону периметру Верховної Ради, тому що немає сенсу витрачати державні гроші, щоб охороняти «мотлох» біля парламенту (заява абсолютно не красить міністра, бо це обов’язок МВС, а не побажання, якими б не були соціальна чи політична складова протестувальників), ближче до вечора вівторка на нього чекав своєрідний «сюрприз». Хоча чи було це сюрпризом, питання відкрите. Річ у тім, що обшуки НАБУ у сина глави МВС Олександра Авакова, як було повідомлено, відбулися зранку, а заява міністра про «мотлох» з’явилася трохи згодом.
Отже, Національне антикорупційне бюро під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснили низку обшуків і затримали трьох осіб, серед яких колишній заступник глави МВС Сергій Чеботарь та син міністра Олександр Аваков. Їх підозрюють у розтраті коштів (понад 14 млн грн) під час закупівлі рюкзаків для Нацгвардії. За версією слідства 2015 року затримані особи були причетні до закупівлі коштом МВС рюкзаків за ціною, суттєво вищою за середньо ринкову, також товар не було поставлено вчасно та він не відповідав вимогам, встановленим МВС.
У відповідь у Міністерстві внутрішніх справ заявили, що ця історія давно вичерпана, адже досудове слідство не отримало належних доказів, відповідно НАБУ «займається політичною, а не юридичною діяльністю, що є недопустимим і потребує негайної корекції». «Тиск на мене з боку організаторів сьогоднішніх дій проти мого сина і моїх у минулому підлеглих — не пройде. Сподіваюся на адекватний судовий процес, у якому Олександр візьме участь і розставить усе по місцях!», — написав у себе в FB Арсен Аваков.
Коли готувався номер, рішення суду щодо запобіжного заходу сину міністра не було прийняте.
ПОЗИЦІЯ СТОРІН
Затримання Олександра Авакова викликало велику дискусію — мобілізувалися обидві сторони. Безпосередньо або опосередковано кожна з них, викладаючи свої аргументи, має рацію, але всі недоговорюють.
Досить відвертою і скандальною виявилася колонка народного депутата від «Народного фронту» Миколи Княжицького. Вона заслуговує на детальне цитування. «Петро Порошенко прийшов до влади в результаті «віденської змови», — пише на сайті espreso.tv Микола Княжицький. — Зняття з виборів Кличка і підтримка Фірташа та Льовочкіна стали запорукою перемоги Порошенка на президентських виборах». Далі автор вказує на те, що «головною рушійною силою Майдану» була команда «НФ» (партія Арсенія Яценюка, Олександра Турчинова, Андрія Парубія, Арсена Авакова та Миколи Мартиненка). І незважаючи на те що «Порошенко створив здавалося б найсильнішу політичну команду (тут і інтелектуали, патріоти, і прислужники почту Януковича, і команда Льовочкіна, і молоді колишні журналісти, що готові накинутися на будь-якого ворога)», парламентські вибори 2014 р. за партійними списками він усе одно програв. Це перший момент.
По-друге, Микола Княжицький указує, що «після початку російської агресії команда «НФ» взяла на себе відповідальність за те, щоб країна не стала окупованою повністю і не була знищена», тому «для зовнішнього ворога вона стала найбільшим супротивником, якого було доручено знищувати як зовнішніми, так і внутрішніми засобами». І тут автор робить досить потужну заяву: «Порошенко при владі став для Росії компромісною фігурою і «віденська змова» — не була лише домовленістю між Фірташем, Льовочкіним і Порошенком. Це була домовленість між Росією і Порошенком».
Але пізніше, за словами Княжицького, «Порошенко став одним з найбільших ворогів своїх колишніх східних союзників, однак, до кінця не розірвав цих дивних гібридних стосунків». «Люди, яких росіяни приставили ще до Кучми — Льовочкін і Медведчук, представники двох «проросійських кланів», «закляті друзі», що ненавидять один одного, і надалі продовжують ділити Україну. Як і за Кучми, вони роблять це з благословення першої особи і в нас, і на сході».
По-третє, народний депутат вказує, що «Народний фронт» є єдиною ключовою силою, яка має вплив, є прозахідною і протистоїть проросійським кланам. Тому «спроби позбавитися цього впливу і цієї сили тривають давно». «В роботу включилися новостворені антикорупційні органи, — пише Микола Княжицький. — Зі 100% звинувачень у корупції проти представників «Народного фронту» НАБУ порушило справу в 95% випадках; проти «Самопомочі» — в 70%, проти радикалів Ляшка — В 40%, проти представників «Блоку Порошенка» — в 10%, проти членів «Опозиційного блоку» — в 1% (контент-аналіз автора). НАБУ не порушувало справ проти гучних злочинів часів Януковича, на кшталт відомих «вишок Бойка».
«Президент Порошенко хоче скористатися ситуацією й отримати монополію на владу за допомогою людей, від яких ще вчора шукав захисту в «Народному фронті». І це може стати найбільшою помилкою Президента. Бо сидіти одночасно на російському й українському стільцях неможливо», — резюмує Княжицький.
Ганьбою, вважає експерт Сергій Фурса, «захищати свого сина за допомогою поліції, яка повинна в цей час виконувати свій обов’язок». «Це ганьба, коли ти, міністр, займаєшся захистом свого сина, який погорів на корупції, — пише він у FB. — Або хтось сумнівається, що політики використовують своїх родичів для прикриття корупційних оборудок? Чи не відсторонюєшся, щоб продемонструвати видиму готовність не заважати слідству. Хоча б зовні. Чи не йдеш у відпустку, щоб не тиснути політичною вагою на незалежний інститут. Ні, навпаки. Ти використовуєш міць силового відомства для того, щоб тиснути, психологічно і ще чортзна-як, на людей, які просто виконують свій обов’язок. І все одно думаєш, що тобі пробачать? Все одно впевнений, що на таке ніхто не зверне увагу? Або приймаєш як дане відсутність політичної перспективи і хочеш надалі торгувати не своїми рейтингами, а всіма цими полками і тітушками, які іноді переодягаються в «патріотів»?».
«І ви ще питаєте, чому вони саботують антикорупційний суд? — продовжує Сергій Фурса. — І справді, стійкість коаліції не привід не садити корупціонерів. А то завтра підніметься шум і крик з приводу того, що НАБУ руйнує коаліцію. Тому що ніхто з небожителів не може повірити, що прийшли просто так. І тільки аргументами «вирішимо питання в суді» можна буде коаліцію повернути на місце. Відсутність верховенства права є головним стримуючим механізмом в українській політиці. Тому що домовитися грати за правилами вони просто не можуть. І їм завжди потрібно залишити можливість «на повирішувати». А з незалежним судом вони цю можливість втратять. І коаліцій в Україні доведеться використовувати інший клей. Або швидко розпадатися. Але біда в тому, що без незалежного суду ми завжди залишимося бідними. А ганьба буде вічною. І коаліції ганьби нікому не будуть цікаві».
У ЧОМУ КОРІННЯ ПРОБЛЕМИ
Політична конкуренція присутня в усіх справжніх демократіях світу. В Україні ж це все перетворюється на жорстке політичне протистояння з елементами «розборок». А все через те, що в нас в політиці так і не сформовано нормальні правила гри, де б панував закон і інтереси держави. Серйозний вивих стався ще в 1990-ті рр., коли за президентства Леоніда Кучми було створено кланово-олігархічна систему управління країною. Це призвело до того, що вже в кінці 1990-х — поч. 2000-х силові структури почали використовуватися не за призначення, а як інструмент боротьби між різними кланами в економічних інтересах. Не хотілося б вірити сьогодні, що НАБУ — нова структура, яку було створено після Євромайдану, є частиною старих ганебних традицій.
Доктор політичних наук Максим Розумний на стороні НАБУ. «Я б не казав тільки про версію протистоянням Авакова і Порошенка, — коментує він. — Мені здається все-таки, що НАБУ не настільки є слухняним інструментом в руках Президента, є й інші стейкхолдери (зацікавлені сторони), які впливають на діяльність цієї структури. У зв’язку з цим, ця резонансна справа з сином Авакова є свідченням того, що спроба переділити корупційний простір України, не пройде. Ситуацію контролює значна частина внутрішніх і зовнішніх гравців. Це дає певний оптимізм, що правила нарешті будуть запроваджені, зокрема й для панівних корпорацій нинішніх еліт».
Насправді те, що сьогодні відбувається навколо затримання сина Авакова є, в тому числі, наслідком закулісся «сцени Євромайдану». Протистояння було закладено ще тоді, особливо під час «торгівлі за владу» після Революції Гідності, коли все визначав квотний принцип для окремих груп впливу, тобто принцип «свій», а не «кращий». Таким чином, «система Кучми» поки залишається незламною. Майдани її лише похитнули. Тому ми є свідками чергового акту політичного протистояння, який точно не додасть країні (не відомо, що буде з коаліцією, яка юридично і так не існує) в умовах війни.
Іван КАПСАМУН

Rate this article
0


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: