Не освернімо батька сивини

Home | УКРАЇНСТВО | ДІАСПОРА | Не освернімо батька сивини
image

21 червня у парафії Святої Покрови Української Православної Церкви Київського патріархату Чикаго (США) відбулось Свято Батька
Древній волхв землі нашої, якому в спадок від атлантів перейшло певне бачення і вчення духовного і матеріального всесвіту - Гермес Трисмегист або як його називають Тричі Великий, так говорив своєму синові:          


- Господь дав тобі найдорожче - життя і цю планету, дав тобі право вибору пізнання перш за все самого себе, а потім свого дому-землі. Він наділив тебе правом мислити, правом любити все так, як Він - Небесний Отець. Все ,що підвладне верхам - всьому Господньо-Божественному - підвладне тобі і кожній людині. Пам’ятай істину: на цій Землі спочатку було слово і слово було Бог-Отець! Не осором Його, не оскверни Його, бо спочатку Він вклав в твою душу частиночку Себе, Свого вміння, Своєї великої безмежної любові до цього матеріального світу, а слово це - мислення, це - свідомість, це - ментальність, це - твій вибір і твої кроки на цій землі.                       
Так, саме від нашого мислення, мрій, думок, які формують нашу свідомість, залежить кожний прожитий день, дарований Всевишнім Отцем! Якими прекрасними ангелами ми приходимо в цей світ і як іноді не вміємо вберегти головне: любові до нього, бо найсвятіше, що в нас є в цьому світі це - земля, яка прийняла нашу душу, де народилися ми і наші батьки, які дали нам життя, опікуючись нами немічними, щоб нам жилося легше, як їм .Це вони, батьки, піднесли нам в пригорщах красу цього світу і безмежну любов до всього земного!                      
Батько. Скільки в цьому слові віри, надії. терпіння, повчання і любові! Бо саме батьківськими очима ми пізнаємо себе і світ, вони перші радіють кожній нашій перемозі, вчать нас акуратності, спритності, прищеплюють риси гідності, порядності, правдивості. З ними легко з перших кроків думається. вивчається, опановується. Вони завжди поруч, навіть тоді, коли відходять в небеса, бо родинна нить ніколи не рветься, вона - вічна як душа, вона - живуча, як земля, вона -  цілюща, як вода!                                                             День Батька закликає нас звернути увагу на суть батьківського покликання, як Господнього знаку, як Божого дару стати батьком і бути ним, бо роль батька в родині - це як відбиток в дзеркалі Божого авторитету, тому згинаючи коліна перед Святим Отцем, бо від нього бере ім’я все Отцівство в матеріально-духовних світах, тут, на нашій голубоокій планеті пошануймо наше сивочоле коріння, батьківський поріг, татове виважене слово, його повчальну науку, його надійне плече обов’язку перед родиною, його лагідну, ласкаву долонь, його велику безмежну любов до нас, дітей, та найголовніше - не осквернімо батька сивини!                                        
Діти - то наші квіти! То земна краса, яка з кожним днем приходить в цей світ кмітливо-швидкосприймаючою, добрішою і люблячою! Діти - то наше майбутнє, заради якого ми живемо, в яке ми віримо, на яке ми покладаємо надії, що саме вони своєю добротою і любов’ю врятують цей світ! Без них ми не можемо до кінця пізнати і реалізувати себе. Тільки ставши батьками ,у нас пробуджуються гени віддачі, довіри ,вміння робити позитивні кроки без винагороди, а це вже ознаки високої духовності до яких нам, як маленьким піщинкам всесвіту потрібно горнутися !                             
Найвищим показником людяності батька є вміння прощати! Якщо батько не прощає деякі речі, значить він сам від себе прищепив те своїй дитині, тому перед тим, як дорікнути, висловити невдоволеність, оглянімося довкола, зважмо все, погляньмо на себе...
З різних обставин життя хтось не має батька, та не той батько є батьком, хто дав життя, а той, хто запитав, заговорив, розповів, допоміг, подав свою надійну руку, підклав плече, зронив слово, що стає молодій людині проводирем у нелегкій круговерті життя. Головне -не бути байдужим, скупим, безсердечним ні до своєї дитини, ні до чужої, бо своє минуле ми знаємо, а майбутнє - ні!
Випадковостей в житті не буває! Тож будьмо гідними батьками! Бути батьком - це не тільки вміння народити нове життя, а вміти виховати його, не силою, криком, наказовою вульгарністю, а власною поведінкою, особистими вчинками в житті.                                       Пам’ятаймо, як молитву:                                              
- Коли ти стаєш батьком, знай, що народити, дати життя дитині, це -  20% із 100%.                - Знай, що діти в сім’ї повинні бути бажаними.                                               
- Пам’ятай, що найсуворішими в житті суддями є твої діти.                                                 - Твоїм повчанням в житті не повинна перечити твоя поведінка, не вчи жити своїх дітей, вони пізніше від тебе прийшли від Бога, стеж  за своїми звичками, словами, ставленням до особистих речей, оточуючих, природи.           
- Дав слово, пообіцяв - виконуй, бо в народі кажуть :"Верба грушок не родить!"                   І тільки, пам’ятаючи це, в молитвах ти можеш звернутися до Отця Небесного: "Все, що я не встиг, все, що я не зумів, все ,що мені не дано Небесами, допоможи, Боже, втілити і зробити моїм дітям і їхнім нащадкам! "
То ж не осквернімо батька сивини!   Саме такі слова червоною ниткою вишили свій неповторний узір на Святі Батька, яке відбувся в залі імені І.Осійчука при православній церкві Святої Покрови Київського патріархату. Спільна молитва, звучання літургії у виконанні  церковного хору (керівник - Тетяна Шевченко), повчальні проповіді духовних отців: архімандрита Питирима, отця Михайла Васенди, чудовий голос диякона Бориса Ніськова залишаться надовго в нашій пам’яті.
Велике спасибі і уклін всім нашим духовним отцям, бо це і їхнє велике свято, як духовних наставників, це вони своєю мудрістю вчать любити і леліяти цей світ, прощати все і всіх, жити великою вірою в світле майбутнє.                                                      
Спасибі велике сестринству нашої церкви (голова – Іванна Ковалик) за естетично прибрану церкву, зал, смачний святковий обід. Хочеться винести подяку Марії Федорів, Оксані Ніколенко, Людмилі Колодій, Галині Злотар та Іванні Ковалик.
Вже вкотре з цікавою програмою перед всіма виступає гурт "Черемшина". І на цей раз вони представили нові пісні, авторську та співану поезію. Концертну програму вели Ольга Винничук, Ярослав Боднар та Михайло Ленчишин. У їхньому виконанні прозвучали пісні про живу джерельну воду батькової криниці, дідову вишню, батькову сивину, родину, бо якщо родина міцна, то і міцна держава!
З великими оплесками зустріли ми прекрасне акапельне виконання пісень Ольгою Цвинтарною та її матусею Антоніною Остапчук, які живим струмочком влилися в концертну програму, і мені подумалось: "Боже, які неповторні наші люди, талановиті, обдаровані, неординарні, яке живуче наше українське коріння, бо споконвіку прагне тільки миру і волі!" А наше поетично-пісенне слово і пісня вже вкотре нагадує нам, що святішого за землю нашу, Україну, за небеса над нею, за людей, які дали нам життя, які своєю мужністю захищають нас від зовнішніх і внутрішніх ворогів, прагнучи жити у правовій, вільній, безкорупційній державі  - не має! Спасибі усім, хто завітав на наше свято! Уклін вам, батьки!

Ольга  ВИННИЧУК,
Чикаго

Rate this article
514.00


Subscribe to comments feed Comments (0 posted):

total: | displaying:

Post your comment

Please enter the code you see in the image:


  • email Email to a friend
  • print Print version
  • Plain text Plain text
Themes
No tags for this article
Subscribe to Newsletter
: