Наслідком карантинних заходів, покликаних обмежити поширення коронавірусної інфекції, став безпрецедентний обвал ринку праці в державі: кожний п’ятий утратив роботу, а вакансій у службах зайнятості катма. Напруженість у регіонах збільшили заробітчани, які масово повертаються додому з-за кордону…
Урядова інструкція на «той самий» випадок
Новітня пандемія спричинила чергову глобальну економічну кризу. І хоч нещодавно Прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевняв, що вона нам не страшна, оскільки «Україна сьогодні має сильніші позиції, ніж на початок світової фінансової кризи 2008 року», економіку держави заштормило так, що почали руйнуватись її підвалини.
За якихось шість епідемічних тижнів кількість безробітних у нас сягнула майже трьох мільйонів. Передовсім роботи не стало в тих, хто працював без офіційного оформлення у галузях, діяльність яких зупинили на період карантину. Також у тих, хто через перерване пасажирське сполучення не має змоги діставатися своїх робочих місць. Таких від загального числа дві третини. Решта — це «зайві» працівники, примусово відправлені роботодавцями у неоплачувану відпустку, як мовиться, до кращих часів. Рівень безробіття у країні сягнув 15,4%, це найвищий показник за останні півтора десятиліття.
Таку звітність оприлюднила Торгово-промислова палата України. Хоча станом на 22 квітня у Державному центрі зайнятості вже налічувалося 410 тисяч зареєстрованих безробітних. Кожний четвертий серед них звернувся до відповідної регіональної служби якраз упродовж карантину. Але не у всіх є можливість навіть доїхати до місцевого центру зайнятості — нема на чому.
Тим часом влада запевняє: держава готова подбати про всіх, хто втратив роботу через обмежувальні заходи. Так, ухвалено рішення про спрощення порядку одержання допомоги у зв’язку з безробіттям на період карантину, а також ще місяць після нього. Згідно з ним, статус безробітного має надаватися не з сьомого, а вже з першого дня реєстрації в службі зайнятості, а подавати документи можна й дистанційно. Відповідно до прийнятого 30 березня парламентом законопроєкту №3275 на період карантину введено поняття «часткове безробіття», в рамках якого держава пообіцяла надавати роботодавцям зі сфери малого і середнього бізнесу допомогу для офіційно працевлаштованих осіб.
Тим часом фахівці й експерти попереджають про ще більше ускладнення на ринку праці.
Мрія Президента, або Страшний сон служб зайнятості
Після впровадження карантину в європейських країнах стали масово повертатися додому наші трудові мігранти. Їх уже сотні тисяч, і цей потік не припиняється…
Для України це мало б стати дуже хорошою новиною, хоч обставини повернення і не найприємніші. Адже для кожної національної економіки найціннішим капіталом є її трудовий ресурс. Президент Володимир Зеленський у нещодавньому відеозверненні висловив оптимістичну надію, що ті, хто щойно повернувся, і після карантину залишаться на Батьківщині. Ще на стадії передвиборчої кампанії він оголосив, що це його заповітна мрія, механізмом здійснення якої має стати «створення мільйонів додаткових робочих місць», зокрема й у рамках програми «Велике будівництво». Державна програма кредитування бізнесу під 5-9%, що стартувала в лютому, також розглядалася як потужний стимул для повернення заробітчан. Втім… Не все так сталося, як гарно обіцялося. Анонсовані «мільйони додаткових робочих місць» виявилися нічим іншим, як передвиборною мильною бульбашкою задля піару.
А поки що для багатьох гастарбайтерів вимушене «домування» вилилось у розчарування: сидять без роботи, без зарплати, й перспективи не радісні. Адже податися на роботу до Євросоюзу найближчим часом буде проблематично. За прогнозом, його кордони будуть зачинені аж до вересня. Та й чи залишиться там робота, на якій вони працювали до карантину? На відновлення світової економіки МВФ і Світовий банк відводять не менш як два-три роки…
Водночас схоже, що розрекламована мрія Президента перетворюється на страшний сон для місцевих служб зайнятості. Така перспектива лякає ще й тому, що, за прогнозами економістів, якщо карантин продовжать (а його напевно продовжать), то в Україні безробіття може зрости ще як мінімум на мільйон чоловік. Відтак конкуренція співвітчизників із «приїжджими» заробітчанами за робочі місця збільшиться. Це, зрештою, загрожує негативно позначитись на зарплатах, адже роботодавцям, як мовиться, буде з кого вибирати.
Щоправда, у загальнонаціональній базі даних служб зайнятості зараз є чималий попит на працівників у сфері сільського господарства. Роботодавці шукають трактористів, агрономів, робітників для комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва тощо. Також потрібні продавці, касири, кур’єри, водії, кухарі, прибиральники, вантажники, підсобні робітники, укладальники-пакувальники, робітники із благоустрою. А ще лікарі, медсестри і соціальні працівники, яких катастрофічно бракує. Є і вакансії для професіоналів із досвідом роботи — бухгалтерів, обліковців, а також кваліфікованих робітників — електрогазозварників, дорожних працівників, слюсарів-ремонтників, електромонтерів. Проте масово місця пропонують тільки служби доставки, колцентри, швейні підприємства для пошиття масок.
Тим часом без наших тямущих голів і працьовитих рук у Європі страждає фермерство, промислові підприємства, супермаркети, а також сфера обслуговування. Зокрема, на цей час у Польщі через брак рук припинена робота на більшості будівельних об’єктів. До відома: у деяких польських будівельних компаніях близько 70% працівників — із України. За підрахунками експертів, наші трудові мігранти створюють приблизно 7% ВВП Польщі. Нині влада багатьох європейських країн розглядає варіанти, як організувати перетин закритих кордонів для сезонних робітників зі Східної Європи. Вони конче потрібні аграрній галузі Фінляндії, Німеччини, Нідерландів…
Чи зможе влада скористатись можливістю, наданою пандемією і переконати заробітчан залишитись на Батьківщині? Питання, радше, риторичне.
Замість післямови
Власне, не до кінця продуманими і прорахованими карантинними заходами керівництво країни само спровокувало таку ситуацію на ринку праці. Наслідки очевидні, і не виключена тенденція до погіршення. Адже на те, щоб стримати безробіття або хоч підтримувати його на нинішньому рівні, у держави сьогодні нема ні засобів, ні грошей. Ми можемо покладатися хіба що на зовнішню допомогу, передусім МВФ.
Проте в уряду, як стверджують експерти, все ж є можливості подолати кризу у сфері зайнятості: якщо у питаннях боротьби з коронавірусом він орієнтуватиметься не на заборони, а на виявлення джерел зараження, масове тестування і цільову ізоляцію.
Економісти певні, що посприяти бажанню тих, хто повернувся, залишитись на Батьківщині могла б і реальна підтримка малого та середнього бізнесу — це дало б змогу сформувати в Україні середній клас, від якого залежить добробут тієї ж Європи. У всіх країнах світу так роблять. Великі податки ці категорії не платять, самі себе забезпечують і не просять нічого у держави.
У нас же все відбувається з точністю до навпаки: тих, котрі трудяться, здебільшого піддають державній дискримінації. У вигляді непосильних податків, кредитів під здирницькі проценти… Може, хоч коронавірус навчить уму-розуму наших «слуг народу»? Проте не віриться.
Олена КОЩЕНКО
