Настала мить благодатная

0
38

28 серпня (15 серпня за ст. ст.) християни вшановують Успіння Пресвятої Богородиці, котре відбулося на 48-му році від Різдва Христового.

Душу Пречистої в мить розлучення з тілом забрав на небо Ісус Христос, закликаючи: «Прийди, Ближня Моя, прийди, Прекрасна Моя, до Божественної радості й Царства…». Відтоді у людей з’явилася милостива, невсипна в молитвах Заступниця перед Богом.

Саме цього дня в багатьох православних храмах відправляють особливу Єрусалимську вранішню, яка буває лише двічі на рік (перша — на Страсну п’ятницю). Вона починається як тужливий плач над мерцем, однак завершується уславленням Господа і Його перемоги над смертю. Під час празникової служби розкривається суть не тільки самого Успіння й поховання Богородиці, а й чудесного перенесення апостолів із різних країн до Її смертного ложа, прощальної розмови, а також явлення Цариці Небесної апостолам через три дні після похорону. Віряни приносять святити виноград, колосся та лікарські трави.

В народі Успіння ще називають Перша Пречиста (Друга — Різдво Богородиці, Третя — Введення Діви Марії до храму). Господарі традиційно намагаються завершити до цього дня всі роботи з попереднім урожаєм зернових, допомагаючи тим, хто не встигає через неміч або якесь інше лихо. Тим часом збирають і стиглу садовину.

29 серпня (16 серпня за ст. ст.) церква відзначає Перенесення Нерукотворного образа Ісуса Христа з Едеси до Константинополя (відбулося 944 р.), або ж Третій, чи Полотняний, Спас. Свято це на відміну від Успіння не дванадесяте, проте дуже символічне.

За благочестивими церковними переказами, до Христа звернувся художник Ананія з міста Едеса (нині — Шанлиурфа, Туреччина), прохаючи дозволу намалювати Його. Цар Едеси хворів на проказу, але вірив, що може зцілитися з допомогою зображення Спасителя. Ананії ніяк не вдавалося знайти зручне місце для роботи через великий натовп охочих почути Слово Боже. Тоді Вчитель витер обличчя рушником — і відбиток Його лику залишився на полотні. Коли хворий із вірою приклався до образа, то відразу ж зцілився, а згодом прийняв хрещення. Саме цей відбиток став зразком спочатку для візантійських, а потім і для руських іконописців.

До цього дня достигає ліщина й закінчують молотити новий хліб, тож у народі побутують такі назви празника: Горіховий Спас, Хлібний Спас.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here