Вознісся на хрест волею своєю

0
34

27 вересня (14 вересня за ст. ст.) — Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста, дванадесяте свято на честь священнодії прославлення Хреста Господнього. Втім, Воздвиження нагадує про муки Того, Хто вознісся на хрест волею своєю. Тож це, як і Велика П’ятниця перед Великоднем, — день суворого посту.

Вперше празник відзначили в IV ст. в Єрусалимі, коли патріарх Макарій урочисто встановив Хресне Древо біля новоосвяченого храму Воскресіння Господнього на Голгофі. Ще одна значуща подія — визволення Животворного Хреста з перського полону. В VII ст. візантійський імператор Іраклій повернув реліквію до Єрусалима якраз на Воздвиження. Хрест урочисто підняли над натовпом вірян, котрі прийшли на службу. Так було започатковано чин піднесення хреста, відомий у кількох різновидах, зокрема єрусалимському, синайському (найпоширеніший), константинопольському, афонському, румунському. Патріарший Собор 1276 р. дозволив проводити цей обряд у всіх церквах, а не тільки в центрах єпархій, щоб якомога більше людей могли вшанувати головну християнську святиню.

Константинопольський чин найскладніший. Наприкінці святкової вранішньої служби архієрей або священик виходить з хрестом на середину храму. Після трьох земних поклонів повільно підносить хрест по черзі на схід, захід, північ, південь і знову на схід у супроводі належних молитов. Потім покладає його на аналой. Хор під час кожного піднесення по сто разів виголошує «Господи, помилуй!».

В Україні саме на Воздвиження ставили хрести, обітні церкви або каплиці як подяку Богові за позбавлення від моровиці чи іншого лиха. Зводили споруди з дерев’яних заготовок саме за день — на світанні закладали, а до ночі вже й освячували.

Склався також звичай після служби вирушати хресною ходою в поля й городи. Празник збігався з першими приморозками (треті осенини), тож господарі вже мали підготуватися до зими. Те, якою буде погода цього дня, намагалися передбачити ще на Іллі Пророка (2 серпня). А ось про занадто безтурботних говорили: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста». На Воздвиження пташок проводжали до вирію, змій — до схованок у норах, худобу вже не залишали ночувати на подвір’ї. Дівчата плели віночки з останніх осінніх квітів, пригощали хлопців горіхами.

Годилося відвідати не лише церкву, а й ярмарок, бо «Здвиження — день ярмарковий».