Хліб наш насущний дай нам сьогодні!

0
226

Написано Превелебним Леонардом Біловим у молитовних роздумах: Ранкова прогулянка в Слові

 «Хліб наш насущний дай нам сьогодні».

В Четвертому Проханні ми молимось про тимчасові і матеріальні благословення. Ми можемо спитатись: «Чому Бог просить нас молитись про наш насущний хліб, хоча Він дає хліб навіть тим, що ніколи про нього не моляться? В Нагірній Проповіді Ісус промовив: «(Бог) наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45). Псалмоспівець зображує всі створіння з простягнутими шиями, що очікують їжу від Господа. «Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, – і все, що живе, Ти зичливо годуєш!» (Псалом 145:15, 16).  Чому Бог хоче, аби ми молились про наш насущний хліб? Він хоче, аби ми визнавали Його як Подателя усіх благословень і мали спонукання дякувати Йому.

Що мається на увазі під насущним хлібом? Він включає все, що належить до підтримки і потреб тіла. Ми повинні просити про «наш» насущний хліб – тобто їжу, яку ми заробляємо своєю чесною працею. Писання зазначає: «Як хто працювати не хоче, – нехай той не їсть! Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, – нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять» (2 Солунян 3:10, 11). Якщо ви фізично і розумово спроможні, то маєте працювати і чесно заробляти на життя. Ми не повинні просто стояти з простягнутою рукою у черзі за подачкою!

Словами «насущний» і «сьогодні» ми отримуємо нагадування про те, що ми повинні задовольнятись маючи те, що нам потрібно на цей день. У Першому посланні до Тимофія Павло писав: «Великий же зиск – то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:6-8).

У Книзі Приповістей, автор писав: «Двох речей я від Тебе просив, – не відмов мені, поки помру: віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: «Хто Господь?» і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (Приповісті 30:7-9). Автор каже: «Будь ласка, Боже, не роби мене бідним і не роби мене багатим. Подавай мені лише те, з чим я зможу чесно справитись!» Якщо ми багаті, то маємо спокусу забуватися про Бога і питати: «Кому потрібен Бог?» Якщо ми бідні, то маємо спокусу красти і ганьбити Ім’я Боже.

Ісус промовив: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, – а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, – бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» Перше спрямовуйте вашу увагу на духовні справи. Потім довіряйте Божим обітницям про те, що Він дасть Вам необхідне для вашого життя.

Нам сказано не журитись про завтрашній день. Ми повинні планувати майбутнє, але ми не повинні журитись про майбутнє. Існує відмінність між плануванням і журбою. Кожен день має достатньо своїх проблем – не додавайте проблем журбою!

Передавайте ваше життя і всі ваші потреби в руки люблячого Бога. Бог віддав Свого Сина, Ісуса, аби Він був ваш Спаситель від гріха, смерті і диявола, і вірою в Ісуса ви отримуєте Його обітницю про вічне життя. Він також обіцяє дати вам те, що ви потребуєте для цього життя. Довіряйте Йому!

Підготувала Лінда ФІЛЛІПС