Прости нас… як і ми прощаємо інших!

0
43

Написано Превелебним Леонардом Біловим у молитовних роздумах: Ранкова прогулянка в Слові «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

В цьому одинадцятому молитовному роздумі на тему молитви, ми стаємо перед лицем Божим, як покірні, розкаяні грішники. Ми благаємо, щоб Він не зараховував нам наших гріхів і щоб заради Ісуса ми були прощені. Як митник, про якого Ісус промовляв у притчі, ми молимось: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Луки 18:13). Ми молимось про прощення, бо ми не заслуговуємо на багато з того, чим нас благословляє Бог. З Яковом ми повинні визнавати: «Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірності, яку Ти чинив був Своєму рабові» (Буття 32:10).

Щодня ми часто грішимо і заслуговуємо лише на Божий суд. Ми грішимо в думці, бажанні, слові та вчинкові. Інколи ми грішимо навмисно та рішуче, хоча добре знаємо, що так робити не можна. З Псалмоспівцем повинні ми молитись: «А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене» (Псалом 19:12). Як блудний син з іншої Ісусової притчі повинні ми молитись: «Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе. Недостойний я вже зватись сином твоїм» (Луки 15:18, 19).

У П’ятому Проханні Господньої Молитви ми даємо обітницю Богові: «Прости нас, як і ми прощаємо тих, хто грішить проти нас». Ми обіцяємо Богові, що ми радісно і регулярно будемо прощати тих, що грішать проти нас. Наслільки охоче ми маємо прощати інших? Наша грішна природа хотіла би провести червону лінію і сказати: «Ось це і це зі скоєного – я простити не зможу!»

Яку б надію ми мали, якби так говорив Бог? Пам’ятайте: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Івана 1:7). Немає надто великого гріха, надто серйозного гріха або будь-чого, що не можна було би простити! Якщо ми відмовляємось прощати інших, тоді, молячись цим проханням, ми просимо Бога не прощати нас!

Пам’ятайте слова Господа Ісуса: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.  Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших» (Марка 11:25, 26).

Перед Тобою всевідаючий Боже,
Я простягаюсь в смутку і ганьбі.
Гріхи мої я бачу проти Тебе, Господи,
Гріхи у думі, в слові і ділі.
І болю завдають вони мені;
Я кличу до Тебе: Боже, помилуй мене!

До Тебе, Господи і Боже мій молюся;
Не відкидай у гніві Ти мене!
Хай добрий Дух Твій ніколи не відходить,
До Тебе хай притягне серце Він моє,
Щоб істинно розкаяним я був: Боже, помилуй мене! Заради Ісуса. Амінь!