Покрова Пресвятої Богородиці

0
37

14 жовтня маємо велике неперехідне свято — Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Цього дня Церква наша спогадує і вшановує вікопомну подію, яка сталася понад 1100 років тому.

Християнські історики говорять, що за правління доброчесного імператора Лева Мудрого (886-912) на Візантію напали невірні. Ворог був сильний, і грекам загрожувала велика небезпека. У той час жив у Царгороді (Константинополі) Христа ради юродивий на ім’я Андрій. Прийшовши до храму Пресвятої Богородиці у Влахернах із учнем своїм Єпифанієм, він під час моління сподобився чудовного видіння: Пресвята діва Марія, оточена янголами і пророками, молилася і покривала всіх присутніх християн Своїм омофором. Дивовижне знамення втішило й підбадьорило греків. Наступного дня, зібравши останні сили, базилевс Лев рушив із військом на ворога і здобув перемогу. У пам’ять цього знаменного видіння і було встановлено святкування Покрови Пресвятої Богородиці.

У тяжкі часи, коли з примноженням наших гріхів збільшилися наші біди, коли на здійснення слів Самого Господа повстає народ на народ і царство на царство, коли утискують нас навали іноплемінників, міжусобні чвари і смертоносні рани, — Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Мати Господа Ісуса Христа, подає нам для захисту Свій покров, щоб звільнити нас від усіляких бід. Так навчає наша Церква. А на утрені у храмах лунає урочистий спів: «Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо покров Твій чесний, бо Тебе бачив святий Андрій у повітрі, як Ти за нас Христу молишся».

Таким чином, відзначаючи свято Покрови Пресвятої Богородиці, ми підносимо подяку Покровительці нашій за велике її милосердя, явлене роду християнському, і ревно благаємо її, щоб і нині, і завжди милостиво заступалася за нас, бо шукаємо Її покрову. Благаємо, бо без Її покрову нам, що постійно прогнівляємо Бога, неможливо було б жити. Багаторазово згрішаючи, зазнаємо і багатьох покарань. Тож загинули б уже за своє беззаконня, якби нами не опікувалася премилостива Владичиця.

Пророк Ісаія радив колись юдеям: «Сховайся на мить, доки не мине гнів». Але де можна сховатись від гніву Господнього? Під час страждань ми ніде не знаходимо покрову для захисту, крім єдиної Володарки світу, Яка говорить про Себе вустами Духа Святого: «Подібно до хмари покрила землю». Справді, ми ховаємося під покровом Тієї, Яка, мов хмара, покриває світ. Але чому Пречеснійша Діва Богородиця вподібнює Себе хмарі? Хіба немає в Ній уподібнення до сонця й зірок? Тим більше, що про Неї сказав премудрий Соломон із подивом: «Хто Ця, Котра блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце». Яку ж красу має хмара, що Пречиста не гребує вподібнюватись їй? Ось відповідь: коли хмара згущується над землею і покриває її, тоді всі звірі захищені від ловців. Через те і Пречиста Діва називає Себе хмарою: Вона ховає нас від ловців. Ми ж, грішні, як міркував Іоанн Золотоустий, за своєю нелюдяністю — худоба і звірі. Але маємо сміливість, маємо духовну хмару, що покриває нас, — Пречисту Діву Марію. На Неї сподіваємося, до Неї звертаємося, під її покровом і волосина голови нашої не загине, якщо ми з розчуленням звернемося: «Покрий нас покровом Твоїм, Покровителько наша, Пречиста Діво, щоб сховав нас у день біди!»

Це свято завжди було дуже шановане українським народом. До празника Покрови роботи на полях завершувались, і селяни могли відпочити. Починалася зимова праця: чоловіки дбали про запас дров, лагодили будівлі, займалися ремеслами, а жінки шили, пряли, ткали. Худобу востаннє випускали на пашу. Від Покрови починалися сватання та весілля, тож дівчата, котрим уже набридло дівувати, молилися: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою».

На Запоріжжі була церква Святої Покрови, і запорозькі козаки вважали Святу Покрову своєю оборонницею. Є переказ, що після зруйнування Січі москалями року 1775-го козаки, котрі пішли за Дунай, узяли із собою і образ Пресвятої Покрови. Тому в незалежній Україні 14 жовтня стало Днем Українського козацтва.

Українська повстанська армія, яка постала під час Другої світової війни як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації, — теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшися під опіку Пресвятої Богородиці. Таким чином, Покрова була не тільки народно-релігійним, а й національним святом. А відтепер, нарешті, це День захисника Вітчизни — замість колишнього 23 лютого, брехливого й недолугого празникування, вигаданого більшовиками.