Оповідь про Юду – гірка, і я маю на увазі, що вона гірка не з тих причин, про які ви думаєте. Юда був жадібний, егоїстичний, грошолюбний, зрадливий донощик. Але це – не найгірше. Найгіршим є те, що його величезна провина привела його до думки, що він був більшим грішником, аніж Христос – Спаситель.
Не можна схвалювати те, що робив Юда, але можна зрозуміти його нещасний висновок. Так само міг робити і Давид: «Провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої» (Псалом 37:5). Чи ці слова здаються вам добре знайомими? «Це робилось надто часто і надто довго. Та непридатність в мені доводить, що я нездатний ні на що добре. Я зайшов надто далеко».
Давид мав всі причини для відчаю: обмани, крадіжка, перелюб, убивство. Він також вірував: «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!» (Псалом 61:2). Розп’яття Христа, передвіщуване упродовж століть проливанням крові тварин на місці крові людської, викупило повне прощення для Давида і для всіх інших грішників ще в минулому часі, а також про-активно і в майбутньому, створюючи прилив милосердя, який накриває і нас. Немає осуду для тих, хто в Христі Ісусі.
Підготувала Лінда ФІЛЛІПС
