Христос воскрес — і для всесвіту почалась істинна весна

0
317

Знову лине до нас найбільше і найславніше християнське свято — Світле Воскресіння Христове, Пасха, Великдень. Знову невимовна радість огортає кожну вірну душу, і благоговійно промовляють вуста щиру молитву — слова безмежної вдячності та любові до Того, Хто прийняв мученицьку смерть задля спасіння світу і воскрес на третій по тому день, щоби принести всім нам і кожному з нас просвітління й порятунок у житті вічному.

Не переповідатимемо тут рядки Святого Письма (воно нині доступне всім, хто забажає), а поміркуймо за доброю традицією про зміст преславного й превеличного свята і про вселенську значущість події, котру воно увічнило.

Христос воскрес — і для всесвіту почалась істинна весна, світлий радісний ранок нового часу, Воскресіння Господа Ісуса Христа — перша справжня перемога життя над смертю. Якщо доти й бували подібні, то неповні й тимчасові, після них смерть знов утверджувала своє володарювання. Зі смертю боролася природа, викликаючи, за заповіддю Божою, на місце згаслого життя нове. Але й воно зникало, змінювалось іншим, а те — подальшим, і так тривало невпинно. Таке життя являло не більш ніж яскраве покривало на трупі, що безперестанно розкладається, виткане з безлічі швидкоплинних смертних існувань.

Справжню й беззастережну перемогу над смертю неможливо було здобути, допоки не знищено джерело смерті — гріх, який приніс у світ роздвоєння. Гріх ізв’язав пристрастями дух людини і тим порушив правильну взаємовідносність між ним і тілом: останнє зі слухняного знаряддя для діяльності богоподібного людського духу перетворилося через гріх на нездоланну перешкоду на шляху до моральної досконалости. Боротьба з гріхом без Ісуса Христа неможлива для людини і лише приводить до усвідомлення свого безсилля.

І от у світ, переможений, здавалося, гріхом і нерозривно пов’язаний зі смертю, явилася для спасіння світу Боголюдина — Ісус Христос, який повністю звершив у Своєму житті волю Божу. Все земне буття Його становило вільний і довільний подвиг самопожертви, Він узятий був для виконання дорученої Богом Отцем справи. Подібно до нас зазнав спокуси в усьому, крім гріха. Тому смерть, як і князь її, не мали в Ньому для себе нічого, Він переміг їх. А вони безсилі були перед безмежною морально вільною духовною силою у Христі, і Господь Ісус воскрес як дух, навіки втілений, що з’єднав із повнотою внутрішньої душевної істоти і всі позитивні сторони тілесного буття без його зовнішніх обмежень. Смерть не мала влади не тільки над духом, але й над тілом Христовим, — плоть Його не знала тліну. Як Син Людський, слухняний Отцеві Своєму до хресної смерти, Господь Ісус Христос воскрес славою Отця, дією Його всемогутности, і як Син Божий — вічне Слово — Сам повернув обожнену душу Свою у прославлене тіло. Воскресіння, вінчаючи життя Господа Ісуса як Боголюдини, вінчає і подвиг Його як Месії — Спасителя світу.

Не сама лише людина обтяжена гріхом і жадає безсмертя. Невиразне і неясне тяжіння до визволення від зла і прагнення до безсмертя закладено в усю природу. Вона, зваблена із правдивого шляху розвитку через гріхопадіння людини, страждає, чекаючи того великого дня, коли як останній ворог знищиться смерть, коли воскреслий Син Божий і Сам підкориться Тому, Хто підкорив усе Йому, щоби Бог був у всьому. Тоді настане Царство Слави, доступ куди Христос відкрив усьому світу.

Так навчає наша Церква за словом Святого Письма. А піснеспів на Світле Воскресіння Христове урочисто промовляє:

«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши і сущим у гробах життя дарувавши».

«Хоча і у гріб Ти, Безсмертний, зійшов, але пекельну зруйнував силу і воскрес як переможець, Христе Боже, сповістивши жон мироносиць: радуйтеся!, і Твоїм апостолам мир даруючи, грішним же подаючи воскресіння!»

***

Дорогі читачі «Українського Слова», щиро вітаю вас зі святом світлого Воскресіння Христового.

У ці великодні дні ми об’єднуємося у щирій молитві за мир, злагоду і добробут на Українській землі.

Сьогодні, у час війни з російськими фашистами, час великих випробувань, усім нам потрібні непохитна сила духу, стійкість переконань та милосердя. Вірю, що мужність, мудрість, терпіння, працьовитість і гордість нашого народу стануть запорукою гідного майбутнього України.

Нехай у ваших серцях ніколи не згасає вогонь віри, надії та любові.

Іван ДМИТРІВ,
головний редактор газети «Українське Слово»