Лінда Філліпс (Linda Phillips), голова організації “Helping Hands Eastern European Ministries” (Помічні руки для Східно-європейських місій)
На початку 1990-х років я мешкала у Софії, Болгарія, надаючи медичну та гуманітарну допомогу. У 1997 році я ненадовго їздила до Києва та Тернополя, щоб дізнатися про роботу братів-лютеран, які надають подібну допомогу в цих містах. Після того, як я повернувся до Штатів, я продовжила свою медичну освіту, а потім заснував Handheld Hands. Довгий час ми працювали тільки в Болгарії.
У 2017 році я почала писати статті про здоров’я, які публікувалися в “Bulgaria Sega” (“Болгарія сьогодні”). У березні 2020 року, на святкуванні Дня відкритих дверей, яке ми організували в Лютеранської церкви Іммануїла в Дес-Плейнс, штат Іллінойс, я зустріла п. Стена – редактора “Bulgaria Sega”. Тоді я дізналася, що він також видав статтю українською мовою. Я весь час думала про ту газету, розмірковуючи, чи можемо ми допомогти українцям у районі Чикаґо, якщо наші статті будуть перекладені українською мовою та надруковані в цій газеті.
А за пару тижнів розпочався COVID-карантин. Ніхто не знав, наскільки нездалим це може бути, й викликало багато тривоги та депресії. COVID швидко поширився, від нього померло багато людей. Я думала про багатьох болгар у районі Чикаґо, у яких були родини в Європі, але вони не могли їх побачити. Безсумнівно, деякі хворіли на COVID, дехто з членів їх родин були інфіковані в Болгарії. Я була впевненна, що в подібній ситуації, напевно, опинилися й багато українців. Ми хотіли допомогти. Хоча у нас не було багато грошей, та ми подумали, що можемо допомогти статтями, а також – молитвами для обох громад населення.
Знайшлись і перекладачі, й наприкінці 2020 року ми почали надсилати перекладачам гроші, щоб ті купувати продуктові набори для людей, яким вони допомагали, а також кошти на пальне на випадок, якщо почнеться війна, щоб вони могли втекти. Приблизно в цей час я зустріла кількох румунів і через них дізналася про осередок лютеран у східній Румунії. Ми почали працювати з ними восени 2021 року.
Коли почалася війна, ми надсилали голові румунської церкви гроші, щоб допомогти українцям перетинати кордон. Я розповіла українцям Міхолівської області про румунів, з якими працювала, і дала їм контактну інформацію. Син румунського пастора, з яким я співпрацювала, за останні 10 місяців допоміг приблизно 15 000 українським утікачам перетнути південно-східний кордон Румунії. Сергій каже, що деяким людям він давав лише пляшку води чи трохи їжі, іншим він надавав серйозну медичну допомогу, наприклад, у дитини стався судомний напад, бо в її сім’ї закінчилися ліки від епілепсії.
Батько Сергія служить у церкві в Брашові, і вони допомагають кому із 15 000 українських утікачів у районі Брашова. Ми щойно переказали гроші йому та українському лютеранському пастору в Міхолєві. Також ми щойно відправили в Україну партію теплого одягу, ковдр та інших речей, щоб допомогти людям зігрітися. Небагато, але кілька сотень українців переживуть зиму.
Коли почалася війна, завдяки цій газеті, ми налагодили тісні стосунки, Виконана нами робота була відповіддю на життя і смерть Ісуса за нас. Це наш спосіб подякувати Йому за Його любов до нас, особливо зараз, коли ми святкуємо Його народження. Ми в “Helping Hands” дуже вдячні, що змогли допомогти принаймні деяким людям. Тим часом, ми плануємо продовжувати писати статті та молитви, перекладати їх і платити за їх друк у газеті. За кілька тижнів ми додамо на наш сайт вкладку з богослужіннями та молитвами українською мовою. Мої дорогі українські сусіди, я сподіваюся, ви знаєте, що є багато американців, яким абсолютно не байдуже те, що відбувається у вас на батьківщині. Багато людей нашої церкви, жертводавці “Helping Hands” та інші офірували гроші, закуповквали теплі й інші необхідні речі, щоб допомогти. Будьте певні, що ви не самотні.
