Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними. (2 Царів 6:16).
Нічого собі, цей світ є небезпечним місцем. Тут є край божевільні люди зі зброєю та бомбами. Але мені здається що збільшення кількості зброї та бомб не є відповіддю. Насильство породжує насильство. Невинні люди страждають лише тому, що опинилися не в тому місці й не в той час. Як я можу захистити себе? Як мені убезпечити свою сім’ю? Я не хочу перетворювати мій затишний дім на якусь військову фортецю. Я відмовляюся збирати арсенал, аби витримати перестрілку. Я не хочу жити в страху або перетворитися на параноїка. Безпека – це благословіння перебування в свободі. Я хочу бути в безпеці в себе вдома. Я хочу бути в безпеці, гуляючи вулицями. Я хочу відчувати безпеку, подорожуючи цією великою країною. Я знаю, що ми повинні вживати запобіжних заходів і тримати очі відкритими на небезпеку. Це початок самозахисту. Але, Ісусе, де ця межа?
—–
Я почувався б у безпеці, Ісусе, якби міг бачити бойових ангелів, які охороняють мене. Я почувався би у безпеці, якби бачив їхні палаючі колісниці та мечі-блискавки, які захищають мене. Я почувався б краще, якби бачив сталь у їхніх очах, коли вони очікують аби захистити мене. Ти кажеш, що вони нас оточують і захищають, і я вірю Тобі. Вони добре попрацювали. Я прошу Тебе також розгорнути їхніх союзників-людей, які працюють на нашу безпеку. Благослови поліцейських і пожежників, які ризикують життям заради нас. Благослови наших солдатів і розвідку, які разом з ангелами пильнують нас. Благослови тих, хто розслідує злочини та затримує злочинців, перш ніж вони зможуть завдати шкоди іншим. Зроби громадську безпеку пріоритетом у нашій країні та дай нам найкращих державних службовців для її забезпечення. Зроби нас законослухняними людьми, що піклуються один про одного та бережуть один одного.
12. Допоможи мені, Ісусе, вийти на біс
Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. (Ісаї 43:19).
Неймовірно! Після всіх цих років я все ж отримав цього страшного листа. Ну, це було на білому папері, але повідомлення було чітким: «У зв’язку з реструктуризацією ми з жалем повідомляємо, що нам більше не потрібні ваші послуги. Це повідомлення не має зворотної дії.. Дякуємо за час, проведений у нашій компанії». Здається що, щойно мене жбурнули з гармати у велику невідомість. Що тепер я буду робити, Господи? Я навіть не хочу розповідати про це своїй родині. Вони будуть спустошені. Я відчуваю себе дуже невпевнено. Чи так винагороджується вірність? Я багато і довго працював і не скаржився, коли мене просили робити більше. А тепер це? Я дуже розлючений. У мене таке відчуття, що коли я закінчу гніватись, я почну тремтіти від страху. Що я мені робити далі? Ця робота — це все, що я знаю. Економіка не вимагає більш таких людей, як я. Мені потрібен дохід, і він потрібен швидко.
—–
Ну, Господи, я опублікував своє резюме. Я шукав вакансії в інтернеті та в газетах. Я здійснив «холодні» дзвінки та заповнив заявки. Я чекаю на співбесіду, а рахунки накопичуються. Господи, будь ласка, допоможи мені знайти роботу, яку ти для мене вибрав. Мені важко змусити себе діяти, тому що я вже впадаю у відчай. Мені потрібна робота, і я готовий спробувати щось нове. Я готовий застосувати свій досвід і навички в новій роботі найкращім чином. Було б цікаво та добре здивувати себе новою кар’єрою. Я міг отримати друге дихання. Дай мені трохи уяви, Ісусе. Дозволь мені побачити, де насправді є нові можливості, і дай мені винахідливості, щоб скористатися ними. Я люблю тебе, Ісусе. Ти обіцяв, що не дивлячись ні на що, Ти зробиш усе для мого блага. Я з нетерпінням чекаю того часу, коли зможу озирнутися назад і побачити, що це так. Тому що я теж працюю.
Підготувала Лінда ФІЛЛІПС
