«Дорога до серця»: душпастирське послання ієрархів Української Католицької Церкви у США

0
44

Єпископи Української Католицької Церкви у США — митрополит Борис Ґудзяк, владика Павло Хомницький, владика Венедикт Алексійчук, владика Богдан Данило звернулися до вірних із душпастирським послання на початок Різдвяного посту. У ньому вони закликали упродовж цього благодатного часу «преобразити наші серця».

«Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить.
Чи ж ви його не впізнаєте?»

(Іс. 43, 19)

Дорогі брати і сестри у Христі!

Розпочинається Різдвяний піст — духовна мандрівка, яка завершується спогляданням невимовного таїнства наближення Бога до людини. Саме у Різдві Бог стає ближче до нас, бо «у єднанні божественного і людського Слово стало досяжним, Невидимий — видимим, до Недоторканного можна доторкнутися, Позачасовий увійшов у час, Син Божий став сином людським» (Христос Наша Пасха § 179). У Різдві Бог об’являє вже не лише своє ім’я, але дає можливість себе побачити, прийняти і визнати.

Уже другий рік поспіль ми, українці в США, готуємося до Різдва Христового в умовах повномасштабної війни з російським агресором на Батьківщині наших предків. Українська земля напоєна кров’ю героїв, а міста і села під окупацією вкриті чорним веретеном «русcкого міра». Ми запитуємо себе «Скільки це ще триватиме?» і питаємо Бога: «Боже, чому Ти не зупиниш війну?»

Звернімося до обставин, у яких Бог прийшов у світ. Людство під впливом постійного неспокою, породженого страхом, очікувало на прихід Месії, але у кожного були свої уявлення, яким він має бути. Хто впізнав те «новітнє», що «ось-ось уже сходить», про яке писав пророк Ісая (Іс. 43, 19)? Найпершими свідками співу хору ангелів були убогі пастухи, адже було і є «багато високих та славних, але Бог відкриває тайни свої скромним» (Сир. 3, 19).

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать! (Мт. 5, 8). Чисті серцем євангельські пастухи стали символом тих, хто зумів побачити Бога. Дорога до чистоти серця є непростою. Вона вимагає надвеликої праці, вміння зазирнути у глибину свого єства. Нас часто не влаштовують обставини, в яких ми перебуваємо. Війна, наслідки, якої ми бачимо, є не лише фізичною, але й духовною. Ми хочемо змін від інших, прагнемо, щоб хтось почав боротися з несправедливістю, корупцією та іншими проявами зіпсуття, але забуваємо, що ці зміни розпочинаються з самопізнання і самовдосконалення.

«Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння.» (2 Кор. 6, 2). День спасіння є початком руху до себе. Апостол Павло запрошує нас свідчити, бути людьми надії у «великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах. Дорога до Різдва — це час сприятливий, у якому ми працюємо над тим, щоб зробити „широким наше серце“ (2 Кор. 6, 13).

«Час сприятливий» спонукає нас до дії. Спочатку треба преобразити наші серця. Коли читаємо Життя святих, нас дивує, як в тяжких скорботах, ці люди знаходили рівновагу духу, опановували себе і силою Христовою, вірою «підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні» (Євр.11.33–34). Сьогодні наші захисники і захисниці на фронті показують, що героями не народжуються, а стають: ті, хто щоденною важкою працею та самопожертвою засвідчують вірність нашій Батьківщині.

Розпочинаючи дорогу до Різдва Христового, запрошуємо Вас вдивлятися у глибину цього таїнства. Одна маленька дитина своїм народженням змінила історію усього людства. Історія людства і є історією Ісуса Христа. Ми також можемо і покликані змінювати хід подій у наших малих історіях та у великій історії. Коли ми зібрані в Ім’я Ісуса Христа, кожен може послужити своїми Богом даними талантами, таким чином змінюючи світ довкола себе.

Праведний митрополит Андрей Шептицький у Зверненні до вірних на Різдво Христове 1942 року, в часі Другої світової війни, закликає до боротьби: «хто з Христом навчився боротися у власному серці з пристрастями, що ведуть у гріх, хто досвідчив Христової сили в перемогах над собою самим, той не тільки вірить, що Христос перемагає, але знає з власного досвіду… Причина смутку перемине і настане день радости».

Дорогі брати і сестри, у часі цього Різдвяного посту, запрошуємо вас поставити собі конкретні завдання, які допоможуть найперше перемогти гріх у житті, розпочати боротьбу за чистоту свого серця, бо «із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства» (Мт. 15, 19).

Праці є багато, але це єдиний шлях достойно зустріти Різдво Христове. Нашим покликанням є збагнути дар терпеливості. У Бозі все відбувається вчасно, хоча по-людському нам би хотілося швидко усе змінити, досягнути, здобути. Зміни відбуваються тоді, коли ми співдіємо з Божою благодаттю, бачимо і ревно служимо своїм ближнім у «скорботах, у нуждах, у тіснотах», як ті, що: «сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо. (2 Кор. 6, 4–10).

Літургійна молитва Церкви оспівує «Незмінний образ Отця і відблиск його істоти приймає вигляд слуги; прийшовши від пречистої матері, він не зазнав жодної зміни. Бувши правдивим Богом, він зостався тим, чим був, і приймає те, чим не був, ставши людиною заради чоловіколюб’я» (Стихира на Вечірні празнику Різдва ГНІХ).

Відблиск Бога має засяяти на наших обличчях, а наші добрі справи, повинні стати зорею, яка вестиме нас до ясел, в яких спочиває Спаситель світу.

† Борис Ґудзяк,
архиєпископ Філадельфійський,
митрополит Української Католицької Церкви у США

† Павло Хомницький,
єпископ Стемфордської єпархії

† Венедикт АлексіЙчук (автор),
єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая

† Богдан Данило,
єпископ Пармської єпархії Святого Йосафата