Владика Венедикт Алексійчук: про плани та наміри у духовному житті

0
23

Яким чином ми повинні ставитися до своїх власних планів у духовному житті? Як християни повинні молитися про здійснення їхніх бажань і прагнень? Що є запорукою спокою у моменти незадоволення наших ідей? Відповіді на ці запитання намагається дати єпископ Єпархії Святого Миколая Чудовторця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) владика Венедикт Алексійчук у чергових духовних роздумах.

Бути постійними

Зі свого особистого життя знаємо, як багато мали й маємо різних намірів, ідей, захоплень. Але з досвіду також усвідомлюємо, як нелегко витримати в постійності.

У духовному житті один із найважливіших чинників — це постійність. Може, не багато, може, невеликі кроки чи подвиги в тому чи іншому, але чинити їх маємо стало і повсякчас.

Читаємо з Діянь апостолів, що апостолі постійно перебували в апостольській науці, пізнавали Бога, постійно перебували у спільноті. Отже, не лише пізнавали, а й ділились. Апостоли постійно обмінювались досвідом про Бога, який вони здобули. Коли в наше життя прийде постійність, результат неминуче виявиться у духовному житті, пізніше чи раніше. А як не буде постійності, годі сподіватись на якийсь результат.

***

Пізнавати Божу волю

Kожен з нас має якісь свої плани, прагнення, думки, наміри. Важливо не те, чи вони здійснюються, а те — чи вони співзвучні з Божою волею щодо нашого життя. Тому, окрім того, що маємо право мати свою думку, маємо ще й питати Господа: «Що є правдивим добром для мене й інших, яка Твоя воля?» А остаточна Божа воля — те, що Бог у своїй Божественній любові приготував для нас, і це — для нас найкраще.

Хай нашою життєвою позицією буде позиція Йоана Хрестителя: «Йому треба рости, мені ж — маліти», аби ми щоразу більше жили не своїми ідеями чи планами, а намагалися пізнавати Божу волю, яка є найбільшим добром і найбільшою радістю для кожного з нас!

***

Часто дякувати

Ми досить часто захоплюємося іншими особами, їхнім життям, вчинками чи здібностями. Кожний із нас має осіб, яких стараємось наслідувати і з яких беремо приклад.

Однак, потрібно повсякчас усвідомлювати, що якою б людина не була, є хтось, Хто дав їй ці здібності й таланти. Так само і ми, які б не мали обдарування, досягнення, позитивні риси, але все це ми від Когось отримали. Тож уважно пригляньмось до себе, який добрий і люблячий є Бог, які щедрі дари Він дав кожному з нас!

***

Довіряти своєму Творцеві

Дуже часто у своєму житті ми щось плануємо, а потім мучимо себе та інших, а то і Бога в молитві, щоб ці плани реалізувати. Однак бачимо з власного досвіду, що з часом усе стає на свої місця. Можливо, не тоді, коли ми цього дуже хотіли й прагнули, але точно у властивий для нас час — час Божий.

Греки говорять, що chronos — це час, у якому ми живемо, а kairos — це Божий час. Так, як Господь прийшов на землю у свій час, явився у своєму Сині, так Він приходить до кожного з нас у нашому житті. Але ми, люди сучасного світу й сучасної ментальності, хочемо, щоб усе відбувалося швидко, одразу. Певно, це є наслідком того, що ми звикли застосовувати мобільні засоби зв’язку, інтернет, пересуватися сучасним транспортом.

Мусимо зрозуміти, що в Бога є свій час на кожну подію в нашому житті, як каже українське прислів’я: «Божі млини мелють поволі». Отож, маємо вчитись очікувати на цей час, а для цього треба довіряти Господові й покладатися на Нього. Тож довіряймо Богові — і Він явить себе в нашому житті й розв’яже всі проблеми, дасть відповіді на всі наші запитання!