Мені набридло виконувати всю чорну роботу. От і все. Я це сказав. Мені соромно скаржитися, Господи, але це саме те, як я зараз почуваюся. Справа не в тому, що я заздрю тим гарним людям, які завжди на видноті. Я просто хотів би, щоб мої скромні зусилля хоча б іноді помічали. Невже я так багато прошу? Чому я такий невидимий? Невже в моїй праці ніхто не бачить жодної цінності?
Я ж не відмовляюся працювати. Я не ледача людина – Ти ж це бачиш, правда? І не думаю, що надто добрий для простих завдань. Але я почуваюся використаним. Господи, чи міг би Ти зробити так, щоб люди хоча б трохи звернули на мене увагу? Мені не потрібно бути зіркою, але хіба не можна хоча б дати мені відчути, що я частина команди?
Та попри все це, мені приносить величезну розраду думка про те, що Твої очі – всюди. Я знаю: навіть коли мене ніхто не помічає, Ти бачиш усе. Ти Сам сказав мені одного разу:
«Очі Господні на праведних…» (Псалом 33:16, переклад Івана Огієнка).
Господи, можливо, сьогодні мене помітять і подякують мені, а можливо, й ні. Але зрештою я більше прагну Твого схвалення, ніж людського. Мені достатньо знати, що Ти бачиш мене й усміхаєшся.
Пастор Марк Йеске
Підготувала Лінда ФІЛЛІПС
Фото: pixabay
