Радуйся, благодатна, Господь з тобою!

0
356

7 квітня (25 березня за ст. ст.) — Благовіщення: дванадесятий празник, третій за значенням після Великодня та Різдва Христового. Віряни згадують про те, що архангел Гавриїл провістив юній Діві Марії непорочне зачаття від Cвятого Духа й появу на світ Сина Божого — Ісуса Христа. Розповідь про цю подію міститься в Євангелії від Луки.

Святий Іоанн Златоуст назвав Благовіщення «коренем свят», наголошуючи: долю подальших поколінь вирішило саме те, що Марія скорилася Божій волі. Адже Господь Вседержитель через архангела Гавриїла смиренно запитував у дівчини, чи згодна вона стати Матір’ю Божою. З пошани до величі цього дня його святкування не скасовують навіть у разі збігу з Великоднем. Піст, якщо він саме триває (як от цього року), послаблюється.

Сцену Благовіщення зображували на стінах катакомбних храмів із середини ІІ ст. Саме ж свято, започатковане близько IV ст., є одним із найдавніших у християнстві. Щоб установити день відповідної церковної служби, відрахували рівно 9 місяців від Різдва. Втім, остаточну назву празник отримав лише в VII ст. Службу до празника склав у VIIІ ст. Нікейський єпископ Феофан — один із найвидатніших богословів свого часу.

На Русь Благовіщення потрапило відразу після хрещення 988 р. й відтоді дало назву багатьом храмам (наприклад, при Золотих Воротах у Києві часів Ярослава Мудрого). В давньоруських церквах на всенощній відправляли «чин розламування хлібів». Хлібини й вино, освячені під час обряду, потроху роздавали всім, хто відстояв службу, особливо ж дбали про жебраків та вбогих.

У народі вірять, що на Благовіщення Бог благословляє землю та все живе. Тож польові роботи слід починати лише після цього дня. Щоправда, на Закарпатті не вважалося гріхом «веснувати» й за тиждень до свята. Селяни 7 квітня за будь-якої погоди виганяли на подвір’я худобу та птицю, спускали з прив’язі собак, аби ті «відчули волю». Пасічники виставляли надвір вулики. Міські мешканці випускали з кліток пташок, «щоби співали на волі, Бога прославляли».

На саме свято не годилося працювати. Є прислів’я, що заради нього навіть пташки не в’ють гнізд. Та що там пташки… Чорти не мучать грішників у пеклі! Якщо хтось ішов супроти цього припису, його могли символічно покарати. Найчастіше порушників прилюдно обливали водою. Також дуже остерігалися лихословити, особливо проклинати.

8 квітня (26 березня за ст. ст.) відзначають собор архангела Гавриїла — Благовісника. Справді людяним є звичай «вдовиного плугу», за яким сільська громада цього дня своїм коштом засівала поля вдів, сиріт, самотніх немічних людей. І тільки потім кожен господар починав обробляти свою землю.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here