Президент України Володимир Зеленський підписав указ про кроки для збереження національних святинь Українського народу. Про це Глава держави повідомив 15 серпня на заході з нагоди відзначення 975-річчя Києво-Печерської лаври.
Президент зазначив, що Лавра є справжнім осередком духовної сили України та Українського народу, духовної незалежності, одним з історичних і культурних джерел української державності.
«Тут, у Лаврі, і в інших таких наших місцях, у таких наших національних святинях відчуваєш себе частиною значно більшого. Дійсно більшого й довшого, ніж твоя особиста історія, твої особисті переживання і особиста пам’ять», – зауважив Володимир Зеленський.
За словами Глави держави, так само визначальними для України є Софія Київська, церкви Чернігова, собор Святого Юра у Львові, Горянська ротонда на Закарпатті, Тарасова гора, Чигирин, Суботів, Холодний Яр та садиба Григорія Сковороди на Харківщині, яку росіяни спалили і яку необхідно відновити.
Президент наголосив, що Україна має берегти кожну національну святиню та свою культурну спадщину й залучати ще більше світової уваги до російської війни.
«Тим більше – берегти зараз, коли до викликів плину часу додалися ще й виклики абсолютно безбожної, тупої російської війни проти України, наших людей, проти всіх місць нашої культури, нашої історії, нашої пам’яті, проти всіх місць людяності. Треба бути абсолютно нікчемними й абсолютно глупими, щоб ударити по Лаврі. Але Росія це зробила», – зазначив Володимир Зеленський.
За час війни внаслідок російських ударів пошкоджені Лавра, Софія Київська, спалені сотні церков в Україні, пошкоджень зазнали Бабин Яр у Києві та Дробицький Яр на Харківщині, зруйновані десятки молитовних будинків, музеїв, музейних колекцій тощо.
«Сьогодні я підписав указ про заходи на рівні нашої держави, щоб захистити українські національні святині. До Дня Незалежності України буде підготовлений закон про наші українські національні святині», – повідомив Президент.
Глава держави закликав депутатів Верховної Ради підтримати відповідний документ, щоб чітко визначити, що є українськими святинями та які кроки потрібні для їх захисту. За словами Володимира Зеленського, статус національних святинь України, який буде закріплений законом, дасть більше фінансових, політичних та юридичних можливостей для їх захисту.
«Від усіх наших державних інституцій нам треба більше вашої ініціативи, більше здатності шукати й знаходити ресурси та фінанси у світі для того, щоб українська спадщина була під захистом. Нам треба більше системних державних кроків, щоб разом із нашими партнерами утверджувати відповідальність Росії та її воєнних злочинців за удари по культурній і духовній спадщині України, а отже, по спадщині Європи та всього людства», – наголосив Глава держави.
Президент додав, що більше українських святинь заслуговують стати частиною світової спадщини ЮНЕСКО й отримати відповідні увагу, захист і можливості для відновлення. Також потрібно більше політичної санкційної роботи для захисту святинь, зокрема на тимчасово окупованих територіях.
Володимир Зеленський акцентував, що тільки українці можуть подбати про збереження місць духовної сили нашої країни та пам’яті Кримськотатарського народу й об’єднати світ, щоб людяність, культура та історія в цьому протистоянні з Росією виграли.
«Хай сьогодні, на Успіння, у святій київській Лаврі ми всі одне одному пообіцяємо, що Україна буде, і що наші національні святині будуть, і що зусилля ваші для цього будуть максимальні, і що діти наші, і наші онуки, і всі інші наші покоління українців, коли прийдуть сюди, в нашу Лавру та в інші наші національні святині, зможуть побачити тут не Росію, а, безумовно, нормальне людське життя. Не Росію, а життя України», – підсумував Глава держави.
Володимир Зеленський вручив ордени «За заслуги» ІІІ ступеня та княгині Ольги ІІІ ступеня, відзнаки Президента України «Хрест Івана Мазепи» та присвоїв почесні звання «Заслужений працівник культури України». Серед нагороджених – працівники Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», які допомагали у збереженні пам’ятки та дослідженні історії Лаври й зробили внесок у її розвиток, представники культури, меценатських і благодійних організацій.
Зокрема, орден за заслуги ІІІ ступеня отримав почесний консул Литви, керівник Благодійного фонду «Корона князів Острозьких» Робертас Габулас, який зробив внесок у багаторічне фінансування відтворення пам’ятника князю Костянтину Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври та підтримку виставок українських музейних колекцій у Литві, допомагає дітям українських захисників і бере участь у програмах реабілітації українських воїнів.
Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 15 серпня 2026 року, беручи участь в урочистих державних заходах з нагоди 975-ліття Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, виступив з прмовою.
Предстоятель ПЦУ наголосив, що «в день престольного свята Успенського собору, головного храму Києво-Печерської лаври, ми урочисто вшановуємо особливу дату – її 975-ліття. Тут, на благословенних пророчим словом апостола Андрія Першозванного Київських горах, як плід Хрещення України-Руси і зробленого нашими предками цивілізаційного вибору належати до родини християнських народів Європи, від одного зерна народилася колосиста духовна нива нашої Лаври.
Зерном цим був преподобний Антоній, який за велінням наставників повернувся зі Святої Гори Афон, щоби за вивченими там правилами і традиціями започаткувати місце молитви і подвигів тут. Як зерно закопують у землю, щоби воно проросло і дало плід, Антоній також вирішив подвиг свій нести під землею, в печері. Аби ніщо зовнішнє не відволікало його від служіння Богові.
Побожне життя Антонія стало притягувати до себе нових послідовників. І так поступово малий печерний монастир виріс у велику Лавру – унікальну святиню, з якою пов’язані імена понад 130 святих.
Своєю історією Київська Лавра є наочним свідченням тієї глибини духовного коріння, якої сягає наша українська ідентичність. Адже саме тут, окрім духовних подвигів, творилося українське літописання – тут працював і спочиває тілом у печерах преподобний Нестор. Тут ніс подвиг преподобний Аліпій – видатний митець-іконограф. Тут спочивають будівничі величного соборного храму Успіння. Тут ніс подвиг перший засвідчений в історії лікар нашого краю – преподобний Агапіт. Тут свій останній земний спочинок знайшов видатний державний діяч та звитяжний полководець князь Костянтин Іванович Острозький. З цією Лаврою нерозривно пов’язане служіння святителя Петра Могили, видатним її меценатом був гетьман Іван Степанович Мазепа.
Лише з цього дуже короткого переліку імен можемо бачити, що Лавра Печерська за своїм значенням є одним з наріжних каменів, є одним зі стовпів всієї нашої духовної, культурної та національної ідентичності. Українські традиції богослужіння і сакральної архітектури, іконопису та співу, літописання, освіти та друкарства – все це та багато іншого неможливого мислити без Печерської Лаври.
Саме тому так завзято протягом століть наші вороги всіляко намагалися викорінити правдиву печерську традицію, підмінивши її фальшивками «русского міра». Російська імперія зла довгий час намагалася через залежні від неї інституції, в першу чергу церковні, насаджувати у цьому святому місці рабську покірність завойовникам.
Але нині, завдяки спільним зусиллям Української Держави та Української Церкви, Лавра звільняється від кайданів «русского міра» та повертається до свого коріння, до своїх правдивих джерел.
975-ліття Лаври, яке ми урочисто відзначаємо, нагадує про наближення справді унікального ювілею – її 1000-ліття. Вірю, що разом, спільними зусиллями, ми здатні зробити все задля того, щоби відбувся він гідно. Відбувся у мирній, соборній, незалежній Україні, вільній та міцно захищеній від загроз російських імперських примар.
І нехай заступництво Пресвятої Богородиці та молитви отців Печерських будуть на допомогу всім, хто сприяє цьому – нашим героям-захисникам на чолі із Верховним Головнокомандувачем, нашим друзям та союзникам у всьому вільному світі та всім нам – дітям великої української родини. Слава Ісусу Христу! І слава Україні!»
Станіслав ГАЛИЦЬКИЙ,
«Українське Слово»
Фото: Пресслужба Київської Митрополії Української Православної Церкви (ПЦУ)