Підбори та бита про всяк випадок: українка зі США розповіла про роботу водійкою вантажівки

0
93

Ірина Ворніку з Чернівців переїхала до Каліфорнії та заробляє на життя, керуючи вантажівкою.

Про те, чому 39-річна українка обрала досить незвичну для жінки професію, і яке воно – життя жінки на американських дорогах, розповідається в сюжеті «Голосу Америки».

«Я їжджу вночі, я їжджу вдень, я їжджу в сніг, в дощ. Завжди, в мене нема такого, що я боюсь не їхати туди чи туди через погодні умови. Не знаю, то певно вже хочеться екстриму», – розповідає Ворніку, розвантажуючи машину і водночас спілкуючись із диспетчером про можливість нового виїзду.

Українка каже, що до приїзду в Америку ніколи не водила машину. За освітою вона юрист, в Україні за професією не працювала, була домогосподаркою. З чоловіком і трьома дітьми жила у Чернівцях, допоки у 2018-му не виграла грін-карту. Через кілька місяців родина вже летіла до Каліфорнії.

Ворніку розповідає, що треба було починати все спочатку, з нуля, без грошей, без зв’язків, без нічого. Жінка вчилася на медсестру, працювала, прибирала будинки, доглядала за людьми похилого віку.

Утім, усі ці роботи не дозволяли здійснити мрію родини – купити власний будинок. Курси підготовки медсестер, на які ходила Ворніку, закрили, і жінка ще раз задумалась про вибір професії.

«Так вийшло, що в мене була одна дорога – тільки на тракінг, бо манікюр, педікюр, косметологія, то мені все не сподобалось. Тож я вирішила, що піду тільки на тракінг», – розповідає українка.

Зараз жінка зізнається, що попри усі перестороги, палко полюбила свою роботу. Хоча перший рейс, за її словами, мав би відлякати від водіння фури назавжди.

«Я виїхала на Колорадо і коли подивилась в дзеркало, то я вже не бачила трейлера – я вже бачила його у вікні коло себе, і він вже складався. Було страшно, я не знала що робити. То був перший рейс, перший мій сніг, я ніколи не вдягала ланцюги, ніколи, я не знала що роботи з трейлером», – пригадує Ворніку.

Тепер її життя – дорога. З усіх штатів жінка не була лише в Алясці. Щодня проїжджає близько 1100 кілометрів. Це і для чоловіків, каже, багато.

Попри те Ворніку ніколи не забуває, що перш за все вона – жінка. В її вантажівці можна знайти багато косметики, сукні й навіть підбори. Розповідає, що джинси та кросівки набридають за тиждень-два, і вдома вона ходить на шпильках і в сукнях.

Інколи в дорозі жінкою бути нелегко, зізнається українка і показує свою захисну амуніцію – дерев’яну биту. «Купила цю штуку, жінка на касі спитала: «Нащо тобі то треба?». Я сказала: для нічних гостей, якщо прийдуть. Вона дуже сміялась», – розповіла Ворніку.

Її чоловік спочатку був проти такого вибору професії, та вони уклали угоду – тимчасово помінятись ролями. «Ми домовились, що я працюю, він вчиться і доглядає за дітьми. Коли ми приїхали, було навпаки. Зараз я навіть нічого не готую, то все чоловік. Я приїжджаю, він мене зустрічає з квітами, готує сніданки, вечері. В мене немає образи, злості, бо ми виконуємо однакову роботу, бо бути з трьома дітьми вдома – не дуже легко», – зазначає жінка.

Сталий заробіток українки дозволив родині реалізувати їх мрії в Америці. «В мене вдома, на шафі, є аркуш, де було написано, що я хочу зробити. Бізнес-ліцензію, акаунти повідкривати, купити трак, купити трейлер, купити машину і в кінці дім купити. І то все вже виконане, залишився тільки дім», – розповіла Ворніку.

За її словами, будинок уже мають купити до Різдва.

Фото: Khrystyna Shevchenko (VOA)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here